Постанова № 31283675, 16.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5009/4534/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013р.у справі господарського суду№5009/4534/12 Запорізької області за позовомдержавного підприємства "Донецька залізниця" допублічного акціонерного товариства "Янцівський гранітний кар'єр" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 12 155,00грн. Дьомін В.М. дов. № В.О.Н -01/155 від 24.01.2013 не з'явився В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Янцівський гранітний кар'єр" про стягнення 12155,00 грн. штрафу за неправильно зазначену в залізничній накладній №47321427 масу вантажу, відправленого у вагоні №64411416.

Позовні вимоги були обґрунтовані ст.ст.24, 118, 122, Статуту залізниць України, копією залізничної накладної №47321427, досилочною накладною №53364246, комерційним актом № БМ731491/22 від 12.06.2012, актом загальної форми №120 від 12.06.2012, витягом з Книги контрольних переважень станції Красноармійськ від 12.06.2012, претензією №103/410 від 12.09.2012.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 (суддя Місюра Л.С.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 12155,00грн. штрафу за неправильно зазначену в залізничній накладній №47321427 масу вантажу у вагоні №64411416.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (судді Шевкова Т.А., Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою ПАТ "Янцівський гранітний кар'єр" рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, посилаючись на не доведеність належними доказами позовних вимог, оскільки апеляційний суд не визнав акт загальної форми №120 від 12.06.2012р. та комерційний акт №БМ731491/22 від 12.06.2012р. станції Красноармійськ належними доказами, підтверджуючими факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №47321427.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 залишити в силі.

Заслухавши присутнього представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що публічне акціонерне товариство "Янцівський гранітний кар'єр" 09.06.2012 за груповою залізничною накладною №47321427 зі станції Янцево Придніпровської залізниці на станцію Харків-Лиски Південної залізниці відправило групу вагонів з відсівом гранітним або кам'яним навалом, зазначивши в накладній масу нетто у вагоні №64411416 - 68 000кг, тару вагону 21 600кг, брутто не зазначено. Спосіб визначення ваги - на вагонних вагах.

При проходженні 12.06.2012. вагону №64411416 проміжної станції Красноармійськ Донецькою залізницею було проведено контрольне переваження вказаного вагону на 150-тонних вагонних вагах та встановлено, що фактично вага брутто - 93 100кг, нетто - 71 500кг, тара - 21 600кг, що більше даних, вказаних у накладній на 2 500кг, даний факт зафіксовано у акті загальної форми №120 від 12.06.2012р.

На підставі вказаного акту загальної форми станцією Красноармійськ здійснена комісійна перевірка ваги та стану вантажу у вагоні №64411416, виявлено, що при перевірці поверхня вантажу нижче бортів, розрівняна, не маркірована, двері люка зачинені, течі вантажу немає, при зважуванні вагону на 150-тонних вагонних тензометричних вагах станції встановлено брутто - 93100кг, тара з документу - 21 600кг, нетто - 71 500кг, що більше накладної на 3500кг, та більш вантажопідйомності на 2500кг.

За результатами перевірки складений комерційний акт №БМ731491/22 від 12.06.2012р. проміжної станції Красноармійськ Донецької залізниці.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст.37 Статуту Залізниць України та п.2.1. "Правил оформлення перевізних документів" графи комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, заповнюється вантажовідправником.

Пунктом 5.5 зазначених Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно із ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №47321427 маси вантажу суд першої інстанції дійшов висновку, що залізницею на підставі ст.ст.122, 118 Статуту залізниць України правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 12155,00грн. та задовольнив позовні вимоги.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, який у відповідності до ст. 101 ГПК за наявними у справі доказами повторно розглянув справу в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За приписами п.9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відсутні відмітки станції призначення Харків-Лиски Південної залізниці про стан вантажу, якій прибув з комерційним актом попутної станції.

Комерційний акт № БМ731491/22 від 12.06.2012 складений станцією Красноармійськ Донецької залізниці в доповнення до актів загальної форми №№ 23526 та 120в/ст від 11.12.2012, проте Акт загальної форми № 23526 від 11.12.2012 в матеріалах справи відсутній.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт загальної форми №120 від 12.06.2012 та комерційний акт №БМ731491/22 від 12.06.2012р. містять суперечливі дані, а саме: у Акті загальної форми зазначено, що різниця у вазі складає 2500кг, при цьому не зазначено, на яких вагах здійснювалось переважування вагону, тоді як у вступній частині комерційного акту зазначено про виявлену різницю у вазі 3400кг, а у розділі "Д" комерційного акту зазначена різниця у вазі у кількості 3500кг.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення при складанні комерційного акту п.9 Правил складання актів, суперечливість відомостей комерційного акту та акту загальної форми, і не визнав акт загальної форми №120 від 12.06.2012 та комерційний акт №БМ731491/22 від 12.06.2012 станції Красноармійськ належними доказами, підтверджуючими факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №47321427, а тому скасував рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 та відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із мотивувальною частиною Постанови Донецького апеляційного господарського суду про те, що спірний вагон прибув на проміжну станцію Красноармійськ без ознак недостачі, псування або пошкодження під час перевезення і тому залізниця не мала підстав для перевірки маси вантажу, оскільки частиною другою статті 24 Статуту залізниць України встановлено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній. Залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у будь-який час від прийому вантажу до перевезення і до його видачі одержувачеві.

Проте невірне мотивування судового рішення судом апеляційної інстанції не призвело до прийняття незаконного по суті рішення, оскільки залізниця крім права здійснювати контрольні переважування під час перевезення має ще й обов'язок належним чином оформляти результати цих контрольних переважувань актами загальної форми та комерційними актами, які не повинні мати суперечливих данних.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця", доводи якої зводяться до переоцінки доказів по справі, оскільки судом апеляційної інстанції прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. у справі №5009/4534/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська