Рішення № 31279696, 14.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/22/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа № 908/813/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», м. Бердянськ Запорізької області

до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а», м.Бердянськ Запорізької області

про зобов'язання укласти договір

Суддя Серкіз В.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Тодоров І.П., довіреність № 2 від 05.11.2012 р.

Від відповідача: Гетманенко Б.С., довіреність № 217/2 від 01.03.2013 р.

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» з позовом до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» про зобов'язання укласти договір № 34/2 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення в редакції Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж».

Позов заявлено на підставі ст. ст. 19, 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. 649 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 78, ст. 187 Господарського кодексу України, п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 04.03.2013р., справу № 908/813/13-г передано на розгляд судді Серкізу В.Г.

Ухвалою суду від 04.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/813/13-г, присвоєно справі номер провадження 13/22/13 та призначено судове засідання на 03.04.2013р.

Ухвалою суду від 27.03.2013р. у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд справи перенесено на 17.04.2013 р.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 17.04.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 19.05.2013 р. та відкладено розгляд справи на 14.05.2013р.

В судовому засіданні 14.05.2013р. були присутні представники обох сторін. Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на те, що відповідач не є споживачем послуги, яку надає позивач. Крім того, позивачем не дотримано передбачений Законом України «Про житлово-комунальні послуги» порядок укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг.

В судовому засіданні 14.05.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 р. комісією у складі трьох представників Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», в присутності представника Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» у якості споживача послуг, та інших осіб, проведено обстеження нежитлових приміщень першого поверху житлових будинків № 82 по вул. Кірова та № 98 по вул. Пролетарській.

При обстеженні виявлено, що нежитлове приміщення площею 14,28 кв.м. першого поверху житлового будинку № 82 по вул. Кірова та нежитлове приміщення площею 10,0 кв.м. першого поверху житлового будинку № 98 по вул. Пролетарській опалюються централізовано при відсутності договорів купівлі-продажу теплової енергії між споживачем та Публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж». Споживач даних приміщень приховував факт отримання теплової енергії протягом тривалого періоду. Вказані приміщення є вбудованими, система опалення є невід'ємною частиною системи опалення будинків, а теплова енергія подається з початку опалювального періоду. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією (Постанова КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.) споживач зобов'язаний був укласти договір до подачі теплоносія в систему теплопостачання та вжити заходів для оплати отриманих послуг. Виявлені обставини зафіксовані двома актами від 20.12.2012 р. (складені стосовно кожного приміщення).

З боку Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» акти підписані без зауважень.

Комісією прийняті рішення у відповідності до Правил користування тепловою енергією споживачу надати протягом 10 днів з дня складення актів документи в адресу ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії. Нарахування проводити з моменту виявлення факту несанкціонованого отримання тепла.

04.01.2013 р. на виконання прийнятих рішень Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» надіслало Комунальному підприємству Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» пропозицію укласти договір купівлі-продажу теплової енергії із його проектом та два робочі проекти розрахунку теплових втрат приміщень № 82 по вул. Кірова та № 98 по вул. Пролетарській.

Оскільки відповіді на дану пропозицію не було отримано, Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» просить суд зобов'язати Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» укласти договір № 34/2 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення в редакції Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж».

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, а у ч. 1 ст. 25 даного Закону також визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Таким чином, укладення договору купівлі - продажу теплової енергії є обов'язковим для споживача.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В порушення вказаних вимог позивач не надав доказів на підтвердження того, що Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» визначено виконавцем послуг з теплопостачання (і з якого часу) та здійснює фактичну подачу теплової енергії у нежитлові приміщення в будинках по вул. Кірова, 82 та по вул.Пролетарській, 98 (акти готовності до опалювального періоду, акти приймання-передачі теплової енергії до вказаних будинків тощо).

Не підтверджені доводи позивача і про те, що вказані нежитлові приміщення є невідокремленими і постачання теплової енергії є централізованим. Позивачем не надано поетажний план будинку чи окремий технічний паспорт на приміщення, з яких би чітко вбачалася площа приміщень та їх розташування у будинку. З огляду на це, суд не приймає до уваги робочі проекти розрахунку теплових навантажень, на підставі яких складений проект договору купівлі-продажу теплової енергії.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідач є споживачем теплової енергії, яка поставляється у нежитлове приміщення площею 14,28 кв.м. першого поверху житлового будинку № 82 по вул. Кірова та нежитлове приміщення площею 10,0 кв.м. першого поверху житлового будинку № 98 по вул.Пролетарській.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач є балансоутримувачем вищезазначених житлових будинків.

Відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

У той же час позивачем не подано жодних документів, з яких би вбачалося, хто є власником нежитлових приміщень, зазначених у актах від 20.12.2012 р. Також відсутні докази передачі цих приміщень на баланс відповідачу.

Крім того, за висновком суду, перебування певного майна на балансі підприємства не свідчить про те що відповідач є споживачем теплової енергії в розумінні Закону України «Про теплопостачання».

Споживачем теплової енергії, згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У п. 3 Правил користування тепловою енергією також визначено, що споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Із наведеного вбачається, що комунальні послуги оплачуються кінцевими споживачами цих послуг (власниками приміщень, орендарями, квартиронаймачами).

Відповідач не користується приміщеннями, які зазначені в актах від 20.12.2012 р., не здійснює в них господарську діяльність, а тому не споживає теплову енергію, яка постачається в ці приміщення.

Як вказує відповідач у відзиві на позов, джерелами формування майна КП «Жтлосервіс-2а» є доходи, одержані від реалізації послуг і на даний час відповідач не має інших джерел доходу, крім сплати населення за надані підприємством послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій. Тобто відповідач не має додаткових коштів на утримання приміщень, у яких він не веде господарську діяльність.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У п. 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що договори купівлі - продажу теплової енергії укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг та у сфері теплопостачання.

У ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем.

Запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу теплової енергії не містить усіх істотних умов, які передбачені частиною 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, не містить порядку перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; не визначений порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг у разі відсутності приладів обліку (не наведена формула розрахунку обсягу спожитої теплової енергії); не визначені точки розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу (в п. 1.5 проекту договору є посилання на схему розподілу зон обслуговування, однак сама схема як невід'ємний додаток до проекту договору не додана), не визначені умови зміни та припинення дії договору.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу в позові.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя В.Г.Серкіз

Рішення оформлено і підписано 15.05.2013 р.