Постанова № 31285614, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 травня 2013 року 15:25 №826/2957/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0001202207 та від 26.02.2013 №0001212207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0001202207 та від 26.02.2013 №0001212207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 07.02.2013 №498/22-7/36509625 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс», а також товариством з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс» прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0001202207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 72 916,00 грн., та від 26.02.2013 №0001212207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 70 063,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 07.02.2013 №498/22-7/36509625 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0001202207 та від 26.02.2013 №0001212207. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» та товариством з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс», а також товариством з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс».

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв’язку з тим, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності 09.04.2013 заявили всі особи, які беруть участь у справі, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/2957/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс» за період з 01.10.2009 по 31.10.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 58 333,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 65 250,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС складено акт від 07.02.2013 №498/22-7/36509625 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 26.02.2013 №0001212207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 70 063,00 грн., у тому числі: 65 250,00 грн. – основний платіж, 4 813,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 26.02.2013 №0001202207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 72 916,00 грн., у тому числі: 58 333,00 грн. – основний платіж, 14 583,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 07.02.2013 №498/22-7/36509625 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» та товариством з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс» і товариством з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс» за договорами від 01.09.2011 №б/н, від 30.11.2011 №1130/05, від 30.01.2012 №130/02.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс» і товариством з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс» (виконавці) було укладено договори про надання рекламних послуг від 01.09.2011 №б/н, від 30.11.2011 №1130/05, від 30.01.2012 №130/02, відповідно до яких виконавці зобов’язувалися виконати для замовника підвищення рейтингу товариства в пошукових мережах та розміщення рекламних банерів в мережі Інтернет.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договорів від 01.09.2011 №б/н, від 30.11.2011 №1130/05, від 30.01.2012 №130/02; копії податкових накладних за відповідні періоди; копії актів виконаних робіт; попереднє технічне завдання на оптимізацію та розробку сайту, що підтверджується матеріалами справи.

Під час судового розгляду справи позивач посилався на те, що на час підвищення рейтингу товариства в пошукових мережах Інтернет, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» мало підвищений прибуток, на підтвердження чого надало суду фінансові звіти, які складені станом на 30.06.2001, 30.09.2011, 31.12.2011 та 31.03.2012. З аналізу вказаних звітів вбачається поступове підвищення чистого доходу протягом другого півріччя 2011 року, та його зменшення у І кварталі 2012 року.

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс» і товариством з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс», вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 28.11.2012 №5167/22-9/35633182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс», а також на висновки акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 09.11.2012 №4757/22-9/30021564 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс», якими встановлено безтоварність господарських операцій зазначених товариств з контрагентами та нікчемність правочинів, укладених ними.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Камеронплюс» від 28.11.2012 №5167/22-9/35633182 та акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хелп Плюс» від 09.11.2012 №4757/22-9/30021564 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин зазначених товариств. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення господарських операцій та нікчемності правочинів. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цих товариств із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, виконання договірних зобов’язань, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» та його контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Суд також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів завищення вартості наданих послуг, доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0001202207 та від 26.02.2013 №0001212207 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 26.02.2013 №0001202207 та від 26.02.2013 №0001212207.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.