Ухвала суду № 31292707, 16.05.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 106/11892/2012Головуючий суду першої інстанції:Ружицька Т.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"16" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В., СуддівДралла І.Г., Іващенко В.В. При секретаріГранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а :

УДАІ ГУ МВС України в АР Крим звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 24.09.2008 року був тимчасово затриманий транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ - 968М», державний номер НОМЕР_1, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового затримання, де знаходився по 31.12.2011 року. Згідно даних реєстраційної картки власником транспортного засобу є ОСОБА_6, якого було повідомлено про необхідність забрати автомобіль та оплатити витрати, пов'язані з його зберіганням. Однак, відповідач не вжив відповідних заходів щодо повернення транспортного засобу, внаслідок чого станом на 31.12.2011 року утворилась заборгованість по оплаті витрат по зберіганню належного йому автомобілю у розмірі 7 770 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 770 грн., а також судові витрати.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2013 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Управління ДАІ ї ГУ МВС України в АР Крим заборгованість у розмірі 7 770 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 є власником автомобіля ЗАЗ 968М, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.10).

24.09.2008 року транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ - 968М», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_8, було тимчасово затримано шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового затримання, де він знаходився по 31.12.2011 року.

Власника транспортного засобу ОСОБА_6 було повідомлено про необхідність забрати автомобіль та оплатити витрати, пов'язані з його зберіганням, про що надіслано відповідного листа на адресу його проживання (а.с. 9).

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи витрати за зберігання транспортного засобу в межах строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги обґрунтовані та засновані на законі.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.3,4 ст.265-2 КУпАП, транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу, таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач за поверненням належного йому транспортного засобу не звертався. Листом від 12 вересня 2012 року йому було повідомлено про необхідність сплатити за зберігання автомобіля.

Відповідно до ст.954 ЦК України, до зберігання, що здійснюється на підставі закону, застосовуються положення глави 66 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно сумісного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерств фінансів України від 16 липня 2001 року за №549/333/147, що був чинним на період, за який заявлено вимоги про стягнення плати за зберігання, розмір плати за зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках Державної автоінспекції складав за зберігання одного транспортного засобу 17 грн.10 коп., за першу добу, 10 грн.00 за кожну наступну добу, за доставку, зокрема з використанням спеціальних транспортних засобів, затриманих або технічно несправних транспортних засобів до місця зберігання (за 1 км), встановлено плату в розмірі 10 гривень 00 копійок. Згідно розрахунку за строк зберігання транспортного засобу з 24 вересня 2008 року по 31 грудня 2011 року, загальна сума заборгованості складає 12148 гривень 00 копійок. Проте з урахуванням строку позовної давності, за період з 15 листопада 2009 року по 31 грудня 2011 року, тобто за 777 діб в результаті бездіяльності відповідача, виникла заборгованість у розмірі 7770 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що транспортний засіб було відчужено на підставі доручення не знайшли свого підтвердження розглядом справи.

Посилання апелянта на те, що автомобілем керував ОСОБА_8 без відповідної правової підстави суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки згідно реєстраційного свідоцтва власником автомобіля є ОСОБА_6

Крім того, дія довіреностей закінчилася 12.10.2007 року, а сума боргу за зберігання автомобіля стягується з вересня 2008 року.

Довід апелянта про те, що він не знав місцезнаходження автомобіля, суд також до уваги взяти не може, оскільки згідно правил статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Тобто власник автомобіля повинен зберігати його в належному стані. У даному випадку автомобіль був переданий за дорученням ОСОБА_9, який згодом передоручив транспортний засіб ОСОБА_10, ОСОБА_11

З моменту закінчення дії довіреності відповідач повинен був з'ясувати місцезнаходження автомобіля і прийняти міри щодо його належного зберігання.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 319, 322, 946, 954 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду в частині стягнення заборгованості не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді