Рішення № 31276908, 17.05.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/29330/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вона з 12.09.2006 року по даний час перебуває в шлюбі з ОСОБА_4. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Її чоловік є сином відповідача ОСОБА_2. Власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_2.) та ОСОБА_4. На даний час її (позивача) син зареєстрований у вказаній квартири. В березні 2012 року за спільною згодою власників квартири вона (позивач) разом з сином почала постійно проживати у спірній квартирі, в кімнаті, яка за домовленістю власників, відведена її чоловіку. Проживали до 22.09.2012 року. Незважаючи на те, що вони з чоловіком є сім'єю, відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їм у проживанні в даній квартирі. Це виражалося у непоодиноких випадках нанесення їй тілесних ушкоджень. Останній випадок стався 21.09.2012 року. На наступний день, 22.09.2012 року, після повернення з роботи разом з сином, вони не змогли потрапити до квартири, де проживали, у зв'язку з тим, що замок на вхідних дверях був змінений. Після чого звернулася до Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві за допомогою в доступі до житла. 26.09.2012 року отримала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, де їй рекомендували звернутися до суду в приватному порядку. Невідомо з яких причин відповідач ОСОБА_2 категорично проти її та сина проживання у спірній квартирі. Її чоловік на даний час перебуває в Київському слідчому ізоляторі, а тому допомоги їй не може. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог уточнила підстави позовних вимог, де послалася на ст.ст. 9, 116, 156, 157 ЖК України, ст. 405 ЦК України

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали усі обставини викладені в позовній заяві та позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позивач додатково пояснила, що в спірній квартири разом з дитиною проживала з моменту народження дитини. Зараз дитині 6,5 років. Жили у меншій кімнаті. 22.09.2012 року, десь опівночі, вона приїхала з роботи, але потрапити до квартири не змогла, оскільки її ключі до замка не підходили, замок замінили. В кімнаті залишилися її речі, які згодом відповідачі вивезли. Її чоловік на даний час в СІЗО. Зауважила, що іншого житла вона не має.

Представник позивача додатково пояснив, що дії відповідачів порушують житлові права позивача, дитина позивача зареєстрована в квартирі, має право там проживати, а оскільки саму дитину, яка є малолітньою, вселяти без законного представника - матері, неможна, другий законний представник дитини знаходиться в СІЗО, тому і просять вселити позивача з дитиною до спірної квартири. Зауважила, що до вересня 2012 року заперечень щодо проживання позивача та її дитини ніхто не мав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи сповіщалися належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, оскільки перебуває у слідчому ізоляторі, надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив, що з позовними вимогами повністю згоден, просив вселити його дружину та сина до спірної квартири. Розлучати з дружиною він не збирається, його дружина на житлову площу не претендує.

В судовому засіданні представник третьої особи - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зауважив, що відповідачі грубо порушують права дитини, і позивач, як законний представник має бути вселена до квартири разом з дитиною.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_4 перебувають в шлюбі з 12.09.2006 року. Мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16.05.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори Мотицькою С.А., квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (1/3 частина). ОСОБА_4 (1/3 частина) та ОСОБА_3 (2/3 частини). Договір зареєстровано в БТІ м. Києва 19.05.2003 року за № 1125.

З довідки форми 3, виданої ЖРЕО № 416 від 07.11.2012 року встановлено, що в спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані - відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та син останнього і позивача - ОСОБА_5. Квартира двокімнатна, житлова площа 24,50 кв.м. Позивач та її малолітній син ОСОБА_5 були поселені та проживали в спірній квартирі в якості членів сім'ї співвласника квартири - ОСОБА_4.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.09.2012 року слідує, що ОСОБА_1 22.09.2012 року повернулася додому та виявила, що замки вхідних дверей поміняли власники квартири. ОСОБА_2 без її (позивача) згоди найняла їй з дитиною квартиру за адресою - АДРЕСА_2, та без її згоди перевезла речі. ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 в спірній квартирі не зареєстрована, коли стало питання про розлучення, то вона (позивач) почала претендувати на частину житлової площі. ОСОБА_3 пояснювала, що за час проживання в квартирі ОСОБА_1, постійно виникали конфлікти, задля їх уникнення було запропоновано найняти їй квартиру.

Відповідно до довідки № 123, яка видана 04.03.2013 року Дошкільним навчальним закладом № 311, дитина ОСОБА_5 відвідує їх навчальний заклад, за адресою - м. Київ, вул. Тампере, 3-А, з 2009 року по сьогоднішній день.

З медичної документації слідує, що медичне обслуговування дитина отримує за місцем своєї реєстрації.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

В суді було встановлено, що позивачка є дружиною співвласника квартири АДРЕСА_1, їх з чоловіком малолітня дитина зареєстрована у даній квартирі, а тому вона та дитина мають право користування даним житлом. Але проживати та користуватися вона та дитина не мають можливості, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінили замки від вхідних дверей та чинять їм перешкоди в проживанні. Ключів від заміненого замка квартири позивач не має. Факт чинення перешкод підтверджений документами, які містяться в матеріалах справи.

Враховується і те, що відповідачами грубо порушуються права дитини - ОСОБА_5, який зареєстрований в спірній квартирі, але позбавлений незаконно права користування нею, проживання в ній. Таким чином, позивач має право на користування спірною квартирою, як член сім'ї власника (чоловіка), та як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_5 зареєстрованого в квартирі. При цьому враховується і те, що дитина може проживати в спірній квартирі з батьками, або з одним із батьків, а оскільки батько на даний час в квартирі не проживає, дитина має право проживати за місцем реєстрації з матір'ю (позивачкою).

З урахуванням викладеного, суд, проаналізувавши надані докази, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. По даній справі позивачем було оплачено згідно квитанцій судовий збір у розмірі 107,30 грн. і дана сума має бути відшкодована відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 65, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1

Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 107,30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Суддя: