Постанова № 31283788, 16.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5017/2293/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "УКРРИБА"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.12у справі№5017/2293/2012за позовомДержавного підприємства "УКРРИБА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП"пророзірвання договору оренди, зобов'язання звільнення та повернення майназа позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП"простягнення В судовому засіданні взяли участь представники позивача: Гереєва І.В. -за дов. від 28.12.12; Панасенко О.А. - за дов. від 28.12.12;

Представники інших сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Державним підприємством "УКРРИБА" у серпні 2012 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 19.12.03 №8 та зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачеві індивідуального визначене майно, розташоване за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на систематичну несплату відповідачем орендних платежів за вказаним договором. При цьому, позивач посилався на приписи статей 549, 550, 611, 625, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 10, 18, 19, 26, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 188, 222, 284, 286, 287, 291 Господарського кодексу України. Водночас, у вересні 2012 року до суду першої інстанції з позовною заявою звернулось Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області, в якій Фонд просив суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" 103 487, 30 грн, з яких: 89 790,12 грн - заборгованості з орендної плати та 13 697,18 грн - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги Фонд вказував на невиконання товариством зобов'язань зі сплати орендних платежів в період з 12.09.10 до 05.09.12. Фонд посилався на приписи статей 549, 550, 611, 625, 762 Цивільного кодексу України, статей 5, 10, 18, 19, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 232, 284, 286, 287 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.12, ухваленим суддею Цісельським О.В., позов Державного підприємства "УКРРИБА" задоволено повністю шляхом розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов'язання відповідача звільнити це майно та повернути його позивачеві. Суд першої інстанції установив факт несплати відповідачем упродовж більш трьох місяців орендної плати, що визнав підставою для розірвання спірного договору. Позовні вимоги Фонду задоволено частково шляхом стягнення з товариства до Державного бюджету України 89 790, 12 грн - заборгованості з орендної плати з огляду на доведеність цих вимог та 2834,59 грн - пені. В частині відмови у стягненні 10862, 59 грн - пені судом відмовлено через невірно здійснений розрахунок. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 15, 16, 258, 317, 321, 525, 526, 530, 547, 549, 759, 760, 761, 762 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головей В.М. -головуючого, Пироговського В.Т., Шевченко В.В., постановою від 18.12.12, перевірене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Державного підприємства "УКРРИБА" скасував. Апеляційний суд, посилаючись на рішення у іншій справі №5017/2320/2012 виходив з того, що сума коштів, інвестованих товариством на поліпшення стану орендованого майна, перевищує заборгованість з оренди, тобто відбувся взаємозалік, а відтак відсутні порушення зобов'язань зі сплати орендних платежів з боку відповідача. В решті рішення у справі залишив без змін з тих же підстав. Державне підприємство "УКРРИБА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі, тобто фактично скаржник не погоджується з відмовою апеляційного суду у задоволенні вимог щодо розірвання договору оренди та повернення майна. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на безпідставне посилання апеляційного суду на судові рішення у іншій справі №5017/2320/2012, оскільки вони скасовані постановою Вищого господарського суду України від 26.02.13. Наголошує скаржник і на тому, що товариство систематично не сплачувало орендні платежі і борг на даний час становить 271 253,85 грн, що фактично призводить до безоплатного користування державним майном. Скаржник також зауважує, що вже існує рішення господарського суду Одеської області від 20.03.12 у справі №5017/93/2012 про стягнення орендної плати з відповідача за інший період, котре не виконано відповідачем. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.03 між Державним підприємством "УКРРИБА" - орендодавцем та Закритим акціонерним товариством "ОДЕСАРИБГОСП", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" - орендарем, укладено договір оренди № 8, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Державного підприємства "УКРРИБА" за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка. Пунктами 3.1, 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад) 5094,85 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцеві у співвідношенні, 30% до 70%, з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за місяцем, що минув. Строк дії договору сторонами визначений до 01.12.13. Судом також установлено, що згідно з актом приймання-передачі від 19.12.03, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне нерухоме майно, а саме 38 гідроспоруд, які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Білявка. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за позовом Державного підприємства "УКРРИБА" є вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 19.12.03 №8 через несплату орендних платежів та зобов'язання відповідача звільнити та повернути майно, розташоване за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка. Предметом судового розгляду за позовом третьої особи з самостійними вимогами - Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" 103 487, 30 грн, з яких: 89 790,12 грн - заборгованості з орендної плати за період з 12.09.10 до 05.09.12 та 13 697,18 грн - пені. З касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з постановою апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договору та повернення майна, тому судові рішення у справі щодо часткового задоволення вимог Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області у касаційному порядку не переглядаються, оскільки фактично скаржником не оскаржені. Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. З матеріалів справи убачається, що спірне майно є державною власністю, тому відносини, пов'язані з передачею в оренду спірного майна регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна". За приписами статті 2 вказаного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді розірвання договору. Приписами статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. За приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю упродовж трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Отже, право орендодавця припинити орендні відносини виникає саме у зв'язку із встановленням факту несплати орендної плати упродовж трьох місяців підряд. Аналогічні положення сторони погодили і в договорі оренди від 19.12.03, а саме в пункті 5.7 договору передбачили, що у разі затримки сплати орендарем орендної плати більше, ніж на 3 місяці, орендодавець вправі ініціювати процедуру розірвання цього договору в односторонньому порядку. Згідно з приписами статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Як убачається з матеріалів справи, скасовуючи рішення у справі в частині позовних вимог Державного підприємства "УКРРИБА" суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень умов договору з боку відповідача, оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.12 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.12 у іншій справі №5017/2320/2012 установлений факт проведення взаємозаліку між сторонами, зокрема сума коштів, інвестованих товариством на поліпшення стану орендованого майна, зарахована у рахунок боргу з вартості оренди майна. Втім, апеляційним судом не враховано, що постановою Вищого господарського суду України від 26.02.13 №5017/2320/2012 вказані судові акти скасовані, тобто обставини установлені під час розгляду вказаної справи не мають преюдиціального значення і вони не можуть бути покладені в основу постанови. Окрім цього, за приписами частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. При цьому, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього і у разі прийняття таких доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Проте, апеляційний суд приймаючи до уваги надані відповідачем при здійсненні апеляційного провадження додаткові докази, а саме документи, які, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП", спростовують наявність у нього боргу з орендної плати, рішення господарського суду, котрого не існувало на час ухвалення рішення у цій справі, не з'ясував причин неможливості подання цих документів товариством до суду першої інстанції та не відобразив цього у постанові. Між тим, у справі є докази обізнаності відповідача з матеріалами справи та вчасного його повідомлення про місце і час розгляду даних позовів. Як установлено, судом першої інстанції на підставі повного то всебічного розгляду справи, і цього не спростовано апеляційним судом, рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.12 у справі №5017/93/2012 установлений факт несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" орендних платежів за договором від 19.12.03 № 8 на суму 130 097,66 грн, тобто понад трьох місяців, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором оренди. За приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Виходячи з установленого місцевим судом факту порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором від 19.12.03, та не спростування цих обставин апеляційним судом, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, визнається законним. За таких обставин, постанова у справі підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову Державного підприємства "УКРРИБА" із залишенням в силі рішення місцевого суду. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.12 у справі №5017/2293/2012 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Державного підприємства "УКРРИБА".

Рішення господарського суду Одеської області від 12.10.12 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" на користь Державного підприємства "УКРРИБА" 6692,90 грн - судового збору за розгляд касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "УКРРИБА" задовольнити.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець