Рішення № 31292470, 22.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Васильченко О.Г.

Категорія 27 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі : Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Зазначав, що

06.10.2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у вигляді кредитної лінії з відкриттям карткового рахунку в національній валюті - гривні із самостійним розрахуванням банком ліміту. За умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією та погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом. Оскільки відповідачка в порушення умов кредитного договору, зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 07.07.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 19 286,62 грн., з яких 5904,58 грн. - заборгованість за кредитом; 5136,39 грн. - заборгованість за відсотками; 8245,65 грн. - заборгованість за комісіями; 675,00 грн. - пені, просив суд стягнути з неї на свою користь всю суму заборгованості , та судові витрати в розмірі 214,60 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 002-27059-061007 від 06.10.2007 року в розмірі 19 286,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову у зв»язку із пропуском строку позивачем позовної давності, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача ПАТ «Дельта Банк» Леонову Г.В., яка просила скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови кредитного договору відповідачем не виконуються, то він має відшкодувати кредиторові завдані порушенням зобов'язань збитки з урахуванням визначеного позивачем розміру за весь час прострочення станом на 07.07.2012 року.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам та зазначеним положенням закону.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №002-27059-061007 . відповідно до п.1.2 якого позивач відкрив відповідачеві картковий рахунок із самостійним розрахуванням банком ліміту. Моментом надання позивачем кредиту визначено день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів відповідача.

Відповідно до п.3.7 кредитного договору відповідачка зобов'язалася щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення за Овердрафтом, відсотки за користування за попередній звітний місяць та у разу порушення строків.

Відповідно до наданого банком розрахунку, у зв»язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, які відповідачка не стала виконувати з 09.01.2009 року, станом на 07.07.2012 року позивач нарахував заборгованість в розмірі 19286,62 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 5904 грн.58 коп., заборгованості по процентам за користування 5136,39грн., заборгованості за комісіями 8245,65грн. та пені 675,00 грн.

Строк дії картки сплив у червні 2009 року, що представником позивача не заперечується.

Факт підписання кредитного договору, використання кредиту та наявності простроченої заборгованості станом на 07.07.2012 року, відповідачкою не оспорюється.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність, тривалістю у три роки.

Згідно із ч.5ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, оскільки свої зобов'язання по сплаті встановлених платежів відповідачка не стала виконувати з 09.01.2009 року, відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України та п.2.4 кредитного договору, право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у позивача виникло з 09.02.2012 року.

До суду ж з даним позовом, позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся 05.12.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності при зверненні до суду не пропущено, оскільки відповідно до п.4.2 кредитного договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов»язань, є неспроможними, спростовуються змістом п.4.2 договору (а.с.7), яким передбачено порядок врегулювання спорів.

Крім того, у відповідності із ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, строком є певний період у часі, і саме зі спливом його пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати.

Посилання представника позивача на те, що відповідачкою в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності також є неспроможними, спростовуються її письмовими запереченнями на позовні вимоги, в яких вона просила про застосування позовної давності та відмови позивачеві з цих підстав у задоволення позову. (а.с.21-22, 34-35)

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про визначення сторонами строку дії договору, як того вимагає закон, позивачем не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за комісіями в розмірі 8245,65 грн., з чим погодився і суд першої інстанції, однак за умовами кредитного договору сплата платежів за комісіями не передбачалась.

За таких обставин, та враховуючи положення статей 251,252,256,257,261,264,1050 ЦК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності позову і безпідставно не застосував строки позовної давності.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної даності.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2013 року скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді