Постанова № 31277570, 18.05.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2013 року Справа № 811/474/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Таран М.В.

та відповідача Король Д.М., Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства «Будреаль» (далі - Підприємство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Підприємство звернулося до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2013 року, якими збільшені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 229736 грн. та накладено штрафну санкцію - 114868 грн. і податку на прибуток - 241223 грн. та накладено штрафну санкцію - 120612 грн.

Представник позивача підтримала вимоги заяви.

Стверджувала, що від укладення договорів поставки з ТОВ «Арсаон» (далі - Товариство) та ТОВ «Арагон Торг» (далі - Товариство 2) впродовж строку, який перевірявся фіскальним органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

А тому, вважає, що Підприємство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданими правочинами та включило у валові витрати кошти, які сплачені на підставі тих договорів.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклало Підприємство з його контрагентами-постачальниками, не спрямовувались на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.

Доказом того, як вважають вони, є акти перевірок діяльності згаданих контрагентів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 04 січня 2012 року Підприємство (покупець) та Товариство (постачальник) уклали договір поставки будматеріалів, санітарно-технічних виробів, залізних виробів, виробів з деревини в асортименті (Том 1 а.с.201).

Згідно видаткових накладних від 01, 10, 24 лютого 2012 року Товариство поставило Підприємству товар на загальну суму 358833,50 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 59805,58 грн.) (Том 1 а.с.79-87).

В ці ж дні Товариство виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с.88-96).

Підприємство виконувало зобов'язання за згаданим правочином шляхом безготівкового розрахунку, що доводиться банківськими виписками руху коштів (Том 1 а.с.97-100).

Представник позивача зазначила, що доставку товару здійснювало Товариство відповідно до умов договору, а тому це виключало необхідність у витребовуванні товарно-транспортних накладних.

01 квітня 2012 року Підприємство (покупець) та Товариство 2 (постачальник) уклали договір поставки будматеріалів, санітарно-технічних виробів, залізних виробів, виробів з деревини в асортименті (Том 1 а.с.202).

Згідно видаткових накладних від 01, 02, 05, 23 лютого 2012 року Товариство 2 поставило Підприємству товар на загальну суму 1019585,63 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 169930,93 грн.) (Том 1 а.с.121-138).

В ці ж дні Товариство 2 виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с.139-157).

Підприємство виконувало зобов'язання за згаданим правочином шляхом безготівкового розрахунку, що доводиться банківськими виписками руху коштів (Том 1 а.с.158-169).

Представник позивача зазначила, що доставку товару здійснювало Товариство 2 відповідно до умов договору, а тому це виключало необхідність у витребовуванні товарно-транспортних накладних.

Підприємством придбавався згаданий товар у контрагентів-постачальників з метою його подальшого продажу іншим підприємствам (Том 1 а.с.205-249).

З 25 по 29 грудня 2012 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за січень 2011 року, Товариством за лютий 2012 року, ТОВ «Сініат» за березень 2012 року, Товариством 2 за квітень 2012 року (Том 1 а.с.8-44).

Під час перевірки ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони дійшли висновку, що правочини, котрі уклало Підприємство з Товариством та Товариством 2, є недійсними (нікчемними), так як не спрямовувались на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ними.

На їх думку, доказом того є акти перевірок діяльності згаданих контрагентів-постачальників позивача.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року, якими Підприємству збільшені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року на 229736 грн. та накладено штрафну санкцію - 114868 грн. і податку на прибуток за І, ІІ квартали 2012 року - 241223 грн. та накладено штрафну санкцію - 120612 грн. (Том 1 а.с.45-46).

17 вересня 2012 року відповідачем проведено зустрічну звірку діяльності Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення і обліку за січень, лютий, квітень 2012 року (Том 1 а.с.59-66).

Під час перевірки ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Акт перевірки містить висновок, що договори, укладені Товариством впродовж згаданого періоду, є недійсними (нікчемними).

Того ж дня податковим органом проведено зустрічну звірку діяльності Товариства 2 щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення і обліку за квітень 2012 року (Том 1 а.с.67-72).

Під час перевірки ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Акт перевірки містить висновок, що договори, укладені Товариством 2 впродовж згаданого періоду, є недійсними (нікчемними).

За результатами проведення перевірок діяльності контрагентів-постачальників позивача керівник податкового органу не прийняв жодних рішень негативного характеру стосовно платників податків.

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірок діяльності Товариства та Товариства 2 податкова інспекція не винесла жодних рішень та не звернулася до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що керівник податкового органу не погодився з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклали Товариство і Товариство 2.

Отже, податковим органом враховані податкові зобов'язання Товариства та Товариства 2 з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з Підприємством.

Проводячи перевірку діяльності позивача, податкові ревізори посилались на акти перевірок діяльності згаданих контрагентів-постачальників як незаперечні докази недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Підприємство з Товариством та Товариством 2.

Більше того, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентами-постачальниками зобов'язань за договорами.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (податкові, видаткові накладні, банківські виписки руху коштів).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Підприємство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів за договорами, укладеними з Товариством і Товариством 2, відповідно до приписів статей 138 та 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит та включення коштів до валових витрат є дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

Як наслідок їх належить скасувати, а позов - задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 29 січня 2013 року, яким приватному підприємству «Будреаль» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 229736 грн. та накладено штрафну санкцію - 114868 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 29 січня 2013 року, яким приватному підприємству «Будреаль» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 241223 грн. та накладено штрафну санкцію - 120612 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Будреаль» судові витрати у сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2013 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей