Постанова № 31289879, 16.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4582/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кіль» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0000792350, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 21.04.2011 року по 22.04.2011 року, на підставі наказу від 21.04.2011 року №419, ДПІ у м.Іллічівську Одеської області (далі ДПІ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2010 року по 31.01.2011 року. За результатами цієї перевірки ДПІ складено акт від 27.04.2011 року №1040/23-0304/36804706, яким встановлено порушення ПП вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, п.5 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, що призвело до завищення податкових зобов’язань з ПДВ на суму 4276000 грн., завищення податкового кредиту на суму 4672269 грн., та завищення залишку від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на кінець перевіряємого періоду на суму 451747 грн.. На підставі вказаного акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792350 від 13.05.2011 року, яким ПП було зменшене від’ємне значення ПДВ на суму 451747 грн.. Позивач вважає вказану спірну перевірку незаконною, оскільки вона була призначена та проведена з грубим порушенням діючого законодавства, а її висновки не відповідають дійсним обставинам та нормам права. Зазначені дії відповідача стали підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення №0000792350 від 13.05.2011 року в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 4-13).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.4 а.с. 100-103).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване 11.01.2010 року виконкомом Іллічівської міськради та перебуває на обліку, як платник податків, в ДПІ (т.1 а.с.14-28).

В період з 21.04.2011 року по 22.04.2011 року, на підставі наказу від 21.04.2011 року №419, ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2010 року по 31.01.2011 року. За результатами цієї перевірки ДПІ складено акт від 27.04.2011 року №1040/23-0304/36804706, яким встановлено порушення ПП вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, п.5 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, що призвело до завищення податкових зобов’язань з ПДВ на суму 4276000 грн., завищення податкового кредиту на суму 4672269 грн., та завищення залишку від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на кінець перевіряємого періоду на суму 451747 грн. (т.1 а.с. 29-48).

Такий висновок обґрунтовано тим, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП, даних податкової звітності, встановлено відсутність у позивача необхідного виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, трудових ресурсів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що свідчить про неможливість ПП фактично здійснювати господарську діяльність та укладання ним господарських угод без мети настання юридичних наслідків, передбачених цими угодами, у зв’язку з чим усі угоди позивача з усіма контрагентами за перевіряємий період є нікчемними. З урахуванням вказаних обставин ДПІ прийшло до висновку про безпідставність формування ПП податкових зобов’язань та податкового кредиту по ПДВ у вказаному періоді та відповідно про завищення від’ємного значення ПДВ на суму 451747 грн..

На підставі вказаного акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792350 від 13.05.2011 року, яким ПП було зменшене від’ємне значення ПДВ на суму 451747 грн. (т.1 а.с. 49).

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП, за наслідками якої було складено акт від 27.04.2011 року №1040/23-0304/36804706, з наступних підстав.

Так, згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно п.п.75.1.2. ст.75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК, який зазначено в спірному акті перевірки як підставу для її проведення, документальна позапланова перевірка проводиться у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.73.3. ст.73 ПК органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу виконання вказаних вимог та надіслання на адресу ПП відповідного запиту, а також доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих цим платником податків.

Крім цього, відповідно до п.79.2. ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, не було надано жодного доказу направлення або вручення ПП копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про дату та місце її проведення. Не містить таких доказів і спірний акт перевірки.

Більш того, зі спірного акту перевірки вбачається, що вона була розпочата саме в день видання наказу про її проведення і закінчена на наступний день, що фактично унеможливлювало своєчасне повідомлення ПП про проведення цієї перевірки, та свідчить і про відсутність наміру ДПІ повідомляти позивача відповідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК (т.1 а.с.29, т.4 а.с.195-196).

Згідно п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.3 цієї статті платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.83.1. ст.83 ПК для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст.85 ПК 85.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Наказом ДПА України від 27.05.08 № 355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку (п.2.4).

Згідно Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства (п. 4.2).

Згідно п. 4.9 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем).

Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС) (п. 4.10.).

Якщо платник ПДВ (постачальник) не подає податкову звітність та пояснення (передбачені пунктом 4.2 Методичних рекомендацій) на звернення органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб: складає Акт про неподання податкової декларації з податку на додану вартість та готує матеріали для прийняття повідомлення-рішення відповідно до Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001 року (п.п. 4.11; 4.11.1).

З аналізу зазначених норм вбачається, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й шляхом витребування у платника та вивчення інших документів, в тому числі регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а висновок такої перевірки є наслідком аналізу вказаних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення вказаних норм, відповідачем при здійсненні спірної перевірки взагалі не витребовувалися від ПП, та відповідно і не вивчалися, будь-які бухгалтерські та інші первинні документи по його господарським операціям у перевіряємому періоді, що підтверджується і актом спірної перевірки.

В ході розгляду справи представником відповідача не було надано і жодного доказу намагання ДПІ отримати від ПП вказані бухгалтерські та інші первинні документи, а також неможливості їх отримання.

Таким чином, в судовому засіданні було безперечно встановлено, що спірна позапланова документальна невиїзна перевірка ПП з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої ДПІ складено акт від 27.04.2011 року №1040/23-0304/36804706, була проведена відповідачем з грубим порушенням встановленого законом порядку її проведення, у зв’язку з чим ця перевірка не може вважатися законною.

Зі спірного акту перевірки вбачається, що у ПП відсутні необхідне виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання та інші основні фонди, трудові ресурси, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що свідчить про неможливість ПП фактично здійснювати господарську діяльність та про укладання ним господарських угод без мети настання юридичних наслідків, передбачених цими угодами, у зв’язку з чим усі угоди позивача з усіма контрагентами за перевіряємий період є нікчемними.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.5.2. розділу 2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В порушення вказаних вимог спірний акт перевірки не містить жодного встановленого перевіряючими факту порушення позивачем податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та будь-яких посилань в обґрунтування висновків перевірки на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім цього, висновки спірного акту перевірки щодо не знаходження ПП за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів та технічного персоналу, спростовуються як матеріалами справи, а саме податковою звітністю підприємства, договорами оренди офісних та складських приміщень, надання послуг по зберіганню товарів на складах та транспортно-експедиційних послуг, купівлі-продажу та поставки товарів, договорів на виконання послуг зі зберігання та утилізації тари та інших відходів, сертифікації товарів та державних експертиз, зовнішньоекономічними договорами на поставку товарів, договорами на надання послуг з митного оформлення, актами приймання-передачі товарів та виконання робіт, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, платіжними документами, вантажними митними деклараціями та інвойсами, документами бухгалтерського обліку, висновком судово-економічної експертизи та іншими (т.1 а.с. 50-174, 183-250, т.2-т.3, т.4 а.с.1-99, 122-194, т.5-т.6, т.7 а.с.2-34, 60-67, 73-250, т.8-т.17 а.с.1-66, 93-250, т.18 а.с.1-133), так і актом спірної перевірки, відповідно до якого у ПП працює 8 осіб (т.1 а.с.37).

Таким чином судом встановлено, що викладені в акті спірної перевірки висновки відповідача зроблені без витребування у ПП та вивчення первинних документів по цим операціям та взагалі не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин, до яких віднесені вище зазначені договори є правомірними, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання будь-яких угод позивача за перевіряємий період у встановленому законом порядку недійсними, а податкові органи повноваженнями щодо визнання таких правочинів нікчемними або недійсними діючим законодавством не наділені.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000792350 від 13.05.2011 року про зменшення ПП від’ємного значення ПДВ в розмірі 451747 грн. відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, у зв’язку з чим заявлені ПП вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності здійсненої спірної перевірки та складеного акту цієї перевірки, а також викладених в ньому висновків щодо нікчемності угод ПП з його контрагентами та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання відповідача на те, що ПП не знаходиться за юридичною адресою і тому від нього і неможливо було отримати будь-які первинні документи, суд до уваги не приймає, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу намагання ДПІ отримати від ПП такі документи з метою здійснення їх обґрунтованої перевірки.

Такий висновок суду підтверджується також і тим, що у податковій звітності ПП (зокрема у деклараціях по ПДВ), зазначені контактні телефони ПП та відображено ПДВ, сплачене митним органам при здійсненні митного оформлення товарів, і в ході розгляду справи відповідачем також не було надано суду будь-яких доказів намагання отримати від митних органів відомості щодо зовнішньоекономічних операцій ПП, які в тому числі у спірному акті перевірки визнані ДПІ нікчемними.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Кіль» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ Одеської області Державної податкової служби від 13.05.2011 року №0000792350, яким Приватному підприємству «Кіль» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 451747,00 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

16 травня 2013 року.

.