Рішення № 31280891, 20.05.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/795/13-ц

Провадження № 2/591/871/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Прокудіної Н.Г.

при секретарі - Різниченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання недійсним договору та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 09.08.2012 року через термінову потребу в грошах на ремонт будинку, звернулася до відповідача, де її запевнили про можливість отримати позику в сумі 25000 грн. протягом 10 банківських днів за умови попередньої сплати одноразового комісійного внеску в розмірі 1650 грн. на вигідних умовах зі сплатою 3% - 5% річних. Того ж дня було укладено договір №213004, та позивачем перераховано кошти в сумі 1650 грн. на рахунок ПП «Грандфінресурс». В обумовлений в усній розмові час - 15.09.2012 року, позивачка кошти не отримала тому звернулась до відповідачів, на що їй було запропоновано сплатити черговий місячний платіж в сумі 819, 45 грн., таким чином позивачкою на рахунок відповідачів кошти перераховувались 13.092012р. та 15.10.2012 року, однак обумовлені кошти в сумі 25000 грн. позивач так і не отримала. Після більш детального вивчення умов договору за допомогою фахівців права вона з'ясувала, що в договорі не передбачено конкретної дати отримання нею коштів. Вважає що спірний договір був підписаний нею під впливом помилки та обману, а тому цей правочин повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 229, 230 ЦК України. Посилаючись на те, що відповідач застосував обман, просить відшкодувати матеріальні збитки в подвійному розмірі в сумі 6577 грн. 80коп. та стягнути моральну шкоду відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України в розмірі 658 грн. Крім того зазначила, що спірний правочин повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 227 ЦК України так як відповідач не має відповідної ліцензії для зайняття діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг. Також вказує на те, що спірний правочин повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів".

В судове засідання сторони не з'явились. В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ст. 197ч. 2 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 09.08.2012 року сторонами був підписаний договір № 213004 та два додатки до нього (а.с.9-14). В цей же день відповідно до умов договору позивачка сплатила відповідачу кошти в сумі 1650 грн., пізніше вона сплатила ще 1638,90 грн. (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 905 ЦК України в договорі про надання послуг повинен зазначатися строк його виконання.

Відповідно до ст. 18 ч. 1, ч. 2 Закону України „Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Частинами 5, 6 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів" передбачено можливість визнання недійсними несправедливих положень договору або договору в цілому, у разі, якщо положення договору визнано несправедливими.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів", підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для свідомого вибору.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Підприємницька практика, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів' є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Частиною 3 ст. 19 зазначеного закону забороняється утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. В даному випадку позивач повинен був сплатити кошти не за користування наданою позикою, а за можливість одержання права на таку позику, при цьому відповідач не залучає власних коштів, а формує фонд за рахунок групи учасників. В договорі та додатках не вказаний строк отримання позивачем позики. Крім того, із змісту договору вбачається суттєвий дисбаланс прав та обов'язків, оскільки всі права має лише відповідач, а інша сторона - фактично лише ряд обов'язків.

В зв'язку з тим, що умови укладеного між сторонами договору та додатків є несправедливими суд вважає необхідним визнати його недійсним та застосувати наслідки визнання недійсним договору.

Враховуючи, що при укладені договору ПП діяло недобросовісно, внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, позивачем було сплачено внески на загальну суму 3288,90 грн., що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що позивач поніс збитків на зазначену суму, а тому вони підлягають відшкодуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

При вирішенні спору, щодо спірних правовідносин між сторонами, суд враховує і правову позицію Верховного Суду України щодо застосування вимог ст. 19 Закону України " Про захист прав споживачів ", висловлену в судовому рішенні від 23.05.2012 року у справі за №6-35цс12.

Між тим, суд не знаходить підстав для задоволення решти позовних вимоги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ПП навмисно ввело позивачку в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Позивачка добровільно підписала договір, її ніхто не примушував, ні чинив тиску, даних відносно цього суду не надано. усі права та обов'язки сторін були викладені в договорі, з умовами якого позивачка мала можливість спокійно ознайомитися до підписання. Таким чином застосовувати наслідки правочину, вчиненого під впливом обману, у суду підстав не має.

Протилежного позивачкою не доведено.

Крім того, суд вважає, що позивачкою не доведено і факт заподіяння їй моральної шкоди, жодних доказів з цього приводу суду не надано. При вирішенні цієї частини позовних вимог суд виходить з загального правила про те, що моральна шкода відшкодовується у випадках, коли право на її відшкодування прямо передбачено чинним законодавством України. Проте положення статей, на які позивачка посилається, до спірних правовідносин з приводу відшкодування моральної шкоди застосовані бути не можуть, позовні вимоги в частині визнання договору недійсним з підстав вчинення правочину під впливом помилки або обману та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, так як позивачкою не надано цьому доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, Законом України " Про захист прав споживачів ", суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 213004 від 09.08.2012 року та додатки до нього, укладений між приватним підприємством „Грандфінресурс" та ОСОБА_1.

Стягнути з приватного підприємства „Грандфінресурс" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 3288,90 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Приватного підприємства " Грандфінресурс " на користь держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Інші особи, що брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя