Ухвала суду № 31274563, 14.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/159/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Сушка О.О.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Гульпе О.Ю.

представника відповідача: Кирил В.Г.

представника третьої особи: Софяк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новоселицької районної державної адміністрації, Маршинецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Свято-Вознесенського чоловічого монастиря "Банчени" про визнання незаконними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати: розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації від 06.09.2012 р. "Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів"; рішення Маршинецької сільської ради № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. "Про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени", що знаходиться в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту"; рішення Маршинецької сільської ради 9 сесії 6 скликання за № 5.1-9/12 від 29.02.2012 р. "Про надання в оренду гідротехнічної споруди біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в ході прийняття оскаржуваних рішень відповідачами допущено ряд порушень земельного та водного законодавства України, внаслідок чого відбулося суттєве порушення його прав.

11 березня 2013 року Чернівецьким окружним адміністративним судом постановлено в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивч подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, порушив перед судом апеляційної інстанції питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Маршинська сільська рада та Свято-Вознесенський чоловічий монастир "Банчени" скористались правом передбаченим статтею 191 КАС України та надали письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, які надійшли до суду апеляційної інстанції 13 травня 2013 року (вх. №157529/13, №157532/13), в яких останні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року - без змін, зазначвши, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухваленим на підставі повно та об'єктивно досліджених матеріалів справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом наділеним положеннями статті 191 КАС україни щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач 11.07.2012 року звернувся до Новоселичької раонної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки водного об'єкту площею 36 га в адміністративних межах Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів.

На звернення позивача Новоселицькою районною державною адміністрацією 06.08.2012 року надано відповідь, в якій зазначено, що клопотання розглянуто на засіданні районної постійної комісії з питань реалізації районною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин 31.07.2012 року. Позивачу роз'яснено, що позитивне вирішення даного клопотання неможливе в зв'язку із відсутністю в наданому позивачем пакетів документів, які передбачені Тимчасовим порядком надання в оренду земельних ділянок розташованих на них водних об'єктами та гідроспорудами (майном), який затверджено 10 сесією Чернівецької обласної ради 31.05.2012 р. (Т.1 а.с. 62).

30.08.2012 р. позивач звернувся до Новоселицької районної державної адміністрації з заявою про укладення з ним договору оренди земельної ділянки водного фонду ставу та гідротехнічної споруди дамби розташованих на межі сіл Строїнці-Динівці-Маршинці Новоселицького району загальною площею 36 га терміном на 49 років (Т.1 а.с. 232).

За результатами розгляду поданої позивачем заяви, 27.09.2012 року Новоселицькою районною державною адміністрацією надано відповідь про те, що Маршинською сільською радою гідротехнічна споруда ставка надана в оренду Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени" (договір від 01.03.2012 р.), а розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації від 06.09.2012 р. №305-р водний об'єкт орієнтовною площею 48 га було надано в оренду Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени" строком на 25 років (Т.1 а.с. 232 на звороті).

19.12.2012 року Новоселицькою районною державною адміністрацією, за результатами розгляду заяви позивача від 28.11.2012 року про продовження (надання) ставка в оренду, який знаходиться на території Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів, надано відповідь про неможливість прийняття розпорядження про надання в оренду ставу в зв'язку із поданням неповного пакету документів. Посилаючись на пункт 2.1. Тимчасового порядку надання в оренду земельних ділянок розташованих на них водних об'єктами та гідроспорудами (майном), затверджено 10 сесією Чернівецької обласної ради від 31.05.2012 року, відповідач вказав, що позивачем на розгляд комісії не було надано відповідного договору на оренду гідротехнічної споруди (Т.1 а.с. 67).

Позивач вважаючи, що має право на оренду земель водного фонду, однак спірними розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації від 06.09.2012 р. "Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів"; рішенням Маршинецької сільської ради № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. "Про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени", що знаходиться в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту"; рішенням Маршинецької сільської ради 9 сесії 6 скликання за № 5.1-9/12 від 29.02.2012 р. "Про надання в оренду гідротехнічної споруди біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту".його право порушується, що слугувало зверненню з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом не встановлено порушення відповідачами критеріїв закріплених частиною 3 статті 2 КАС України, якими певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень. Судом також зазначено, що відповідачі, у відповідності до вимог частини 2 статті 71 КАС України, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність своїх рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зважає на таке.

Спірні правові відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про місцеві державні адміністрації", Законом України "Про органи місцевого самоврядування в Україні" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 Водного кодексу України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 2 статті792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, згідно частини першої якої, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина третя статті 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, в т.ч. у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Стаття 796 Цивільного кодексу передбачає, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Пунктом 2.1. Тимчасового порядку надання в оренду земельних ділянок з розташованих на них водними об'єктами та гідроспорудами (майном), затвердженого рішенням 10-ї сесією Чернівецької обласної ради VI скликання від 31.05.2012 р. № 52-10/12 встановлено, що водні об'єкти надаються в оренду тим юридичним та фізичним особам, які набули в установленому законодавством порядку правом користування відповідними гідротехнічними спорудами (Т.1 а.с. 72-74, 75-76).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення № 5.1-9/12 від 29.02.2012 р. "Про надання в оренду гідротехнічної споруди біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту" прийняте Маршинецькою сільською радою в межах повноважень передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Власне, підпунктом 1 пункту "а" частини 1 статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в т.ч. управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Новоселицької районної Ради народних депутатів Х сесії ХХІ скликання від 31.03.1992 р. "Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських Рад народних депутатів" затверджено розроблені проекти формування територій і встановлення меж сільських Рад народних депутатів, в т.ч. Маршинської сільської Ради народних депутатів на площі 3265,0 га, Строїнської сільської Ради народних депутатів на площі 1617,3 га та Диновецької сільської Ради народних депутатів на площі 3017,6 га (Т.2 а.с. 207-208).

Знаходження гідротехнічної споруди (дамби) на території Маршинської сільської ради підтверджується матеріалами проекту встановлення меж сільського населеного пункту Маршинці Маршинецької сільської ради, актом про оприбуткування гідротехнічної споруди (дамби) вартістю 128516,00 грн. (Т.2 а.с. 25), оборотною відомістю по основним засобам на 2010-2012 р.р., згідно якої гідротехнічна споруда (дамба) знаходиться на балансі Маршинської сільської ради.

Оскільки Маршинецькою сільською радою гідротехнічну споруду (дамбу) оприбутковано на баланс ради як майно, що належить до комунальної власності, то остання була наділена повноваженнями щодо її розпорядження, в т.ч. надання в оренду. При цьому, матеріали справи на час розгляду справи в суді першої інстанції не містили, а сторонами не надано доказів оприбуткування вказаної гідротехнічної споруди (дамки) на баланс Динівецької сільської ради чи набуття права власності на неї.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Маршинецької сільської ради № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. "Про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени", що знаходиться в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту".

За результатами розгляду заяви Свято-Вознесенського чоловічого монастиря "Банчени" про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди (дамби) Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени", рішенням № 5.30-9/12 від 29.02.2012 року погоджено надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки орієнтованою площею 3 га в оренду строком на 49 років для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю "Банчени", яка знаходиться біля ставка с. Строїнці та с. Динівці в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту".

Зазначене рішення прийняте у відповідності з вимогами Земельного кодексу України, за правилами яких особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина 2 статті 124 Земельного кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки Свято-Вознесенський чоловічий монастир "Банчени" на підставі договору оренди від 01.03.2012 року був користувачем гідротехнічної споруди (дамби), яка належить територіальній громаді Маршинської сільської ради, суд вважає, що оскаржуване розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації № 305-р від 06.09.2012 року "Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів" видано правомірно, відтак позовна вимога позивача про його скасування не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що Новоселицька районна державна адміністрація та Маршинецька сільська рада, прийнявши оскаржені розпорядження та рішення діяли з дотриманням вимог статті13 Конституції України, діяли в межах компетенції, наданої їм діючим законодавством, а спірні розпорядження і рішення відповідають вимогам частини 3 статті 2 КАС України, Конституції України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та не суперечать приписам Земельного кодексу України, а тому суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відтак, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 травня 2013 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Сушко О.О.