Рішення № 31289938, 15.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5535/13 15.05.13

За позовомФірми «МІРТА» (приватного підприємства)доМіністерства оборони Українипровизнання правочину недійсним Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Лихольот А.В.від відповідача:Кривошея Д.А.Обставини справи:

Фірма «МІРТА» (приватне підприємство) (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода №5 від 16.03.2012 р. до договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/11/2 від 18.04.2011 р. є недійсною, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: спірною додатковою угодою було змінено ціну договору після його фактичного виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2013 р.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. судом оголошувалась перерва до 15.05.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися в окремих випадках, а тому підстави для визнання спірної додаткової угоди відсутні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2011 р. між Підприємством (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/5/11/2 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна послуг з ПДВ складає 11 387 621,52 грн.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Додатковою угодою №1 від 09.08.2011 р. до Договору сторони виклали п. 3.1 Договору у такій редакції: ціна договору становить без ПДВ 8 621 005,80 грн., ПДВ 1 724 201,16 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 10 345 206,96 грн., в тому числі податок на додану вартість, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотному напрямку.

Додатковою угодою №5 від 16.03.2012 р. до Договору сторони виклали п. 3.1 Договору у наступній редакції: ціна цього договору становить 10 650 324,96 грн., в тому числі за надані послуги: у 2011 році становить 8 875 270,80 грн.; у 2012 році становить 1 775 054,16 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем законності Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 р. до Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою для недійсності Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 р. до Договору позивач вказує на те, що така угода була укладена всупереч нормам чинного законодавства, оскільки сторонами була змінена ціна Договору після його фактичного виконання.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 09.08.2011 р. до Договору) ціна Договору, що підлягає оплаті становить 10 345 206,96 грн., в тому числі податок на додану вартість, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотному напрямку.

Матеріалами справи (акти приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання за період з 30.04.2011 р. - 25.12.2011 р.) підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з прання за 2011 рік на загальну суму 9 503 429,76 грн.

В той же час, Додатковою угодою №5 від 16.03.2012 р. до Договору сторони виклали п. 3.1 Договору у наступній редакції: ціна цього договору за надані послуги у 2011 році становить 8 875 270,80 грн.

Таким чином, положеннями оспорюваної Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 р. до Договору сторони зменшили ціну договору за надані у 2011 році послуги після фактичного виконання позивача зобов'язань з надання послуг з прання.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскільки ціна договору була змінена після фактичного виконання умов Договору, відтак укладення сторонами Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 р. до Договору відбулося всупереч положенням ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про можливість зміни (зменшення) ціни Договору судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено настання обставин, з якими положення ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» пов'язують можливість зміни сторонами істотних умов Договору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

З огляду на те, що положення Цивільного кодексу України забороняють зміну ціну договір після його фактичного виконання, суд дійшов висновку, що Додаткова угода №5 від 16.03.2012 р. до Договору не відповідає нормам законодавства, що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Підприємства про визнання недійсною Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 р. до договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/11/2 від 18.04.2011 р. з моменту її укладення правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фірми «МІРТА» (приватного підприємства) задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №5 від 16.03.2012 р. до договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/11/2 від 18.04.2011 р., укладеного між Фірмою «МІРТА» (приватне підприємство) та Міністерством оборони України.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Фірми «МІРТА» (приватного підприємства) (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 40; ідентифікаційний код 24769277) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.05.2013 р.

Суддя В.П. Босий