Ухвала суду № 31285099, 04.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Преснякової А.А., Кір'якова П.І.

за участю прокурора Дойнова М.С.

захисника ОСОБА_1

представника цивільного позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні 4 березня 2013 року в залі суду у місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 вересня 2012 року ОСОБА_3 був засудженим за частиною 2 статті 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарань до новопризначеного покарання приєднане частково не відбуте покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки і остаточно призначене покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки.

3 грудня 2012 року засуджений ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 13 вересня 2012 року, додавши до неї апеляцію.

Головуючий у суді 1 інстанції Ковтуненко О. В.

Категорія 353 КПК України Доповідач Меленчук В.С.

Заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_3 послався на те, що він розраховував на подачу апеляції його захисником. Самостійно апеляцію подати він не зміг, оскільки є юридично неграмотним.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2012 року засудженому ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень статті 90 КПК України процесуальні строки мають бути відновлені судом, в разі їх пропуску з поважних причин. Причина, яка вказана у клопотанні засудженого ОСОБА_3 не може бути визнана поважною.

.

Засуджений ОСОБА_3 копію вироку отримав, де йому було роз'яснено строк і порядок апеляційного оскарження для осіб, що знаходяться під вартою. У встановлений п'ятнадцятиденний строк засуджений ОСОБА_3 не повідомив суд про намір оскаржити вирок або про невиконання захисником своїх повноважень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції з постановкою нової постанови, якою поновити засудженому ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи свою апеляцію, захисник ОСОБА_1 посилається на те, що на момент проголошення вироку захист засудженого ОСОБА_3 здійснював інший адвокат, з яким у нього була домовленість, що у разі незгоди з вироком суду, адвокатом буде подана апеляція. Засуджений ОСОБА_3 не погодився з вироком суду першої інстанції та попросив свого захисника скласти та подати апеляцію. Знаходячись під вартою, він не мав змоги контролювати подачу апеляції. Однак, у порушення домовленості апеляція захисником подана не була. У зв'язку з цим, засуджений ОСОБА_3 сам подав апеляцію і клопотання про поновлення строку на оскарження вироку.

У клопотанні засудженого ОСОБА_3 вказано, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження була не його бездіяльність, а бездіяльність захисника. У нього не було причин вважати, що захисник не виконує свої обов'язки. Тому захисник ОСОБА_1 вважає, посилання суду першої інстанції на роз'яснення строків і порядку оскарження вироку засудженому ОСОБА_3, як на підставу для відмови у відновленні строків необґрунтованою.

Відповідно до вимог КПК України засуджений не зобов'язаний повідомляти суд про намір оскаржити вирок. Крім того, засуджений ОСОБА_3 не знав, що апеляція не подана, оскільки не мав зв'язку зі своїм захисником. Після отримання копії апеляції прокурора, він був упевнений, що апеляція його захисника розглядатиметься одночасно з апеляцією прокурора. Коли засуджений ОСОБА_3 зрозумів, що його апеляція не була подана, то звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строку.

Захисник ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати. Постановити нову постанову, якою поновити засудженому ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду і дати вказівки Орджонікідзевському районному суду міста Маріуполя виконати вимоги статті 351 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку захисника ОСОБА_1 та представника цивільного позивача ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, вважаючи постанову суду першої інстанції незаконною, міркування прокурора про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень статей 90,353 КПК України у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, особи які мають право на подання апеляції можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову про відновлення строку.

Як вбачається з клопотання засудженого ОСОБА_3, він посилався на свою юридичну неграмотність та свої сподівання на захисника, з яким була домовленість про виготовлення і подачу апеляції на вирок суду.

Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи засудженого зважив за неможливе прийняти як поважні.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що засудженому у судовому засіданні роз'яснювалось право, строк та порядок оскарження вироку, а також таке право було вказане і в самому вироку.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним і відповідає обставинам кримінальної справи.

Так, з протоколу судового засідання вбачається, що засуджений ОСОБА_3 був присутнім у судовому засіданні при проголошенні вироку, усім учасникам судового процесу, у тому числі і йому було роз'яснене право та строк на оскарження вироку суду, а також порядок оскарження. Будь-які дані, які свідчили б про позбавлення його такого права, не встановлено.

Більш того, з апеляції, яку засуджений ОСОБА_3 додав до клопотання про поновлення строку вбачається, що при її виготовленні він посилався на певні норми кримінального, кримінально-процесуального закону, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, що свідчить про його безпідставне посилання на юридичну неграмотність.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску апеляційного оскарження вироку і підстав для задоволення клопотання.

Виходячи з наведених обставин, не підлягає задоволенню і апеляція захисника ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції.

Подаючи апеляцію на постанову суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 не навів у ній достатньо переконливих підстав для скасування постанови, не виклав своїх суджень та міркувань щодо суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, допущених при розгляді клопотання засудженого про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції захисника. Постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2012 року про відмову засудженому ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 вересня 2012 року залишити без зміни.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук П.І. Кір'яков