Рішення № 31287903, 20.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1754/12 Головуючий у І інстанції Косенко А.В. Провадження № 22-ц/780/2264/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 26 20.05.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Березовенко Р.В.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 серпня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 100 546,75 гривень.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 22.10.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1396-1/ФКВ-07. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_2 надано кредит в сумі 13921 доларів США на придбання автомобіля на умовах, визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 21.10.2014 року.

Позивач вказував, що свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 13921 доларів США, про що свідчить заява на видачу готівки № 28 від 22.10.2007 року.

Відповідач станом на 02.04.2012 року умови кредитного договору не виконав і має прострочену заборгованість в розмірі 100546,75 грн., з яких 77685,52 грн. - тіло кредиту, 18043,95 грн. - заборгованість по відсотках, 4817,28 грн.- комісія за ведення кредиту.

Позивач вказував, що відповідач систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором в сумі 100546,75 грн. Зазначену суму заборгованості та 1005,46 грн. судових витрат по справі позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 28 серпня 2012 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1396-1/ФКВ-07. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 надано кредит в сумі 13921 доларів США на придбання автомобіля на умовах визначених договором із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 21.10.2014 року ( а.с. 7- 11).

Судом також встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 13921 доларів США, що в еквіваленті складає 70301,05 грн., про що свідчить заява на видачу готівки № 28 від 22.10.2007 року ( а.с. 12).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь AT «Дельта Банк» ( а.с. 17).

Відмовляючи в задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано підтвердження того, що відповідач отримав вказану суму грошей відповідно до кредитного договору, а також через те, що суду не надано повідомлень відповідача у справі про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ « Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк».

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2.4, 2.5 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менш як 165,73 дол. США. по 20 (двадцяте) число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання Кредиту. Шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника та/або шляхом внесення готівки до каси банку.

Згідно п.1.5, 2.6, 2,7 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся, у тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.

Однак зобов'язання відповідачем не виконувались, у зв'язку з чим станом на 02.04.2012 року виникла заборгованість на загальну суму 100546,75 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що суд визнав доведеним надання кредиту відповідачу в сумі 13921 долар США на придбання автомобіля; позивач виконав умови договору і відповідач отримав кредит, зазначивши, що про ці обставини також свідчить заява на видачу готівки №28 від 22.10.2007 року.

Судом першої інстанції визнано доведеним укладання договору та передачу активів, кредитних зобов'язань від ТОВ "Укрпромбанк" позивачу у справі - банку АТ "Дельта Банк".

Судом також визнано, що відповідач систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за користування кредитними коштами. Також у рішенні місцевого суду зазначено, що встановлено факт пред'явлення відповідачу досудової вимоги від 02.04.2012 року щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до технічного запису фіксування судового засідання у справі, відповідач визнавав одержання суми кредиту, визнавав ті обставини, що сплачував певні суми тощо, тобто визнавав одержання кредиту у сумі, зазначеній у договорі.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно зазначено у рішенні, що позивачем не надано підтверджень отримання грошей у сумі відповідно до кредитного договору та не надано доказів повідомлення відповідача про передачу активів та кредитних зобов'язань банку "АТ "Дельта Банк", оскільки зазначені висновки суду не відповідають обставинам, встановленим судом у судовому засіданні, при чому судом не враховано положення ч.1 ст.61 ЦПК України, відповідно до яких обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( 11333, м. Київ, вул. Щорса, 36 - Б; МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р\р 6499100199) заборгованість в розмірі 100 546 грн. 75 коп. (сто тисяч п'ятсот сорок шість грн. сімдесят п'ять коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в сумі 502 грн. 73 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючи:

Судді: