Рішення № 31294438, 20.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2013 Справа № 901/1285/13За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»

про стягнення 4801,16 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - Ющенко Т.А., довіреність №685-Д від 26.12.2012, представник

від відповідача - Кузнецова Д.І., довіреність №5-2013 від 01.01.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» про стягнення 2 204,61 грн. 3% річних та 2 596,55 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань встановлених рішенням суду, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 204,61 грн. 3% річних та 2 596,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві частково не погоджується з позовними вимогами про стягнення 2,08 грн. 3% річних та 360,10 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2007, у справі №2-2/9859-2007 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» 25 209,28 грн. неустойки за незаконне фактичне користування майном та вирішено питання про розподіл судових витрат. Дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», товариство є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті зміни найменування з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на Публічне акціонерне товариство «Крименерго», Публічне акціонерне товариство «Крименерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго».

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні органу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим №2-2/9859-2007 від 12.12.2007.

Стягнута за рішенням суду заборгованість в сумі 25 209,28 грн. відповідачем не погашена, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 204,61 грн. 3% річних за період з 01.04.2010 по 28.02.2013 та 2 596,55 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2010 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних та інфляційних втрат.

Однак, дослідивши подані у позові розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено наступне.

Розрахунок 3% річних на суму 2 204,61 грн. позивач здійснив за період з 01.04.2010 по 28.02.2013.

Проте, суд, здійснивши перерахунок суми 3% річних за період з 01.04.2010 по 28.02.2013, встановив, що сума 3% річних за вказаний період становить 2202,53 грн. і саме вона підлягає задоволенню. В частині стягнення 2,08 грн. 3% річних суд в задоволенні позову відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю.

Що стосується заявлених до стягнення 2 596,55 грн. інфляційних втрат, розрахованих позивачем за період з 01.08.2010 по 31.01.2013, то суд не може погодитись з таким розрахунком, враховуючи наступне.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що позивач здійснив свій розрахунок, відповідно до якого інфляційне збільшення розраховується не за весь період існування заборгованості відповідача за період з 01.04.2010 по 28.02.2013, який заявлений для 3% річних, а лише за період з 01.08.2010 по 31.01.2013, у зв'язку з тим, що у квітні - липні 2012 року та у лютому 2013 року, в країні була дефляція, у зв'язку з чим, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повинна бути зменшена.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №5021/1596/2011.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 Цивільного України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином, діючим законодавством передбачено компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що пов'язані з інфляційними процесами в державі, які не можна вважати штрафними санкціями для боржника. А тому суд вважає правильним застосування індексу інфляції за весь період, який заявлений позивачем, як період прострочення, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки чинним законодавством, а саме статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено одночасне нарахування відсотків річних та інфляційне відшкодування за весь час прострочення, суд вважає правомірним застосування періоду з 01.04.2010 по 28.02.2013, при розрахунку інфляційного відшкодування.

Судом здійснений розрахунок інфляційних відшкодувань з урахуванням періоду з 01.04.2010 по 28.02.2013, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.97 N62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») за формулою: (сума заборгованості х індекс інфляції : 100) - сума заборгованості, та визначив, що сума інфляційних втрат за даний період становить 2236,45 грн. і саме вона підлягає задоволенню. В частині стягнення 360,10 грн. інфляційних втрат суд в задоволенні позову відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки неправомірно є скороченим період нарахування з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат, що призвело до збільшення розміру відшкодування, що порушує права відповідача та не відповідає правовій природі інфляційного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012 у справі №5020-1922/2011.

Судовий збір суд відносить на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 20.05.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (вул. Кримська, 7, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, АР Крим, 97501; ідентифікаційний код 32417960) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034; ідентифікаційний код 00131400) 2202,53 грн. 3% річних, 2236,45 грн. інфляційних втрат та 1590,72 грн. судового збору.

3. У задоволені позову в частині стягнення 2,08 грн. 3% річних та 360,10 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Л. Медведчук