Постанова № 31283797, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5015/4952/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.03.2013у справі№5015/4952/12 господарського суду Львівської областіза позовомпрокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 4 112,16 грн. та зобов'язання повернення об'єкта оренди в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 - прокуратури Зузак І.О. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України , посв. №014200);Розпорядженням секретаря першої судової палати від 14.05.2013 №02-05/455 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі №5015/4952/12 (суддя Манюк П.Т.) задоволений позов прокурора Шевченківського району м. Львова (надалі прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач); за рішенням відповідача зобов'язано звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20,5 кв.м.; стягнуто з відповідача 4 122,16 грн. неустойки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 (судді: Юрченко Я.О., Давид Л.Л., Данко Л.С.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівської апеляційного господарського суду у даній справі звернувся заступника прокурора Львівської області; просить її скасувати, а рішення господарського суду Львівської області залишити без змін.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога прокурора (з урахуванням заяви від 18.12.2012 про збільшення позовних вимог) в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування орендованим приміщенням після закінчення дії договору та про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20,5 кв.м. (надалі - спірне майно).

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор зазначає про те, що після закінчення дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, останній не звільнив орендоване ним за договором оренди від 17.03.2008 спірне майно, а продовжував ним користуватися, що надає право на стягнення з нього неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України та на зобов'язання його звільнити спірне майно.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, погодився із доводами прокурора, наведеними в обґрунтування підстав позову, та встановив, що 17.03.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №Ш-6078-8, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача у користування спірне майно строком до 16.03.2011.

Позивачем, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 04.04.2011 був направлений лист №2302-вих-18, що підтверджується копією списку згрупованих поштових повідомлень від 04.04.2011 №398 про припинення дії договору оренди та про обов'язок звільнити орендоване майно протягом 15 днів, що свідчить про припинення договору оренди. Водночас, відповідач приміщення не звільнив, чим порушив п. 9.1. договору оренди щодо повернення майна після закінчення дії договору оренди, а тому, позовні вимоги в частині зобов'язання звільнити спірне майно підлягають задоволенню, так само, як і вимога про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, нараховану за період з квітня по серпень 2012 року у сумі 4 112,16 грн.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду, не погодився із його висновками, та зазначив, що позивач не довів в установленому законом порядку припинення терміну договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України (за наявності заяви однієї із сторін договору про припинення договору оренди), адже відсутні належні докази відправлення ним листа 04.04.2011 про припинення дії договору.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із постановою суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 17.03.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №Ш-6078-8, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача в оренду спірне майно строком до 16.03.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - комунальне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України також унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами договору також узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.3. договору).

Як зазначає Верховний Суд України у своїй постанові у справі №2/385 після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору.

Відтак, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Як встановив суд апеляційної інстанції, звертаючись до суду із даним позовом, прокурором в якості доказу повідомлення позивачем відповідача про припинення дії договору було надано лист №2302-вих-1018 від 01.04.2011 зі списком №398 від 04.04.2011 згрупованих поштових рекомендованих відправлень та фіскальний чек №6759 від 04.04.2011.

За результатами дослідження судом апеляційної інстанції вказаних документів, останнім встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що надані докази не можуть свідчити про повідомлення позивачем відповідача про припинення дії договору оренди, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 Правил поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), згрупованими поштовими відправленнями, поштовими переказами є внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п'ять і більше, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.

У разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку. До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками. Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові (п.п. 66, 67, 68 Правил).

Як встановив суд апеляційної інстанції, і що підтверджується матеріалами справи, список згрупованих поштових рекомендованих відправлень від 04.04.2011 має номер №398, а наданий на підтвердження його відправлення фіскальний чек №6759 від 04.04.2011 містить напис: Список №920, тобто підтверджує відправлення поштових відправлень за списком №920, а не за №398, що правомірно розцінено судом апеляційної інстанції як неналежність доказу на підтвердження прийняття органом зв'язку до пересилання поштових відправлень згідно з списком згрупованих повідомлень №398 від 04.04.2011, а відтак, й повідомлення позивачем відповідача листом №2302-вих-1018 від 01.04.2011 про припинення дії договору оренди від 17.03.2008 №Ш-6078-8.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено в установленому законом порядку факту повідомлення відповідача про припинення договору, наслідком чого є наступний вірний висновок суду апеляційної інстанції про його продовження в порядку ч. 1 ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та обумовлює відсутність правових підстав для звільнення орендарем займаного приміщення та його повернення орендодавцю, та, відповідно, стягнення з орендаря неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Наведеної правової оцінки дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84 та від 28.02.2006 у справі №1/135-20/51).

В той же час, місцевим господарським судом наведеного не враховано, та зроблено невірний висновок про припинення дії договору у зв'язку з його закінченням, про що орендар був належним чином повідомлений орендодавцем, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про те, що виставлення балансоутримувачем рахунків на сплату відповідачем орендної плати після 16.03.2011 та їх сплата орендарем також підтверджують факт пролонгації договору, з огляду на таке.

Згідно з п. 5.2. договору оренди орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативним документами власника орендованого майна порядку.

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 9.5. договору оренди об'єкт оренди вважається переданим орендодавцеві з моменту підписання акту здачі-приймання.

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання орендованого приміщення, яким підтверджувався б факт повернення орендарем приміщення орендодавцеві, то, відповідно, сплата орендарем орендної плати за виставленими балансоутримувачем рахунками є договірним зобов'язанням орендаря, а не свідченням продовження договору оренди (такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі №36/369).

Одночасно, вищевказаний висновок апеляційного господарського суду не вплинув на правильність винесеної ним постанови, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення касаційної скарги, оскільки її доводи не спростовують правомірності висновків суду апеляційної інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про відмову у задоволенні позову.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 у справі №5015/4952/12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.А. Кролевець