Рішення № 31278810, 15.05.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 926/308/13.

За позовом Прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості - 20708,23 грн

Суддя Скрипничук Iван Васильович

Представники:

від позивача - Білянський М.І., довіреність № 3045 від 29.12.2012

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 12.10.2012

Прокурор Коцюба Т.С.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м. Чернівці, вул. Максимовича, 19а, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію у сумі 20708,23 грн. та пені в сумі 131,29 грн.

У процесі розгляду справи прокурор Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надану теплову енергію в сумі 24743,88 грн., з яких сума основного боргу - 20708,17 грн., інфляційні - 880,61 грн., 3% річних - 1143,40 грн., пеня - 2011,70 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить позов прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" залишити без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012).

Ухвалою суду від 25.04.2013 задоволено заяву прокурора про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 15.05.2013.

Позивач (МКП «Чернівцітеплокомуненерго») 29.04.2013 звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, а саме в частині стягнення пені на суму 1584,82 грн. Дану заяву підтримав прокурор.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

Так, 15.10.2007 між МКП "Чернівцітеплокомуненерго" та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами або згідно розрахунку в термін до 10 числа за розрахунковим місяцем згідно п. ІV.3 договору.

Розділом X договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року, а також вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення сторін з заявою про припинення дії договору у встановленому порядку, договір на момент вирішення спору вважається чинним.

Відповідно до розділу II договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби, як опалення в опалювальний період; гаряче водопостачання згідно з графіком по рішенню міської ради; технологічні потреби згідно з графіком.

Розмір щомісячної плати за теплопостачання, на момент укладання договору, становив:

- центральне опалення - 269,57 грн. з ПДВ (за 1 ГКал.);

- пар на технологічні потреби - за показниками приладів обліку шляхом розрахунку по вартості 1 ГКал.

Відповідно до п.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону, дану умову зазначено також і в ІV.1 договору.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 № 1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів)…", яке прийнято на підставі ст.ст.7, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.20 Закону України "Про теплопостачання", визначено розмір оплати зазначених послуг з 01.01.2009.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частою шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.

Згідно частини першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 01.12.2010 року по 31.01.2013 року отримав теплову енергію на загальну суму 20726,17 грн. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані послуги розрахувався несвоєчасно та в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 20708,17 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору та вимог вищезазначеного законодавства, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 20708,17 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до розділу 6 договору та ст. 549 Цивільного кодексу України відповідачу було правомірно нараховано позивачем пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. А тому вимога щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог та поданого розрахунку, в сумі 426,88 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов правомірним є нарахування позивачем 880,61 грн. інфляційних та 1143,40 грн. трьох процентів річних.

Щодо заперечень відповідача про неправомірність визначення позивача, суд зазначає наступне.

Приписами статті 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд, відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України (чинної на час звернення прокурора до суду), господарський суд порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

На виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурором Шевченківського району міста Чернівці пред'явлено позовна заява в інтересах держави в особі міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».

При цьому, прокурор виходить з наступних підстав для пред'явлення даного позову.

Так, відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою підвищення ефективності і надійності функціонування об'єктів теплопостачання, поліпшення якості послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання, 19 сесією Чернівецької міської ради IV скликання від 26.02.2004р. №399 прийнято рішення «Про створення міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, позивач «Чернівцітеплокомуненерго» є міським комунальним підприємством, тобто організаційно-правова форма - комунальне підприємство.

Пунктом 1.1 Статуту позивача, міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» є комунальним унітарним підприємством, що засноване на власності територіальної громади м.Чернівців, представницьким органом якого є міська рада.

Отже, прокурором Шевченківського району м.Чернівці мотивовано подано позов в інтересах держави в особі міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».

Судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Задовольнити заяву позивача про зменшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження АДРЕСА_1) на користь міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (р/р 26034314050000 в філії Чернівецького обласного відділення ВАТ «Ощадбанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280) суму основного боргу - 20708,17 грн.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження АДРЕСА_1) на користь міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (р/р 26002969482000 в ПАТ «Комерційний банк «Надра» м. Чернівці, МФО 380764, код 34519280) пеню в сумі - 426,88 грн., інфляційні - 880,61 грн.; 3% річних - 1143,40 грн.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Повне рішення складено 18.05.2013.

Суддя І.В. Скрипничук