Рішення № 31280881, 26.04.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2027/10612/12

26.04.2013

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Крівцова Д.А.,

за участю секретаря Скуратівської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням наступних уточнень остаточно просив суд припинити право спільної сумісної власності позивача та відповідача на квартиру АДРЕСА_1 (далі - Квартира); виділити позивачу 2/3 Квартири без сплати грошової компенсації відповідачу та визнати за позивачем право спільної часткової власності на 2/3 вказаної Квартири.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем з 04.03.2006 року по 27.02.2012 року. Вказана Квартира була придбана на ім'я відповідача під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 19.09.2007 року. Грошові кошти для придбання квартири частково були надані позивачу її батьком 10.09.2007 року в якості позики на суму 20000 доларів США, що за курсом НБУ на день надання позики становить 101000 грн. Решта грошових коштів була отримана в якості кредиту в ПАТ «Альфа-Банк». З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором було з банком було укладено договір іпотеки зазначеної квартири. Під час шлюбу у неї та відповідача народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В цей час відповідач допомоги на утримання дитини фактично не надає, аліменти на сплачує. Враховуючи той факт, що спірна Квартира була набута в тому числа за рахунок коштів, які належали позивачу особисто, оскільки були отримані ним в якості позики від батька позивача, а також що розмір аліментів, які одержує позивач на утримання дочки ОСОБА_4, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування останньої, просив визнати за позивачем право власності на 2/3 Квартири.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що про укладення позивачем із батьком договору позики він не знав, згоди на його укладання не надавав. Також зазначив, що грошові кошти на придбання спірної Квартири в розмірі 68000 доларів США були отримані з двох джерел. Грошові кошти в розмірі 28000 доларів США були його особистою власністю та отримані 18.09.2007 року від продажу належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_2. Грошові кошти в розмірі 40000 доларів США були отримані згідно кредитного договору, укладеного з ПАТ «Альфа-Банк». Доводи позивача щодо недостатнього розміру аліментів в якості підстави для збільшення її частки в праві власності на Квартиру вважав безпідставними, оскільки відсутнє будь-яке судове рішення щодо стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дитини.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та доводи, викладені в позові. Не заперечував відсутність судового рішення щодо стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дочки. Зазначив, що станом на день ухвалення рішення по даній справі позивачем тільки пред'явлено позов щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, провадження у вказаній справі ще не відкрито. Пояснив, що на його думку аліментами є не тільки грошові кошти, які стягуються за рішенням суду, а й грошові кошти, які батько дитини зобов'язаний добровільно сплачувати на утримання дитини. Також зазначив, що відповідачем не доведено факт надання ним грошових коштів на утримання дочки в достатньому розмірі, в зв'язку з чим наявні передбачені ч. 3 ст. 70 СК України підстави для збільшення частки позивача у праві власності на Квартиру.

Відповідач, його представник в судовому засіданні підтримали заперечення, викладені в наданих суду письмових заперечення проти позову. Враховуючи їх доводи щодо придбання Квартири в тому числі за рахунок грошових коштів, які належали відповідачу особисто та були отримані останнім від продажу його квартири за адресою: АДРЕСА_2, просили поділити спільне майно подружжя, визнавши за позивачем право власності на 1/3 частку Квартири, за відповідачем - право власності на 2/3 частки Квартири.

Третя особа ПАТ «Альфа Банк» в судові засідання не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1, 04.03.2006 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.02.2012 року, яке набрало законної сили 13.03.2012 року, вказаний шлюб розірвано. 30.09.2010 року у сторін по справі народилась дочка ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2.

Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19.09.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 2042, відповідач придбав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 Згідно п. 3 вказаного договору продаж вчинено за 343400,00 грн., що на момент підписання договору за згодою сторін є еквівалентом суми 68000,00 доларів США, які покупець (відповідач) повинен сплатити продавцю таким чином: 141400,00 грн. до підписання цього договору та 202000,00 грн. до 18-00 год. 18.09.2007 року за рахунок отриманих кредитних коштів ЗАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до кредитного договору № 800001848 від 19.09.2007 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем, останній отримав від банку кредит в розмірі 40000 доларів США для часткової оплати вартості вказаної вище Квартири.

Згідно заяви, посвідченої 19.09.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованої в реєстрі за № 2048, що міститься в матеріалах справи, грошові кошти в сумі 202000,00 грн. отримані продавцем Квартири 19.07.2007 року, таким чином, проведений повний розрахунок за вказаним вище договором купівлі-продажу квартири.

Крім того, представником позивача суду надано розписку від 10.09.2007 року, згідно якої позивач отримала у батька ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 20000,00 доларів США для придбання спірної Квартири.

Відповідачем надано суду копію договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.09.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 3436, згідно якого відповідач продав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за 181800,00 грн., з яких 32926,00 грн. продавець (відповідач) отримав від покупця до підписання цього договору, іншу частину в розмірі 148874,00 грн. покупець зобов'язався сплатити продавцю до 19-00 год. 18.09.2007 року. Як вбачається з п. 3 вказаного договору, зазначена квартира була придбана відповідачем в 2004 році. Згідно заяви, посвідченої 18.09.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованою в реєстрі за № 3445, що міститься в матеріалах справи, грошові кошти в сумі 148874,00 грн. отримані відповідачем від покупця квартири 18.09.2007 року, таким чином, проведений повний розрахунок за вказаним вище договором купівлі-продажу квартири.

Оцінюючи протилежні за своїм змістом доводи представника позивача, а також відповідача та його представника відносно того, що часткова сплата вартості спірної Квартири була проведена за рахунок виключно їх грошових коштів, що були їх особистою власністю, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч вказаних вимог закону ані позивач, ані відповідач не надали суду належних доказів того, що спірну Квартиру було придбано саме за рахунок грошових коштів, отриманих ними згідно розписки від 10.09.2007 року та згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2007 року відповідно.

Сам по собі факт отримання грошових коштів позивачем в сумі 20000,00 доларів США на придбання спірної Квартири згідно розписки від 10.09.2007 року та, відповідно, відповідачем в сумі 181800,00 грн. згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2007 року не може беззаперечно свідчити про спрямування саме вказаних грошових коштів на оплату спірної Квартири.

За таких обставин суд не вбачає підстав для збільшення частки позивача або відповідача у праві власності на спірну Квартиру.

Доводи позивача відносно того, що розмір аліментів, які одержує позивач на утримання дочки ОСОБА_4, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування останньої, в зв'язку з чим наявні передбачені ч. 3 ст. 70 СК України підстави для збільшення частки позивача у праві власності на Квартиру, не можуть бути прийняті судом з огляду на наступне.

Як вбачається з глави 15 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, що сплачуються за рішенням суду або за заявою одного з батьків про відрахування аліментів на дитину, поданою у відповідності до ст. 187 СК України, або за договором між батьками про сплату аліментів на дитину, укладеному згідно ст. 189 СК України.

Як встановлено судом з пояснень сторін по справі, судом не ухвалювалось рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх дитини. Також позивачем не надано суду доказів укладення сторонами договору про сплату аліментів або подання відповідачем заяви про відрахування аліментів, та, відповідно, наявності заборгованості з вказаних зобов'язань.

Доводи представника позивача відносно того, що в свою чергу відповідачем по справі не надано доказів належного виконання ним обов'язку щодо утримання дочки, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно ст. 10, 60 ЦПК України обов'язок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається на позивача.

Таким чином, всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України представником позивача не доведено наявність передбачених ч. 3 ст. 70 СК України обставин для збільшення частки майна позивача у спільному майні подружжя, якими є недостатній розмір аліментів,що одержує позивач.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для збільшення частки майна позивача у відповідності до ч. 3 ст. 70 СК України.

Відповідно до ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Згідно ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 вказаної статті у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе частково задовольнити позов, визнавши за позивачем та відповідачем право власності на 1/2 частину спірної Квартири.

Вимоги представника позивача щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з проїздом представника позивача з м. Київ у м. Харків для участі в судових засіданнях в розмірі 1982,37 грн., задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Згідно ч. 2 вказаної статті стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Таким чином, чинним процесуальним законодавством України не передбачено можливість компенсації одній стороні або її представникові іншою стороною вартості переїзду до іншого населеного пункту. Вимога щодо сплати добових та компенсації втраченого заробітку представником позивача не заявлялась.

Вимоги представника позивача щодо стягнення на його користь з відповідача витрат по оцінці майна в розмірі 500 грн. також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Представником позивача до матеріалів справи долучено висновок про вартість оцінюваного майна від 28.05.2012 року, складений ТОВ «Експерт-профі-Україна», згідно якого загальна ринкова вартість спірної Квартири складає на дату оцінки 480000 грн.

Перелік судових витрат визначено ст. 79 ЦПК України. Як вбачається з вказаної норми, витрати щодо проведення оцінки майна, якщо така оцінка проведена не в порядку призначеної судом експертизи по справі, а за ініціативою сторони по справі до подачі позову до суду, не можуть бути включені до складу витрат, пов'язаних с розглядом судової справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 85, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 69, 70 СК України, ст. 368, 372 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.