Постанова № 31278882, 17.05.2013, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/491/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року.Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ліснецького І.В. ,

при секретарі - Піско Л.В.,

у відсутність сторін сторони надали заяви пр. розгляд справи в їх відсутність

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Широке адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про зобов'язання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Широківського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 та зняття заборони здійснювати відчуження,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про зобов'язання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Широківського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 та зняття заборони здійснювати відчуження.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25 березня 2013 року ОСОБА_1, дізналась, що відносно її чоловіка ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-642 виданий 29.11.2012 року Долинським райсудом Кіровоградської області про солідарне стягнення боргу у сумі 45 141 ,60 грн. З ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кіровоградобленерго». За цією постановою накладено арешт на все майно, яке належить боржнику та зобов'язано добровільно виконати документ до 27.03.2013 року. 17.07.1993 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. У їхній спільній сумісній власності знаходиться домоолодіння за адресою: АДРЕСА_1. Тому накладення арешту не все майно порушує її права як законної дружити боржника. Просить скасувати постанову ВП №37139559 від 21.03.2013 року старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Широківського управління юстиції як незаконну. В подальшому позивачка змінила позовні вимоги й просить зобов'язати старшого державного виконавця відділу державної служби Широківського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 та зняття заборони здійснювати відчуження.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась , до суду надала заяву про розгляд справи в її відсутність за наявними у справі доказами. Позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи в його відсутність за наявними у справі доказами. Позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні. Надала до суду заперечення.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку всіх учасників справи в судове засідання , суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно ст.. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішення (постанови про повернення виконавчого документу) може бути підставою для задоволення позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж права, свободи та інтереси позивача не були порушені, суд у задоволенні позову відмовляє.

Завдання суду полягає у перевірці правомірності (легальності) дій відповідача щодо накладання арешту на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.

Правовідносини щодо виконання рішень суду та накладення арешту на майно регулюється безпосередньо Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що на виконанні в відділені держаної виконавчої служби Широківського районного управлінні юстиції перебуває виконавче провадження про солідарне стягнення боргу у сумі 45 141 , 60 грн. з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кіровоградобленерго».

Відповідно до ст.5 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частина 6 ст. 25 Закону передбачає, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 3.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

На виконання вищевказаних норм Закону старшим державним виконавцем Пільонової А.В. постановою від 21.03.2013 р. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 37139559 накладено арешт на все майно позивача, а саме на: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належать позивачу у межах суми звернення стягнення - 45 141, 60 грн. та заборонено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснювати відчуження будь-якого майна, що йому належить а.с. 15-16.

Згідно п. 3 ст. 368 ЦК України - майно , набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові засади спільної сумісної власності подружжя визнаються статтями 60- 74 Сімейного кодексу України. Однак подружжя має право шлюбним договором встановити інший правовий режим їхнього майна (статті 93, 97), що підлягає відповідній перевірці. Оскільки ж у суспільній сумісній власності не визначені ідеальні частки кожного із співвласників, суд насамперед має встановити розмір частки у спільній сумісній власності співвласника, тому позивачу доцільно звернутися до суду з позовом про виділення частки із спільного сумісного майна в натурі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином , відповідач виконував свої обов'язки тобто здійснював заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчого листа, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом. Відповідачем також були використані надані йому права відповідно до закону і він не порушив права та законні інтереси позивачки.

Відповідно до ст. ст. 94, 98 КАС України, так як позивачеві відмовлено в позові судові витрати відносяться на рахунок позивача .

Керуючись ст.ст. 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції про зобов'язання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Широківського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 та зняття заборони здійснювати відчуження - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СУДДЯ І.В. ЛІСНЕЦЬКИЙ