Рішення № 31278779, 14.05.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

14 травня 2013 року Справа №927/484/13

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», вул..Шейгусівська, 1-А, с.Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592

про стягнення 42735грн.88коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 - підприємець (особисто)

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 40741грн.90коп. боргу по оплаті послуг з перевезення вантажу, наданих на підставі договору №0111-13 від 01.11.2012р., 332грн.32коп. процентів річних, нарахованих за прострочення оплати за період з 30.12.12р. по 10.04.13р., та 1661грн.66коп. неустойки по договору, нарахованої за період з 30.12.12р. по 10.04.13р.

В письмових поясненнях, які надійшли до суду 30.04.13р., позивач конкретизує, що заявлена ним до стягнення сума неустойки за своєю природою є пенею.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомлено.

Приймаючи до уваги, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався, судом явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Подане позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задовольняється. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (замовник за договором, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник за договором, позивач у справі) укладено договір №0111-13 про перевезення вантажу.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язувався за заявкою замовника доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач зобов'язувався сплатити плату за перевезення вантажу (п.1.1. договору). Обсяг послуг та строки їх надання визначаються відповідно до заявки замовника (п.1.2. договору).

В п.2.1. договору наведений перелік автомобілів, з використанням яким позивач зобов'язувався надавати послуги: вантажні автомобілі марки КАМАЗ: д/н НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, д/н НОМЕР_3, д/н НОМЕР_7, д/н НОМЕР_4, д/н НОМЕР_5.

Розділ 4 договору містить умови щодо вартості послуг та порядку проведення розрахунку за перевезення вантажу, зокрема, сторонами узгоджено, що вартість перевезення встановлюється без урахування витрат паливно-мастильних матеріалів та становить1грн.05коп. за 1 тонно-кілометр при перевезенні на відстань до 200км; та 0,85грн. за один тонно-кілометр при перевезенні на відстань понад 200км (п.4.1. договору).

Обсяг та загальна вартість фактично наданих послуг визначаються згідно Актів приймання-передачі наданих послуг (п.4.7. договору).

Відповідно до п.4.8. відповідач як замовник зобов'язувався здійснювати оплату за надані послуги у безготівкову порядку шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п.8.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою відповідача.

Аналіз умов договору свідчить, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, які регулюються приписами глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 307 цього ж Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачається, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст.916 Цивільного кодексу провізна плата за перевезення вантажу визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема товарно-транспортних накладних №588 від 14.11.12р., №597 від 15.11.12р., б/н від 26.11.12р., №642 від 17.11.12р., №667 від 19.11.12р., №679 від 20.11.12р., №693 від 21.11.12р., №712 від 22.11.12р., №194 від 29.11.12р. та №120 від 01.12.12р, позивачем здійснено перевезення продукції - насіння кукурудзи, автомобілем КАМАЗ д/н НОМЕР_7 з пунктів навантаження: с.Канівщина, с.Красляни, с.Кудрівка до пункту розвантаження: с.Івківці. На всіх товарно-транспортних накладних містяться відмітки вантажоодержувача - ТОВ «Елеватор Агро» про прийняття вантажу.

Крім того, сторонами складено та підписано акти приймання-передачі наданих послуг по договору №0111-13 від 01.11.12р. на надання послуг з перевезення вантажів автотранспортом по Україні.

Так, 30.11.12р. сторонами підписано та скріплено печаткою відповідача акт приймання-передачі надання послуг на перевезення вантажу на загальну суму 28821грн.16коп., та 06.12.12р. сторонами підписано та скріплено печаткою відповідача акт приймання-передачі послуг на перевезення вантажу на загальну суму 11920грн.74коп.

Із змісту актів вбачається, що зауважень і претензій по наданим позивачем послугам відповідачем не заявлено.

Загальна вартість наданих позивачем послуг становить 40741грн.90коп. При цьому вартість послуг обчислена з урахуванням вартості перевезення, визначеної у п.4.1. договору.

Заперечень щодо факту здійснення замовлених перевезень та доказів, які спростовують факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажу за договором №0111-13 від 01.11.12р. про перевезення вантажу.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони домовились, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється відповідачем не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 251, ч.1 ст.252 Цивільного кодексу строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В силу ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Крім того, згідно зі ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити вартість наданих послуг з перевезення по акту приймання-передачі від 30.11.12р. - до 02.01.13р. включно, а по акту приймання-передачі від 06.12.12р. до 08.01.13р. включно.

За твердженням позивача, відповідач оплату послуг з перевезення не оплатив, а тому на момент звернення до суду з даною позовною заявою заборгованість відповідача становить 40741грн.90коп.

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які свідчили б про оплату ним в повному обсязі або частково здійснених позивачем перевезень вантажу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих йому послуг з перевезення вантажу належним чином не виконав.

Таким чином, наявність заборгованості у сумі 40741грн.90коп. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що на момент прийняття рішення доказів оплати вартості наданих послуг відповідачем суду не представлені, а тому з нього підлягає стягненню 40741грн.90коп. боргу.

Позивач з посиланням на ст.ст.230,231,232 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача 1661грн.66коп. неустойки. У своїх письмових поясненнях, які надійшли до суду 30.04.13р., позивач зазначає, що заявлена ним до стягнення неустойка є пенею. Приймаючи до уваги, що, як вбачається із наданого до позовної заяви розрахунку, сума неустойки обчислювалася із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, тому суд приймає до уваги вищезазначене твердження позивача.

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума 1661грн.66коп. розглядається судом як пеня.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. В силу ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Отже, відповідно до наведених норм законодавства, умови щодо сплати пені, як виду штрафної санкції, якщо її розмір не встановлений законом, можуть бути встановлені у договорі.

Чинним законодавством не встановлюється розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів, а відтак застосування таких санкцій можливе при наявності відповідних умов в договорі.

Аналіз змісту договору №0111-13 від 01.11.12р. свідчить, що в ньому відсутні умови щодо обов'язку замовника (відповідач у справі) сплачувати пеню у разі порушення зобов'язання по оплаті вартості перевезення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на умовах договору та приписах чинного законодавства.

Таким чином, в задоволенні позову частині стягнення пені має бути відмовлено.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 332грн.32коп. процентів річних, обчислених за період з 30.12.2012р. по 10.04.2013р.

Здійснивши перевірку правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що Договором №0111-13 від 01.11.12р. інший розмір процентів річних не встановлений, проте при обчисленні процентів річних позивачем не враховано умови договору щодо строків оплати та вимоги законодавства стосовно перебігу та закінченню строків виконання зобов'язань. Приймаючи до уваги встановлені вище строки оплати послуг, проценти річних по акту від 30.11.12р. мають обчислюватися з 03.01.13р., а по акту від 06.12.12р. - з 09.01.13р.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, сума процентів річних становить 321грн.60коп.

Отже, враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних задовольняється частково в сумі 321грн.60коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. і з відповідача підлягає стягненню 40741грн.90коп. боргу та 321грн.60коп. процентів річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193,230,231,306,307 Господарського кодексу України, ст.ст.251,252,253,254,530, 610, 611,546,547,549,625,908,909,916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», Чернігівська, область, Прилуцький район, с.Сергіївка, вул..Шейгусівська, 1-А (ідентифікаційний код 36279482) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) 40741грн.90коп. боргу, 321грн.60коп. процентів річних та 1653грн.17коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 18 травня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич