Постанова № 31285929, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 травня 2013 року 16:40 №826/1850/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Січ технології»додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПСпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Січ технології» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», а також товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між товариством обмеженою відповідальністю «Січ технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», а також товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності факту реальності господарських операцій.

Під час судового розгляду справи в судових засіданнях відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва у зв'язку із необхідністю одержання нових доказів у справі. Зокрема, Окружним адміністративним судом міста Києва витребувано з Печерського районного суду міста Києва належним чином завірену копію судового рішення від 19.03.2012 у кримінальній справі №1-167/12 та інформацію про набрання зазначеним рішенням законної сили, а також витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва належним чином завірену копію судового рішення від 22.05.2012 у кримінальній справі №2610/9798/2012 та інформацію про набрання зазначеним рішенням законної сили.

В судове засідання 16.04.2013 представник позивача не прибув, натомість подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи №826/1850/13-а у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/1850/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Січ технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 29.01.2008 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс».

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 02.10.2012 №0005032207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 875 360,00 грн., у тому числі: 700 288,00 грн. - основний платіж, 175 072,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 02.10.2012 №0005042207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 651 778,00 грн., у тому числі: 521 422,00 грн. - основний платіж, 130 356,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 02.10.2012 №0005162207, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 38 808,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Січ технології» державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено на підставі 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС у місті Києві підполковника податкової міліції Демченка О.Б. від 17.07.2012 по кримінальній справі №70-556 та постанови старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу першого управління ГСУ СБУ капітана юстиції Черняка І.Р. від 20.06.2012 по кримінальній справі №732.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам, зазначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Норми пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не містять застережень, зокрема, щодо виду складу злочину або ж суб'єктного складу осіб, за фактом якого та у відношенні яких порушено кримінальну справу.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

За таких обставин, Податковим кодексом України чітко визначений статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону і порядок визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання за наслідками такої перевірки.

За повідомленням відповідача, станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є такі, що набрали законної сили постанова суду від 19.03.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 (директора товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс») у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також вирок суду від 22.05.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 (директора товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп») у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Під час судового розгляду справи суд витребував з Печерського районного суду міста Києва та Шевченківського районного суду міста Києва інформацію про набрання зазначеними судовими рішеннями законної сили.

Так, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 набрала законної сили 26.03.2012, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22.05.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 набрав законної сили 07.06.2012.

Аналізуючи доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Січ технології» щодо протиправності податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» (покупець) укладено договори поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21.

Так, відповідно до умов договорів від 01.02.2010 та від 19.02.2010 №21 товариство з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. При цьому, кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

На підтвердження реальності господарських операцій по договорах від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21 товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» надано суду копії договорів поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21 та додатки до них; копії видаткових накладних від 02.02.2010 №90/020210 та від 21.02.2010 №94/210210; копії податкових накладних від 02.02.2010 №91/020210 та від 21.02.2010 №94/210210; копії платіжних доручень від 24.02.2010 №36 та від 02.03.2010 №37; а також докази на обґрунтування поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» товарів іншим суб'єктам господарювання.

В свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вказано на висновки акту перевірки від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769, вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22.05.2012, який набрав законної сили.

Так, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22.05.2012 ОСОБА_4, засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205 та частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України.

Аналізуючи первинні документи, які надані позивачем на обґрунтування доводів щодо реальності господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», суд наголошує на наступному.

Згідно з умовами договорів поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21 (пункти 3,1 та 3.2) поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну. З боку товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» договір підписаний директором ОСОБА_4

Разом з тим, позивачем не надано суду рахунки-фактури, документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов названих договорів, тощо.

Крім того, згідно із даними щодо видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», що зазначені у витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.02.2010, до основних видів діяльності товариства відноситься: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж металевих конструкцій, виробництво виробів з бетону для будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Січ технології» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп».

Досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» (покупець) укладено договори поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95.

Так, відповідно до умов зазначених договорів товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. Кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

На підтвердження реальності господарських операцій по договорах від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» надано суду копії договорів поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 і додатків до них, копії рахунків-фактур від 29.10.2010 №291002 та від 01.12.2010 №011202; копії видаткових накладних від 29.10.2010 №291002 та від 01.12.2010 №011202; копії податкових накладних від 29.10.2010 №291004 та від 01.12.2010 №011202; виписки по банківському рахунку, а також докази на обґрунтування поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» товарів іншим суб'єктам господарювання.

В свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вказано на висновки акту перевірки від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769, постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012, яка набрала законної сили.

Так, відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012 ОСОБА_3, засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, провадження у справі закрито.

Аналізуючи первинні документи, які надані позивачем на обґрунтування доводів щодо реальності господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», суд наголошує на наступному.

Згідно з умовами договорів поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 (пункти 3,1 та 3.2) поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну. З боку товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» договір підписаний директором ОСОБА_3

Разом з тим, позивачем не надано суду документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, документів, що підтверджували прийняття товару та його транспортування, тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Січ технології» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагентів на здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.