Постанова № 31275995, 16.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р.Справа № 916/25/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С. (довіреність № 14-58 від 22.03.2013 року)

від відповідача: Печериця В.П. (довіреність № 21/17-47 від 11.01.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Одеської області від „18" березня 2013 року

по справі № 916/25/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз", м. Одеса

про стягнення 113 876 грн. 57 коп.

В С Т А Н О В И В :

02.01.2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 113 876,57 грн., з якої: 72 707,70 грн. пені, 26 839,08 грн. збитків від інфляції та 14 329,78 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/293/11 від 31.01.2011 року. Так, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом січня 2011 року - березня 2012 року поставило ПАТ „Одесагаз" природний газ в обсязі 1 100,073 тис.куб.м. на загальну суму 3 841 176,04 грн., який відповідач оплатив з простроченням, не у встановленні п.6.1 Договору строки, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.03.2013 року по справі № 916/25/13-г (суддя Власова С.Г.) позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з ПАТ „Одесагаз" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 26 839,08 грн. інфляційних витрат, 14 329,78 грн. 3 % річних, 10 000 грн. пені, 1 720,50 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що:

- по-перше, відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом січня 2011 року - березня 2012 року газ розрахувався несвоєчасно, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні санкції, що складаються з пені в сумі 10 000 грн., 3% річних в сумі 14 329,78 грн. та збитків від інфляції в сумі 26 839,08 грн.;

- по-друге, розмір пені перерахований, оскільки пеня у сумі 72 707,70 грн. позивачем нарахована за межами річного строку позовної давності;

- по-третє, загальний розмір пені в сумі 47 255,97 грн. зменшений до 10 000 грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України, так як затримка платежів за природний газ відбулася частково не з вини відповідача та на день розгляду справи сума основного боргу оплачена в повному обсязі.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 05.04.2013 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2013 року по справі № 916/25/13-г в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 62 707,40 грн.;

- прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 62 707,40 грн. задовольнити в повному обсязі;

- в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2013 року по справі № 916/25/13-г залишити без змін.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

ПАТ „Одесагаз" відзив на апеляційну скаргу ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до суду апеляційної інстанції не надало, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 31.01.2011 року між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ „Одесагаз" (перейменовано у ПАТ „Одесагаз") (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/293/11 (а.с.07-11).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцеві у 2011 році імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.2.1 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно вимог п.2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві у 2001 році природний газ в обсязі до 1 010 000 куб.м.

Додатковою угодою № 6 від 30.12.2011 року до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/293/11 від 31.01.2011 року встановлено, що Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 709 969,000 тис.куб.м. та у січні 2012 року 250,00 тис.куб.м.

Додатковою угодою № 7 від 31.01.2012 року до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/293/11 від 31.01.2011 року встановлено, що Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 709 969,000 тис.куб.м. та у період з 01 січні 2012 року по 29 лютого 2012 року 309,618 тис.куб.м., в тому числі по місяцях 2012 року:

- січень 2012 року 129 618 куб.м.;

- лютий 2012 року 180 000 куб.м.

Додатковою угодою № 8 від 29.02.2012 року до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/293/11 від 31.01.2011 року встановлено, що Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 1 082,031 тис.куб.м. та у період з 01 січні 2012 року по 31 березня 2012 року 437,031 тис.куб.м., в тому числі по місяцях 2012 року:

- січень 2012 року - 129 618 куб.м.;

- лютий 2012 року - 157,413 куб.м.;

- березень 2012 року - 150,000 куб.м.

За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр (куб.м), приведений до стандартних умов; температура 20оС (293,15оК); тиск 760 мм. рт. ст. (101,325КПа) (п.2.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.5 Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передача газу, які підписуються Продавцем і Покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печаткою Покупця два примірника акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.1 Договору встановлена ціна за 1000 куб.м. природного газу. Крім того, 05.04.2011 року, 28.07.2011 року, 15.08.2011 року, 30.09.2011 року, 11.10.2011 року, 30.12.2011 року, 31.01.2012 року та 29.02.2012 року сторонами укладено Додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/293/11 від 31.01.2011 року, якими внесені зміни у пункт 5.1 Договору щодо ціни за 1000 куб.м. природного газу (а.с.12-19).

Розділом 6 Договору сторонами встановлений порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 Договору встановлено відповідальність сторін. Так, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України (пункт 7.1 Договору).

Згідно із пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п.7.7 Договору).

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 року (продовжено до 31.03.2012 року на підставі Додаткових угод від 30.12.2011 року, 31.01.2012 року та 29.02.2012 року № 6, № 7 та № 8 до цього Договору) включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору на купівлю-продаж природного газу №14/293/11 від 31.01.2011 року ПАТ „НАК „Нафтогаз України" поставило протягом січня 2011 року - березня 2012 року, а ПАТ „Одесагаз" отримало/прийняло природний газ в обсязі 1 100,073 тис.куб.м. на загальну суму 3 841 176,04 грн., що підтверджується відповідними складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.20-35).

В свою чергу, ПАТ „Одесагаз" за отриманий від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом січня 2011 року - березня 2012 року природний газ в обсязі 1 100,073 тис.куб.м. на загальну суму 3 841 176,04 грн. розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчить наявна в матеріалах справи відомість про операції по підприємству „Одесагаз ПАТ" з 01.01.2011 року по 31.10.2012 року (а.с.40).

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та ПАТ „Одесагаз", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з продажем/купівлею товару (природного газу), про що 31.01.2011 року було укладено відповідний договір № 14/293/11 від 31.01.2011 року.

Так, Договір № 14/293/11 від 31.01.2011 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Одесагаз") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (Продавець) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 14/293/11 від 31.01.2011 року виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом січня 2011 року - березня 2012 року природний газ в обсязі 1 100,073 тис.куб.м. на загальну суму 3 841 176,04 грн.

ПАТ „Одесагаз" (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 26 839,08 грн. збитків від інфляції та 14 329,78 грн. 3 % річних.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за договором № 14/293/11 від 31.01.2011 року ПАТ „Одесагаз" виконало несвоєчасно, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із пунктом 7.2 Договору № 14/293/11 від 31.01.2011 року, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п.7.7 Договору).

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що ПАТ „Одесагаз" в порушення норм чинного законодавства та умов Договору №14/293/11 від 31.01.2011 року за отриманий від позивача газ своєчасно (як то встановлено законом та договором) не розрахувалось, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст.260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію, щодо застосування строків позовної давності по нарахуванню пені викладено в постанові Верховного Суду України у справі №17/034-11 від 04.12.2012 року.

Враховуючи викладене, судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що пеня у розмірі 25 451,73 грн. за період з 14.02.2011 року по 14.04.2012 року розрахована позивачем за межами річного строку позовної давності. Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 47 255,97 грн. за період з 14.02.2012 року по 14.04.2012 року (72 707,70 грн. - 25 451,73 грн.).

Крім того, судова колегія вважає цілком вірними та обґрунтованими дії місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені до 10 000 грн.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, місцевим господарським судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, вірно враховані наступні виняткові обставини:

- відповідачем сплачено на користь позивача усю суму боргу, хоча із запізненням (а.с.112);

- в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про постійне понесення відповідачем збитків у зв'язку з наявністю постійних боргів споживачів за поставлений газ (а.с.147, 153-154)

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції законно, правомірно та обґрунтовано перераховано та зменшено розмір пені за порушення строків оплати поставлено/отриманого газу з 72 707,70 грн. до 10 000 грн. та стягнуто зазначену суму з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ „НАК „Нафтогаз України" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2013 року по справі № 916/25/13-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „НАК „Нафтогаз України" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „18" березня 2013 року по справі № 916/25/13-г залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „18" травня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров