Ухвала суду № 31288542, 14.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1017/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далланс" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 21.11.2012 року по 27.11.2012 року посадовими особами Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс", з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків та правомірності формування податкового кредиту по таких операціях в період 01.22.2011 року по 30.11.2011 року. За результатами перевірки був складений акт №2864/225/20040929 від 03.12.2012 року.

У висновках акта перевірки зазначено, що на порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ "Далланс" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2011 року в сумі 1280,80 грн.

На підставі акта перевірки №2864/225/20040929 від 03.12.2012 року Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією 19 грудня 2012 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000502343, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1281 грн. Вище зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, однак скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000502343 від 19 грудня 2012 року - без змін.

У податковій звітності з податку на додану вартість поданій ТОВ "Далланс" за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року ним задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 0 грн. Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу, що придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Транссервіс" з метою їх подальшого використання не підтверджуються товарно-транспортними накладними та сертифікатами відповідності.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийнятого на підставі акту податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ "Транссервіс" усний договір 18.11.2011 року на підставі рахунку-фактури № СФ-0000107 від 18.11.2011 року на суму 7684,80 грн. на купівлю пакетів з плівки Д 65 1600x1180 та Д 65 1550x500.

Доставка товару, який був придбаний позивачем у ТОВ "Транссервіс" згідно з видатковою накладною №РП 0000085 від 08.12.2011 та податковою накладною № 21 від 21.11.2011 року, була здійснена перевізником ТОВ "Нова-Пошта" за рахунок покупця - ТОВ "Далланс". Товар отримував ОСОБА_3 на пункті перевізника згідно з дорученням №141 від 22.11.2011 року. Дана довіреність зазначена в "Книзі обліку довіреностей на 2011 рік".

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транссервіс" підтверджується податковими накладними, Актом №НП/31-000592 здачі приймання робіт (надання послуг) від 8 грудня 2011 року, рахунком-фактурою № НП/31-000592 від 8 грудня 2011 року, рахунком-фактурою № СФ-0000107 від 18 листопада 2011 року, платіжним дорученням №593 від 23 грудня 2011 року, випискою банку від 23.12.2011 року, видатковою накладною № РП-0000085 від 8 грудня 2011 року, платіжним дорученням №505 від 21 листопада 2011 року, витягом з "Книги обліку довіреностей на 2011 рік", прибутковою накладною № ПН-0000172 від 8 грудня 2011 року та накладними на внутрішнє переміщення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Транссервіс" у листопаді 2011 року не підтверджуються сертифікатами відповідності на придбану продукцію, також є не обґрунтованим. Оскільки така позиція суперечить нормам ст. ст. 13, 14, 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" та нормам Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме: визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Судом встановлено, що вказаний перелік не містить такої товарної позиції як пакети з плівки Д 65 1600x1180 та Д 65 1550x500, які були придбані ТОВ "Далланс" у ТОВ "Транссервіс".

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.