Рішення № 31281489, 14.05.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2271/13-ц

Провадження № 2/361/1177/13

14.05.2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Пугач Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач зазначав, що за договором позики від 03 січня 2013 року ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 суму в розмірі 300 000 грн. ОСОБА_2 зобов'язувався повернути борг до 31 березня 2013 року, але в зазначений термін боргу не повернув.

Відповідно до пункту 6 договору позики, відповідач зобов'язувався в строк до 01 лютого 2013 року повернути 200 000 грн., до 01 березня 2013 року - 5 000 грн., до 31 березня 2013 року - 5 000 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, проте, відповідач добровільно повернути борг відмовляється.

Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 300 000 грн. 00 коп., 3% річних 574,00 грн. та судовий збір в розмірі 3005 грн. 74 коп.

03 квітня 2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 300 000 грн. 00 коп., 3% річних 1336,60 грн. за період з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року та судовий збір в розмірі 3441 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, пояснив, що 03 лютого 2012 року між приватним підприємством "БЕСТ" в особі директора Резніка Віктора Володимировича та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 03/2012р. про те, що постачальник ОСОБА_1 зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю ОСОБА_2 продукцію власного виробництва в асортименті, а саме майонез, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах договору та прийнятих змін і доповнень до договору. Покупець кожний місяць розраховувався з постачальником готівкою. Для систематичного рахунку товару і бухгалтерського звіту ОСОБА_2 попросив знайому ОСОБА_6 допомагати в бізнесі по реалізації майонезу, так як їм почали кожний місяць знижувати бонуси, вони 05 травня 2012 року взяли продукцію та реалізували, потім провели повний розрахунок та перестали працювати.

В липні 2012 року син постачальника позивач ОСОБА_1 приїхав до громадянки ОСОБА_7 додому та попросив про продовження роботи по договору з бонусами і акціями з правом дистриб'ютора і надання приміщення для збереження товару та загрузки в автомобілі по договору реалізації майонезу. З 03 серпня 2012 року вони почали працювати, брали малими партіями, щоб могли реалізовувати своєчасно. 23 серпня 2012 року їх запросили до ОСОБА_1 та запропонували брати великими партіями по реалізації в райони міст Біла Церква, Сквира, Тетіїв, Жашків, Умань, Криве Озеро, Первомайськ, Миколаївська область, Житомир, Бердичів, Малин, Коростень, Овруч. При реалізації товару оборот виручених коштів був відсутній для покупки наступної партії товару і згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4,4, покупець не міг отримувати товар, так як попит на товар зріс до великих об'ємів. Продавець в період з серпня по грудень місяць 2012 року зробив великий об'єм реалізації товару, а також залучив до роботи оптових покупців міста Біла Церква. З 10 грудня 2012 року покупця попередили про розрахунок за товар, так як товар був на реалізації і коштів не було їм заборонили отримувати товар, давши термін до кінця 2012 року розрахуватися.

03 січня 2013 року ОСОБА_1 запросив покупця приїхати на завод для розмови по розрахунках. Покупець пояснив, що для того, щоб розрахуватись потрібно працювати по реалізації товару і залишок товару залишився на реалізації по клієнтам. Після цього почались погрози. 3 січня 2013 року ОСОБА_2 договір позики грошей не підписував.

По бухгалтерському аналізу взаєморозрахунків по рахунку 36.1 за період з 01.08.2012 року по 03.12.2012 року дебет обороту відвантаженого складає 490 785 гривень 50 копійок, кредит обороту сплати складає 164 825 гривень 50 копійок, залишок 325 960 гривень 00 копійок та залишок за минулий період 8663 гривні і залишок на кінець 2012 року склав 334 623 гривні 00 копійок. З вищевказаної суми був розрахунок договору позики і розписки про передачу та прийняття коштів, яких ОСОБА_2 не отримував.

Для того, щоб покрити заборгованість ОСОБА_2 примусили підписати договір позики і розписку про передачу та прийняття коштів.

Посилаючись на викладене, просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона працювала з ПП "БЕСТ", брала під реалізацію майонез. Спочатку сплачували бонуси, а потім перестали сплачувати, тому вона перестала з ними працювати. Про зміст боргової розписки їй відомо, так як ОСОБА_2 про неї розповів, при підписанні розписки присутньою не була. Знає, що був тиск зі сторони ОСОБА_1

Судом встановлено, що за договором позики від 03 січня 2013 року ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 суму в розмірі 300 000 грн. ОСОБА_2 зобов'язувався повернути борг до 31 березня 2013 року. (а.с.4).

Відповідно до пункту 6 договору позики, відповідач зобов'язувався в строк до 01 лютого 2013 року повернути 200 000 грн., до 01 березня 2013 року - 5 000 грн., до 31 березня 2013 року - 5 000 грн.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В ст. 1048 ЦК України, зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальна сума боргу за договором позики становить 300 000 грн.00 коп., тому суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 000 грн.00 коп.

Розрахунок 3% річних по заборгованості в розмірі 250 000 грн.00 коп. за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року складає: 250 000 грн.00 коп. х 3% : 365 х 28 днів = 574,00 грн.

Розрахунок 3% річних по заборгованості в розмірі 300 000 грн.00 коп. за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року складає 300 000 грн.00 коп. х 3% : 365 х 31 днів = 762,60 грн. Загальна сума 1336,60 грн. (574,00 грн. + 762,60 грн.)

Отже, загальна сума заборгованості складає 301 336, 60 грн.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання відповідача на те, що договір розписки вчинявся під впливом насильства спростовуються матеріалами справи, судом не здобуто та відповідачем не доведено.

Крім того, згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 013 грн. 36 коп.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 23, 525, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 214-215, ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 суму боргу в розмірі 301 336 (триста одна тисяча триста тридцять шість) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 013 (три тисячі тринадцять) гривень 36 коп.

На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області.

Суддя В.С.Сердинський