Ухвала суду № 31284198, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/31257/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача Шанько І. О.

представник відповідача Тур Н. І.

представник прокуратури Клюге Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Амарант" (далі - ТОВ "Амарант") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року позов ТОВ "Підприємство "Сузір`є" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 10.08.2011 року №0001922301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Амарант" за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5401156,45 грн., в тому числі за основним платежем - 4320925,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1080231,29 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Амарант" задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Амарант" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0001922301 від 10.08.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання по податковому кредиту за основним зобов'язанням у розмірі 1926646, 00 грн., за штрафними санкціями - 481661,10 грн. Прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Полтаві подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "Амарант".

ТОВ "Амарант" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Амарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки 26.07.2011 року складено акт №6120/23-1/31801166.

В акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 5, 18 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 6313003, 00 грн., в тому числі за: листопад 2009 року в сумі - 1064140, 00 грн.; березень 2010 року в сумі - 862506, 00 грн.; квітень 2010 року в сумі - 143110, 00 грн.; червень 2010 року в сумі - 25000, 00 грн.; липень 2010 року в сумі - 40432, 00 грн.; серпень 2010 року в сумі - 125200, 00 грн.; вересень 2010 року в сумі - 1479478, 00 грн.; жовтень 2010 року в сумі - 2573137, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001922301 від 10.08.2011 року про збільшення ТОВ "Амарант" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 7891253,75 грн., в тому числі основний платіж - 6313003 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1578250,75 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2010 року між ТОВ "Атміс" (продавець) та ТОВ "Амарант" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1504/1. Сторонами договору підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу №1504/1 від 15.04.2010 року "Специфікація", в якому визначено перелік обладнання, що реалізується, його кількість та ціна. ТОВ "Атміс" на виконання умов вказаного договору в травні 2010 року було виписано на користь ТОВ "Амарант" видаткові та податкові накладні на загальну суму 23150300,00 грн., в тому числі ПДВ - 3858383,33 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2010 року між ТОВ "Амарант" (покупець) та ПП "Вербаскум" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №П-01/07/2010-001. Поставка ТОВ "Амарант" товару - ріпаку 1 класу в кількості 451,100 т. на загальну суму 1752207,73 грн., в тому числі ПДВ - 292034,62 грн. відбувалась на підставі виписаних на виконання умов вказаного договору ПП "Вербаскум" видаткової накладної №РН-0000088 від 16.08.2010 року, податкової накладної №87 від 16.08.2010 року, товарно-транспортних накладних. ПП "Вербаскум" було виписано видаткову накладну №РН-0000087 від 13.08.2010 року та податкову накладну №86 від 13.08.2010 року, згідно яких позивачу поставлено ріпак 1 класу в кількості 45,220 т на загальну суму 164382,04 грн., в тому числі ПДВ - 27397,01 грн., транспортування товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних. ТОВ "Амарант" в повному обсязі розрахувалось з ПП "Вербаскум" за отриманий товар в безготівковій формі.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в квітні 2010 року між ТОВ "Амарант" та ТОВ "Сумиагрокапітал" склались господарські відносини по поставці соняшника в кількості 342,096 т. на загальну суму 858660,96 грн., в тому числі ПДВ - 143110,16 грн. Реальність господарської операції підтверджується первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи. Сума ПДВ в розмірі 143110,16 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2010 року. Позивач повністю розрахувався за отриманий товар з ТОВ "Сумиагрокапітал".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.01.2010 року між ТОВ "Амарант" (покупець) та ТОВ "Сілва" (постачальник) укладено господарський договір поставки №2001/01. З 01 березня по 11 березня 2010 року сторонами підписано вісім додатків до господарського договору поставки №2001/01 (специфікації).В підтвердження реальності господарської операції з поставки в березні 2010 року ТОВ "Сілва" ріпаку продовольчого на загальну суму 5175036,00 грн., в тому числі ПДВ 862505,50 грн., позивачем надано видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ "Сілва".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в листопаді 2009 року між ТОВ "Амарант" та ПП "Даманіят" склались господарські відносини по поставці кукурудзи на загальну суму 3999240,00 грн., в тому числі ПДВ 666540,00 грн., про що ПП "Даманіят" виписані видаткові та податкові накладні.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Амарант" (покупець) та ПП "Кебсар" (постачальник) 05.11.2009 було укладено господарський договір поставки №0511/1 та додаток №1 до нього. На виконання умов вказаного договору ПП "Кебсар" в листопаді 2009 року виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 2385600,00 грн., в тому числі ПДВ 397600,00 грн. ТОВ "Амарант" проведено оплату на користь ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар" за отриманий товар в повному обсязі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зобов'язання по спірним договорам як ТОВ "Амарант", так і ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" були виконані в повному обсязі та належним чином.

Також суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ "Амарант" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Амарант" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу. Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договорами, укладеними позивачем з ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар", підтверджено матеріалами справи. Товар, придбаний позивачем у ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар", в подальшому реалізовувався ТОВ "Полтав-Агро", ТОВ "СП "Нібулон".

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що досліджені первинні документи свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Амарант" та ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "Амарант" сум податку на додану вартість по господарським операціям з зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту.

Щодо обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ЮМФ "Консалтинг", суд апеляційної інстанції встановив наступне.

15.03.2010 року між ТОВ "Амарант" (замовником) та ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" (виконавцем) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №15/03-10. Однак позивачем не було надано додатку №1 від 15.03.2010 року, на який є посилання в акті здачі-прийняття наданих послуг, інших додатків до вказаного договору, з яких би вбачався зміст наданих інформаційно-консультаційних послуг.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що до матеріалів справи позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.05.2010 року на загальну суму 392590,00 грн., в тому числі ПДВ 65431,67 грн. Однак, протокол Кредитного комітету ПАТ "БТА Банк" про надання ТОВ "Амарант" грошових коштів в сумі 25500000, 00 грн., інформаційно-консультаційні послуги по отриманню якого були надані ТОВ "ЮМФ "Консалтинг", до матеріалів справи позивачем не надано; доказів укладання в подальшому договору на отримання кредиту в ПАТ "БТА Банк" також не надано.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вказані обставини свідчать про відсутність використання позивачем інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" по договору №15/03-10, в межах своєї подальшої господарської діяльності, а тому і правомірність доводів податкового органу про безпідставність включення податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" до складу податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Амарант".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров