Постанова № 31280253, 15.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1828/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Іванюк Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції, треті особи: Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, Управління Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції, треті особи: Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, Управління Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області про визнання протиправними дій заступника начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 36953757 від 13 березня 2013 року; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 36953757 від 13 березня 2013 року; визнання протиправними дій заступника начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 березня 2013 року у виконавчому провадженні № 36953757; скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 березня 2013 року; визнання протиправними дій заступника начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 21 березня 2013 року у виконавчому провадженні № 36953757; скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21 березня 2013 року; стягнення з відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції всі понесені ОСОБА_1 та документально підтверджені судові витрати, зокрема, витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_3 у розмірі 2 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що 13 березня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 21 березня 2013 року винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про стягнення виконавчого збору. Вважає, що вказані постанови підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням Закону України "Про виконавче провадження".

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Позивач 13 травня 2013 року надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Від представника позивача - адвоката ОСОБА_3 29 квітня 2013 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача. У вказаному клопотання представник позивача також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. У наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що позовна заява є безпідставною, викладені мотиви позову не відповідають дійсним обставинам та матеріалам виконавчого провадження, а дії відповідача вважає правомірними та такими, що відповідають Законам України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" з підстав, викладених у запереченнях.

Від третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області - 13 травня 2013 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представники.

Від третьої особи - Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області - 07 травня 2013 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Глобинському районі 12 лютого 2013 року винесено вимогу № 99 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 286 грн. 99 коп.

Сторонами доказів оскарження вказаної вимоги до суду надано не було.

Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі 11 березня 2013 року звернулось з заявою до Відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції про виконання вказаної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання вказаної норми Закону відповідачем 13 березня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню вимоги № Ф 99 від 12 лютого 2013 року та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 20 березня 2013 року.

У зв'язку з невиконанням позивачем у встановлений для добровільного виконання строк вимоги пенсійного органу, відповідачем 21 березня 2013 року прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт майна боржника, оголошення заборони на його відчуження, з якими позивач не погодився та оскаржує їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить із наступного.

Як вже було встановлено судом, Управлінням Пенсійного фонду України в Глобинському районі 12 лютого 2013 року винесено вимогу № 99 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 286 грн. 99 коп., яка не була оскаржена позивачем.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 цього Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача.

13 березня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М., на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області № Ф 99 від 12 лютого 2013 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36953757 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки в сумі 286,99 грн.

Боржнику надано строк для добровільного виконання постанови до 20 березня 2013 року.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 заперечується постанова про відкриття виконавчого провадження № 36953757 від 13 березня 2013 року з тих підстав, що виконавчий документ - вимога Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області № Ф 99 від 12 лютого 2013 року - оформлена з порушенням вимог частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, резолютивна частина рішення.

Пунктом 6.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду, від 27 вересня 2010 року № 21-5 (далі - Інструкція) визначено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 6.6 Інструкції у разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Жодних доказів узгодження з органами Пенсійного фонду та/або оскарження вимоги № Ф 99 від 12 лютого 2013 року позивачем сторонами до суду не було надано.

До того ж, в матеріалах справи містяться докази повної сплати позивачем суми недоїмки, визначеної вимогою № Ф 99 від 12 лютого 2013 року.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 36953757 від 13 березня 2013 року необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 21 березня 2013 року винесена державним виконавцем внаслідок того, що постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2013 року, в наданий для добровільного виконання строк, боржником - позивачем у справі, не виконано. Також, відповідачем 21 березня 2013 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не мав змоги сплатити борг у строк, наданий для добровільного виконання, оскільки, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2013 року позивач отримав лише 21 березня 2013 року, що, підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції /а. с. 59/.

Відповідно до пояснень позивача, того ж дня ним було сплачено заборгованість, визначену вимогою № Ф 99 від 12 лютого 2013 року, що підтверджується копією квитанції від 21 березня 2013 року /а. с. 15/.

Відповідно до вимог частини 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З матеріалів виконавчого провадження № 36953757 вбачається, що поштове відправлення з постановою про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2013 року, було направлено на адресу позивача лише 18 березня 2013 року /а. с. 71/, тобто з порушенням вимог частини 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, фактично строк для добровільного виконання вимоги № Ф 99 від 12 лютого 2013 року виконавчою службою позивачеві не надавався, оскільки останній не знав та не міг знати про факт відкриття виконавчого провадження.

Слід зазначити, що сума боргу була сплачена позивачем 21 березня 2013 року, тобто в день отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2013 року, про що свідчить копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи. Факт сплати позивачем суми боргу відповідачем не заперечувався.

Разом з тим, на виконання вимог статей 28 та 57 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М. 21 березня 2013 року винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку

Вказану позицію також викладено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 року №3.

Згідно із нормою частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Під час судового розгляду з'ясовано, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21 березня 2013 року, борг у строк, наданий для добровільного виконання вимог державного виконавця (тобто, до 20 березня 2013 року), фактично сплачено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження відповідачем надіслано позивачу з порушенням встановлених Законом України "Про виконавче провадження" строків, тобто відповідач фактично не надав позивачу строк для добровільного виконання, то і борг не міг бути сплачений позивачем у строк наданий для добровільного виконання, який йому фактично не був встановлений.

Також, з огляду на те, що сума боргу була позивачем сплачена в день отримання постанови про відкриття виконавчого провадження - постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є неправомірними та передчасними.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій заступника начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Халявкою І. М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 36953757 від 13 березня 2013 року, винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 21 березня 2013 року, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 березня 2013 року суд зазначає наступне.

Оцінка дій державного виконавця щодо винесення ним будь-яких рішень надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження таких рішень.

Суд, відмовляючи у задоволенні вимог про скасування постанов та скасовуючи спірні постанови державного виконавця, вже надав оцінку діям державного виконавця щодо винесення таких рішень.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги сух виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.3012 виключено положення Постанови Кабінету Міністрів № 590 від 27.04.2006, якою визначався граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, 01.01.2012 набрав чинності Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191 - VI, ст. 1 якого визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як встановлено судом, 01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог пункту 4.1 Договору розмір оплати праці виконавця при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додаткових погодженнях та актах здачі-прийому наданої правової допомоги.

Позивачем надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 01 квітня 2013 року, згідно якого адвокатом ОСОБА_3 надано правову допомогу ОСОБА_1 наступного характеру: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (1 година); вивчення та правовий аналіз справи (1 година) та підготовка процесуальних документів (скарга) (3 години). Загальна вартість наданих послуг по договору складає 2 000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 01 квітня 2013 року позивач сплатив адвокату ОСОБА_3 2 000 грн.

Слід зазначити, що витрати на правову допомогу можуть бути відшкодовані виключно у випадку підтвердження належними доказами їх понесення.

Позивачем не було надано акт здачі-прийому наданої правової допомоги, що перешкоджає визначити розмір компенсації, яка підлягає відшкодуванню позивачу, як понесених витрат на правову допомогу.

Інших доказів на підтвердження фактичних витрат робочого часу адвоката на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрат робочого часу, які є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" суду надано не було.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції, треті особи: Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, Управління Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Скасувати постанови Відділу Державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції від 21 березня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №36953757.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький