Вирок № 3128572, 27.07.2007, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 1-55/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2007 року Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді Овсієнка А.А.

за участю : секретаря Веремчук Л.Ю.

прокурора Сіжука В.П.

потерпілого ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_3

представника служби у справах неповнолітніх

Т\ рійської районної державної адміністрації Мущинської М. М.

представника Володимир-Волинського об'єднаного

районного військового комісаріату Ілюхіної B.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення :

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с Випасне Джанкойського району Кримської області, жителя АДРЕСА_1, неодруженого, має одну малолітню дитину 1993 року народження, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  українця, громадянина України, уродженця м. Ковель Волинської області, жителя с. Городелець Турійського району Волинської області, неодруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, призовника, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, уродженця і жителя с. Городелець Турійського району Волинської області, неодруженого, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, допризовника, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України,

встановив:

13 червня 2007 року приблизно о 22 год 00 хв в лісовому масиві неподалік від с. Городелець Турійського району Волинської області ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_2, з метою незаконного заволодіння чужим майном, умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 удар кулаком в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої половини обличчя, та поваливши на землю продовжував утримувати потерпілого в положенні лежачи, в той час як ОСОБА_2 відкрито викрав з кишень верхнього одягу ОСОБА_4 належні потерпілому стільникові телефони марки NOKIA-U00» вартістю

250 грн. в чохлі вартістю 25 грн., «SAMSUNG» вартістю 290 грн. з встановленими в них SIM-картками за ціною стартового пакета 25 грн. кожний, гроші в сумі 270 грн., а всього майна загальною вартістю 885 грн., чим обоє заподіяли потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

При цьому ОСОБА_6, фактично являючись очевидцем вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пограбування потерпілого ОСОБА_4, заздалегідь не обіцяючи цього, після закінчення пограбування перевіз належним йому мопедом ОСОБА_1 з місця вчинення злочину в більш безпечне місце, допомагаючи останньому втекти з місця вчинення злочину та уникнути можливості бути впізнаним потерпілим, і тим самим переховував злочинця, вчинивши заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 винними себе у вчиненні інкримінованого їм злочину визнали повністю, у вчиненому щиро розкаялись, просили суворо їх не карати.

Так, підсудний ОСОБА_1 суду показав, що 13 червня 2007 року приблизно о 22 год 00 хв за його пропозицією пограбувати ОСОБА_4 він з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 неподалік від с. Городслсць Гурійського району наздогнали на мопедах потерпілого ОСОБА_4, який велосипедом їхав додому в смт. Люблинець з с. Городелець Турійського району.

Він. скориставшись несподіванкою, зіштовхнув потерпілого з велосипеда на на землю та, вдаривши кулаком в обличчя, заломав потерпілому руки за спину і утримував його в положенні лежачи обличчям до землі, в той час як ОСОБА_2 обшукав кишені верхнього одягу ОСОБА_4 та витягнув з них гроші і два стільникових телефони.

ОСОБА_6 в цей час стояв осторонь, спостерігаючи за їхніми діями.

Забравши викрадене, вони залишили місце пограбування та від'їхали в безпечне місце : його повіз скутером ОСОБА_6, а ОСОБА_2 поїхав власним скутером.

Підсудний ОСОБА_2 повністю підтвердив суду показання підсудного ОСОБА_1, зазначивши, що домовленість пограбувати потерпілого між ним та ОСОБА_1 виникла несподівано та миттєво, причому вони не погоджували між собою, яка роль у вчиненні злочину відводиться кожному з них.

Під час пограбування ОСОБА_4 він особисто жодних ударів потерпілому не наносив, а лише виймав з кишень гроші та стільникові телефони.

ОСОБА_6 в цей час стояв осторонь і лише спостерігав за їхніми діями.

Підсудний ОСОБА_6 показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтвердив та суду показав, що дійсно він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхав наздоганяти потерпілого ОСОБА_4, однак безпосередньої участі у пограбуванні ОСОБА_4 він не брав, а лише спостерігав зі сторони за діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Після пограбування до ньою підбіг ОСОБА_1 і попросив швидко відвезти його з місця пограбування в інше більш безпечне місце, що він не вагаючись і зробив, оскільки і сам боявся бути впізнаний потерпілим.

Показання підсудних співпадають між собою та відповідають фактичним обставинам справи, які ні підсудними, ні потерпілим не оспорюються.

Окрім повного визнання підсудними своєї вини, їх вина у скоєнні даних злочинів доведена також іншими перевіреними судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 13 червня 2007 року приблизно о 22 год 00 хв він повертався велосипедом з с. Городелець Турійського району додому в смт. Люблинець Ковельського району Волинської області. В лісовому масиві за с. Городелець його на ходу збив з велосипеда на землю ОСОБА_1

Лежачи на землі він відчув, як йому завдали сильний удар в ліву частину обличчя, після чого ще кілька ударів по тулубу.

Після нанесення ударів хтось із нападників загнув йому руки за спину та утримував в положенні лежачи обличчям до землі, в той час як інший нападник обшукав кишені його одягу та витягнув звідти стільникові телефони «NOKIA-1100» в чохлі та «SAMSUNG» з встановленими в них SIM-картками, а також, гроші в сумі 270 грн., після чого обоє

грабіжників втекли в невідомому напрямку.

На даний час матеріальні збитки йому відшкодовані повністю і тому він вибачає підсудним скоєне, жодних претензій до них не має.

'Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 568 від 25.06.07 (а.с. 66), ОСОБА_4 спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої половини обличчя.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 14.06.07 (а.с. а.с. 20-25), місцем пограбування є ділянка ґрунтової дороги, на якій виявлено сліди взуття (кросівок) та мопеда («Скутера»),

Підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 добровільно видали слідчому кросівки, в яких вони були взуті під час скоєння злочину, що обо'єктивно стверджено протоколами виїмки (а.с. а.с. 39, 41, 43).

Згідно висновку судово-трасологічної експертизи № 172 від 26.06.07 (а.с. а.с. 49-58), виявлені па ґрунтовій дорозі в місці пограбування ОСОБА_4 сліди залишені кросівком на праву ногу, вилученим у ОСОБА_1, кросівком на праву ногу, вилученим у ОСОБА_2, та, ймовірно, кросівком на ліву ногу, вилученим у ОСОБА_6.

Твердження потерпілого, про нанесення йому численних ударів по тулубу спростовано як висновком судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що на тілі потерпілого виявлено лише тілесне ушкодження в ділянці обличчя, так і показами підсудних про те, що жодних ударів, окрім нанесеного ОСОБА_1 удару кулаком в обличчя, потерпілому ОСОБА_4 ніхто не завдавав.

Таким чином, аналізуючи досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, і кваліфікує такі їхні дії за ч.2 ст. 186 КК України.

Суд вважає доведеною також вину ОСОБА_6 у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 396 КК України.

При обранні підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міри покарання суд враховує в сукупності :

· ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів;

· особу винних, зокрема : їх позитивні характеристики за місцем проживання, а ОСОБА_2 також і за місцем навчання; те, що обоє підсудних до кримінальної відповідальності притягуються вперше; ОСОБА_1 є інвалідом II групи та має малолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, на яку сплачує аліменти.

Крім того, суд враховує ОСОБА_1 як обставину, що обтяжує покарання - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, та обом підсудним враховує обставини, що пом'якшують покарання : їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Суд бере до уваги також те, що хоча підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вчинено злочин, який відноситься до категорії тяжких, однак фактично до тяжких наслідків їхні дії не призвели : так, істотної шкоди здоров'ю та майну потерпілого завдано не було, а спричинені матеріальні збитки підсудними повністю відшкодовані. Сам потерпілий жодних особистих чи майнових претензій до підсудних не має і просить суд суворо їх не карати та не позбавляти волі.

З врахуванням наведеного суд призначає підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті закону, за якою вони засуджуються.

При цьому, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд також приходить до переконання про можливість виправлення обох підсудних без відбування покарання, а тому звільняє їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_6 є неповнолітнім, вперше притягується

до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, виховується в повній сім'ї з нормальними умовами проживання та виховання, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, суд приходить до висновку, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої після скоєння злочину бездоганної поведінки ОСОБА_6 на момент постановления вироку не погребує застосування покарання, а тому вбачає достатні підстави для звільнення ОСОБА_6 від покарання на підставі ч.1 ст. 105 КК України з одночасним застосуванням щодо нього передбачених п.1 та п.3 ч, 2 ст. 105 КК України примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батьків, оскільки у справі є достатні дані про те, що батьки ОСОБА_6 здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.

Наявні у справі речові докази суд повергає їх власникам відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі ст. 93 КПК України суд стягує з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати у справі - 188 грн. ЗО коп. витрат на проведення судово-трасологічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. ст. 75-76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили обраний засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту змінити на підписку про невиїзд.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі судового засідання.

В разі скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_1 для відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою : з 14 червня по 27 липня 2007 року включно.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. ст. 75-76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінлльно-виконлвчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_2 залишити без змін раніше обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України.

На підставі ч.1 ст. 105 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання, застосувавши до нього передбачені п.1, п.3 ч.2 ст. 105 КК України примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батьків

ОСОБА_5 та ОСОБА_9 терміном до 27 липня 2008 року.

Обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

На підставі с і. 93 КГІК України стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, р/р 35228002000932 в УДК у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908, 94 (дев'яносто чотири) грн. 15 коп. витрат на проведення судово-грасологічної експертизи.

На підставі ст. 93 КГІК України стягнути з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, р/р 35228002000932 в УДК у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908, 94 (дев'яносто чотири) грн. 15 коп. виграї на проведення судово-трасологічної експертизи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 КГІК України, речові докази у справі, зокрема :

- стільникові телефони марки «NOKIA-1100» (ІМЕІ НОМЕР_1), «SAMSUNG»

(1МЕ1 НОМЕР_2), стартовий пакет оператора стільникового зв'язку «DJUICE» та

частину від коробки до стільникового телефону «SAMSUNG» (ГМЕГ НОМЕР_2), які

передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4, залишити у власності останнього.

- вилучені у підсудних ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_6. кросівки, які

передані на зберігання підсудним, залишити у власності останніх після набрання вироком

законної сили.

На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.