Рішення № 31292446, 13.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Богуславська І.А.

Категорія 24 Суддя-доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-22» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а :

23 липня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг, вказуючи, що відповідачі на підставі ордеру проживають у квартирі АДРЕСА_1, отримують послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але оплату здійснюють не в повному обсязі, в наслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3234,49 грн., на неодноразові вимоги щодо укладення договору не реагують, у добровільному порядку борг не сплачують, тому просив про стягнення заборгованості та судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2012 року позов ТОВ «Житло-22» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ТОВ «Житло-22» заборгованість в сумі 2 879,44 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір по 107,30 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована сума заборгованості підлягає стягненню в межах строку позовної давності, в розмірі 2879 грн.44 коп., в солідарному порядку з обох відповідачів.

Проте погодитися з таким висновком суду повністю не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам та зазначеним положенням закону.

Як вбачається зі справи, відповідно до особового рахунку НОМЕР_1 та витягу з реєстру прав власності, наданому відповідачами при розгляді справи в апеляційному суді, ОСОБА_4 є власником двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.04.1992 року, Р.№1-1332. Загальна площа квартири складає 48,4 кв.м. Окрім власника ОСОБА_4 в ній мешкає та зареєстрована її донька ОСОБА_5 (а.с.5,6).

21.03.2005 року між Житлово-будівельним кооперативом «Авангард», в особі голови правління кооперативу ОСОБА_8 та ТОВ «Житло-22», яке має правовий статус юридичної особи, було укладено договір на технічне обслуговування зазначеного будинку, за умовами якого виконавець ТОВ «Житло-22» зобов'язався надавати послуги з обслуговування кооперативного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території ( прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарне-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, ведення карток реєстрації, видача довідок членів кооперативу, тощо).

Відповідно до п.7 зазначеного договору, оплачувати ці послуги повинні споживачі: члени ЖБК, власники квартир за встановленим Маріупольською міською радою тарифом у строки та на умовах, передбачених договором. (а.с.8).

Договір про надання послуг відповідає Типовому договору та на час вирішення спору у встановленому законом порядку не розривався і недійсним не визнавався.

За рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради за №351/2 від 17.09.2008 року затверджені з 1.11.2008 року тарифи щодо розміру плати за утримання будинків і прибудинкових територій для населення, яке мешкає у житловому фонді всіх форм власності, яке відповідачами не оскаржувалось.

Відповідно до виписки із особистого рахунку, відповідачами послуги з утримання житлового фонду та прибудинкової території за період з 23 липня 2009 року ( часу звернення до суду з даним позовом) - до 31 травня 2012 року (часу нарахування заборгованості), не сплачувались, внаслідок чого виникла заборгованість, в розмірі 2700 грн.07 коп. (а.с.6)

Згідно із п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках ( до них належать і власники квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку(житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім»ї власника будинку зобов»язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім»ї власника будинку зобов»язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім»ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

З урахуванням наведеного та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не з'ясувавши належним чином обставини що мають значення для справи та неправильно застосувавши матеріальний закон, дійшов помилкового висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості.

Оскільки ОСОБА_5 не є власником квартири, зареєстрована в якості члена сім'ї власника ОСОБА_4, правових підстав для покладення на неї зобов'язання по сплаті заборгованості з утримання будинку і прибудинкової території не має.

Крім того, суд неправильно визначив розмір заборгованості в межах строку позовної давності в період з 23 липня 2009 року до 31 травня 2012 року, який фактично складає, з урахуванням щомісячних нарахувань в розмірі 78.79 грн., - 2700грн.07коп.

Тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та стягнення заборгованості з ОСОБА_4 в розмірі 2700грн.07 коп. за період з 23.07.2009 року до 31.05.2012 року.

Представлені відповідачами на підтвердження неналежної якості послуг позивача фото файли технічного становища їх квартири, квитанції на підтвердження витрачення понесених матеріальних затрат на проведення ремонту крівлі будинку та вентиляційного каналу, які належать до конструкцій житлового дому загального користування, не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволенні позову або зарахування понесених витрат у розрахунок заборгованості, оскільки з таким вимогами, або іншими вимогами про захист прав споживачів, вони до суду не звертались.

Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_8 на час підписання договору на технічне обслуговування будинку, укладеного 21.03.2005 року між ЖБК «Авангард» та позивачем, не мала повноважень голови правління, що цей договір є нікчемним, є безпідставними, і належними доказами не підтверджені.

Інші доводи апеляційної скарги не належать до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов»язує можливість скасування оскаржуваного рішення з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2012 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-22» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість з обслуговування будинку за період з 23.07.2009 року по 31.05.2012 року, включно, в розмірі дві тисячі сімсот гривень 07 копійок та судовий збір на користь держави в розмірі двісті чотирнадцять гривень 60 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район.

В задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді