Рішення № 31294522, 16.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5493/13 16.05.13 р.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет 2010»простягнення 5 939,32 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явилисявід відповідача:Лев Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет 2010» про стягнення 5 939,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов контракту про купівлю-продаж товарів №68/10 від 10.01.2011 р. поставив товар, а відповідач свого грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав, в зв'язку з чим позивач вказує наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 939,32 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/5493/13, розгляд справи призначено на 18.04.2013 р.

18.04.2013 р. до господарського суду міста Києва від позивача разом із супровідним листом надійшли додаткові документи по справі. У вказаному листі позивач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 16.05.2013 р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін.

В судове засідання, призначене на 16.05.2013 р., представники позивача не з'явились.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача, подане 18.04.2013 р., про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 16.05.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та подав суду письмовий відзив на позов.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» (покупець) укладено контракт про купівлю-продаж товарів №68/10 (надалі - «Договір»), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним контрактом вартість.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна на товари, що поставляються за даним контрактом, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата суми товару здійснюється покупцем не пізніше 10 днів з дати передачі товару покупцю.

На виконання умов Договору в липні 2012 р. позивачем здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 11 878,63 грн.

Відповідач свого обов'язку з оплати за поставлений на підставі Договору товар своєчасно не виконав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. у справі № 5011-73/13767-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет 2010» про стягнення 12 318,96 грн. позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений згідно Договору товар у розмірі 11 878,63 грн., а також 107,40 грн. 5% річних та 332,93 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості товару.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 939,32 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням втановленого в Договорі порядку розрахунків, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок за Договором не пізніше 28.07.2012 р. (10 днів від останньої дати поставки товару згідно видаткових накладних № Б00000590 та № Б00000611 від 18.07.2012 р.).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. у справі № 5011-73/13767-2012, яке в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення, встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати за поставлений згідно Договору товар.

Отже, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний деню прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5 % річних, відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 6.2, покупець оплачує штраф у розмірі 50 % від несплаченої за Договором суми та збитків.

Отже, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Суд звертає увагу, що розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач факт неналежного виконання зобов'язання з оплати товару визнає та зазначає, що сума заборгованості була сплачена ним 25.02.2013 р. в ході виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. у справі № 5011-73/13767-2012. Проте, за твердженням відповідача, штраф у розмірі 50 % за затримку оплати згідно п. 7.2 Договору за своєю правовою природою є пенею, яка вже була стягнута вищевказаним рішенням суду, а згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак, вказані доводи відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, а також зазначена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013.

З огляду на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору товару, а період прострочення перевищує 30 днів, та враховуючи, що відповідальність у вигляді штрафу передбачена умовами Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 939,32 грн. є обгрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Обставин, з якими положення чинного законодавства України передбачають можливість зменшення розміру неустойки, відповідачем не наведено.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» (03039, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 6, ідентифікаційний код 36884645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 33634137) штраф у розмірі 5 939 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.05.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко