Рішення № 31294467, 16.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5494/13

16.05.13 р.

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ»

про

стягнення 6 115,36 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явилися

від відповідача:

не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» про стягнення 6 115,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №П52/12 від 20.12.2012 р. поставив товар, а відповідач свого грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 011,94 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 73,08 грн., 5% річних у розмірі 24,36 грн. та штраф у розмірі 2 005,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. порушено провадження у справі №910/5494/13, розгляд справи призначено на 18.04.2013р.

18.04.2013 р. до господарського суду міста Києва від позивача разом із супровідним листом надійшли додаткові документи по справі. У вказаному листі позивач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 16.05.2013 р. у зв’язку із неявкою в судове засідання представників сторін.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 16.05.2013 р., не з’явились.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача, подане 18.04.2013 р., про розгляд справи без участі його представника.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія» (надалі – «постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІ» (надалі – «покупець») укладено договір поставки № П52/12 (надалі – «Договір»), за умовами якого продавець зобов’язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість.

У відповідності до п. 2.1 Договору ціна на товари, що поставляються за даним Договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову постаку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

За змістом п. 6.2. Договору оплата суми товару здійснюється покупцем не пізніше 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю.

В період з грудня 2012 р. по січень 2013 р. позивачем здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 4 011,94 грн., а саме: 25.12.2012 р. на підставі видаткової накладної №БГЮ000021 від 25.12.2012 р. постачальник передав, а покупець прийняв товар на суму 2 353,85 грн., а 17.01.2013 р. на підставі видаткової накладної № Б00000030 – на суму 1 658,09 грн.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті вартості поставленого на підставі Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 4 011,94 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору 25.12.2012 р. та 17.01.2013 р. позивачем здійснено відповідачу поставку товару (продукти хврчування) на загальну суму 4 011,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №БГЮ000021 від 25.12.2012 р. на суму 2 353,85 грн. та № Б00000030 від 17.01.2013 р. на суму 1 658,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по сплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 4 011,94 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» заборгованості у розмірі 4 011,94 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 73,08 грн., 5% річних у розмірі 24,36 грн. та штраф у розмірі 2 005,98 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, а у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного п. 6.2, покупець оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за довором суми збитків.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останній нараховує пеню за період з 24.01.2013 р. по 18.03.2013 р. (за прострочення оплати товару, поставленого 25.12.2012 р. на підставі видаткової накладної №БГЮ000021 від 25.12.2012 р.) та за період з 16.02.2012 р. по 18.03.2013 р. (за прострочення оплати товару, поставленого 17.01.2013 р. на підставі видаткової накладної № Б00000030 від 17.01.2013 р.). Однак, суд відзначає, що з огляду на встановлений Договором порядок розрахунків, відповідач зобов’язаний був здійснити оплату товару в строк до 24.01.2013 р. та 16.02.2013 р. відповідно. Відтак, прострочення виконання зобов’язання почалось з 25.01.2013 р. (щодо розрахунків за товар, поставлений 25.12.2012 р.) та з 17.02.2013 р. (щодо розрахунків за товар, поставлений 17.01.2013 р.).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Отже, позивачем безпідставно нараховано пеню за 24.01.2013 р. та 16.02.2013 р.

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 50,30 грн. за період з 25.01.2013 р. по 18.03.2013 р. та у розмірі 21,12 грн. за період з 16.02.2012 р. по 18.03.2013 р., що в сумі становить 71,42 грн.

Враховуючи те, що період прострочення оплати поставленого позивачем товару становить більш, ніж 30 календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 005,98 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, а також зазначена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013.

Стосовно заявленої до стягнення суми 5 % річних суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами Договору (п. 7.2) сторони погодили, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець має сплатити продавцю 5 % річних за кожний календарний день прострочення.

Отже, в Договорі сторони передбачили інший, аніж встановлений законодавством, розмір процентів за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на те, що зобов’язання з оплати поставленого товару відповідачем в передбачені Договором строки не виконано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 % річних є правомірними.

Проте суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми 5 % річних, оскільки, як встановлено судом, 24.01.2013 р. та 16.02.2013 р. були останніми днями, коли зобов’язання мало бути виконане, а тому правові підстави для нарахування 5% річних за вказані дні відсутні.

За перерахунком суду, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5% річних у розмірі 23,81 грн. (за період з за період з 25.01.2013 р. по 18.03.2013 р. у розмірі 16,77 грн. та з 16.02.2012 р. по 18.03.2013 р. у розмірі 7,04 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» на користь позивача основної заборгованості у розмірі 4 011,94 грн., пені у розмірі 71,42 грн., штрафу у розмірі 2 005,98 грн. та 5% річних у розмірі 23,81 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, ідентифікаційний код 30679442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 38327181) заборгованість у розмірі 4 011 (чотири тисячі одинадцять) грн. 94 коп., пеню у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 42 коп., штраф у розмірі 2 005 (дві тисячі п’ять) грн. 98 коп., 5 % річних у розмірі 23 (двадцять три) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1 719 (одна тисяча сімсот дев’ятнадцять) грн. 81 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення – 20.05.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко