Постанова № 31274175, 14.05.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" травня 2013 р. Справа № 8/5025/1402/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Підлісний (довіреність №59 від 10.05.2013р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013р. у справі №8/5025/1402/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький

маслоекстракційний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янець-Подільський

комбікормовий завод»

про стягнення 453 861 грн. 91 коп. заборгованості по розрахунках, пені і процентів

за користування чужими коштами, -

Представнику Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Ук-раїни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013р. у справі №8/5025/ 1402/12 (суддя Смаровоз М.В.) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог - задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» (на-далі в тексті - Маслоекстракційний завод) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'я-нець-Подільський комбікормовий завод» (надалі в тексті - Комбікормовий завод) про стягнення 453 861 грн. 91 коп. заборгованості по розрахунках за поставлений товар, пені і процентів за корис-тування чужими коштами згідно укладеного договору.

Відповідно до рішення, з Комбікормового заводу на користь Маслоекстракційного заводу підлягає стягненню 390 978 грн. заборгованості по розрахунках за поставлений товар, 4 658 грн. пені, 58 225 грн. 91 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 077 грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийнявши товар згідно ви-даткових накладних №86 від 31.10.2012р., №101 від 02.11.2012р., №112 від 04.11.2012 р., №121 від 06.11.2012р., які містять посилання на підставу отримання товару: «договір №190912-1 від 19.09. 2012р.» - Відповідач, однак не надав суду доказів виконання грошових зобов'язань, які виникли за договором №190912-1 від 19.09.2012р.(арк.справи 44, 74-76).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області, Відповідач по-дав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального права, зазначаючи, що судом не було досліджено факту власноручного підписання позовної заяви директором Маслоекстракційного заводу Слобо- дяном В.М. Скаржник зазначає, що договір №1909912-1 від 19.09.2012р., специфікації №4 від 26.10.2012р. та №5 від 30.10.2012р., видаткові накладні №86 від 31.10.2012р., №101 від 02.11.2012 р., №112 від 04.11.2012р. та №121 від 06.11.2012р. підписані з допомогою засобів механічного копіювання (факсиміле). На думку Відповідача, оскільки спеціальна угода на право використання підпису факсиміле на момент укладення договору №190912-1 від 19.09.2012р. та під час поставок товару між Позивачем та Відповідачем не укладалася та особисто представниками контрагентів не підписувалась, то використання такого факсиміле не може нести за собою будь-яких юридично значимих наслідків. Скаржник також звертає увагу, що пеня, передбачена пунктом 6.4 Договору та проценти за користування чужими коштами, передбачені пунктом 6.6 Договору у розмірі 0,5% від-носяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскіль-ки, згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної від-повідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення. Крім того, зауважує, що судом першої інстанції проігноровано його заяву про проведення судово-бухгалтерської експертизи сто-совно застосування факсиміле для підпису первинних документів.(арк.справи 86-88).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 84).

Представник Скаржника в судовому засіданні 05.03.2013р. підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив суд апеляційної інстанції скасувати повністю оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03. 2013р.

Позивач не забезпечив явку свого представника в призначене на 14.05.2013р. судове засі-дання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апе-ляційного господарського суду у даній справі від 08.04.2013р. явка представників сторін не визна-валась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.(арк.справи 84, 94).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, ная-вні в ній докази, заслухавши пояснення представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Криворізький маслоекстракційний завод»-пос-тачальник та ТзОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод»-покупець 19.09.2012р. уклали договір поставки №190912-1 (надалі в тексті - Договір), згідно до п.1.1 якого, постачальник зобо-в'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - шрот соняшниковий. Згідно з п.2.1 Договору, кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у додатку до договору, де зазначаються кількісні і якісні харак-теристики товару і який складається сторонами на кожну партію товару і є невід'ємною частиною Договору. Поставка, згідно п.3.1 Договору, здійснюється на умовах «СРТ» правил Інкотермс-2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплати поставку товару до покупця згідно умов До-говору.

Строк поставки кожної окремої партії товару, згідно п.3.2, погоджується сторонами у спе-цифікаціях (які додано до Договору). Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними (п.3.4 Договору). Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової наклад-ної або товарно-транспортної накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення. Поставка товару здійснюється залізничним або автомобіль-ним транспортом.(п.3.6 Договору).

Згідно з п.4.1 Договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляєть-ся, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Роз-рахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на по-точний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії товару, визначеної в специфікації (факсом або електронною поштою) або з дати поставки товару (п.4.4 Договору).

Сторони передбачили відповідальність за порушення у мов Договору. Так, у випадку прос-трочення оплати або неповної оплати вартості товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нац-банку, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаче-ного товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошо-вого зобов'язання (п.6.4 Договору). Відповідно до п.6.6 Договору - за невиконання грошових зо-бов'язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Крім того, пунктом 12.6 Договору сторони погодили, що факсимільні копії Договору, спе-цифікації та інші документи, передані на виконання умов даного договору за допомогою факси-мільного апарату, мають силу оригіналу до моменту обміну сторонами оригіналами. Специфікації та інші документи, отримані у такий спосіб мають таку саму юридичну силу, як і оригінал. Згідно п.12.9, використання факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів механічного ко-піювання відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України допускається як при підписанні, так і при виконанні Договору.

Договір поставки підписано директором ТзОВ «Криворізький Маслоекстракційний завод» та уповноваженим представником ТзОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод», скріпле-но відбитками печаток сторін.

Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов Договору через представника Ха-бовського Е.Б., який діяв на підставі довіреності №424 від 29.10.2012р., згідно видаткових наклад-них №86 від 31.10.2012р., №101 від 02.11.2012р., №112 від 04.11.2012р., №121 від 06.11.2012р., - Маслоекстракційний завод передав, а Комбікормовий завод - прийняв товар (шрот соняшника) на загальну суму 390 978 грн., вартість якого Відповідачем оплачена не була.(арк.справи 16-20).

Виходячи із суми боргу 390 978 грн., покликаючись на ст.ст. 549, 551, 625 ЦК України та п.6.4 Договору, за період з 02.11.2012р. по 05.12.2012р. Позивач нарахував пеню в розмірі подвій-ної облікової ставки НБУ, сума якої складає 4 658 грн. Крім того, на підставі п.6.6 Договору - нар-хував 58 225 грн. 91 коп. процентів в розмірі 05% в день за користування чужими грошовими кош-тами протягом 02.11.2012р. - 05.12.2012р.(арк.справи 3-4, 8).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задо-воленню, а рішення місцевого суду належить змінити з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (переда-ти майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'-єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підста-вою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення сторонами Договору 19.09.2012р. між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом оплати його вартості.

В силу ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру від-носин сторін.

При цьому, покупець, згідно ст.692 ЦК України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними №86 від 31.10.2012р., №101 від 02.11.2012р., №112 від 04.11.2012р. та №121 від 06.11.2012р. стверджується факт передачі Позива-чем Відповідачу шроту соняшника на загальну суму 390 978 грн. і виникнення в останнього обов'-язку оплатити його вартість.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає вико-нанню у цей строк (термін).(ч.1 ст.530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили в п.4.4 Договору строк повної оплати покупцем вартості товару - протягом 2 банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії товару, визначеної в специфікації (факсом або електронною поштою) або з дати поставки товару. Матеріалами справи стверджується також, що у вказаний термін товар Відповідачем оплачений не був.

З огляду на зазначені обставини, колегії суддів вбачається правомірним висновок місцево-го господарського суду, що внаслідок неналежного виконання умов Договору утворилась забор-гованість Комбікормового заводу перед Маслоекстракційним заводом в сумі 390 978 грн.

За правилами, встановленими ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України - зобов'язання при-пиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ст.611 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпе-чуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, штрафом, пенею, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування пені в сумі 4 658 грн. з підстав ст.231, ч.6 ст.231 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за невиконання гро-шових зобов'язань», апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правильного визначення Позивачем строків та суми нарахування, оскільки цей висновок пе-редбачає встановлення договором неустойки у формі пені за порушення грошових зобов'язань у відсотковому відношення до суми невиконаного зобов'язання, при цьому розмір пені не переви-щує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, місцевим судом правомірно не взято до уваги посилання про непогодження сто-ронами права використання факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів механічно-го копіювання, з огляду на таке:

Як встановлено судами, пунктом 12.6 Договору сторони погодили, що факсимільні копії До-говору, специфікації та інші документи, передані на виконання умов даного договору за допомо-гою факсимільного апарату, мають силу оригіналу до моменту обміну сторонами оригіналами. Специфікації та інші документи, отримані у такий спосіб мають таку саму юридичну силу, як і оригінал. Згідно п.12.9, використання факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів механічного копіювання відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України допускається як при підписанні, так і при виконанні Договору.

Крім того, в силу приписів ч.ч. 1, 3 ст.92, ст.204, 241 ЦК України щодо набуття юридичною особою цивільних прав та обов'язків та презумпцію правмірності правочину - колегія суддів вва-жає, що 31.10.2012р., в момент прийняття шроту соняшникового Комбікормовим заводом було фактично схвалено Договір, тому твердження про відсутність волевиявлення сторін є безпідстав-ними.

Безпідставним вбачається апеляційному суду і твердження Скаржника, що судом першої інстанції проігноровано його заяву про призначення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки, відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні госпо-дарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експерти-зу. Проте, як вбачається з матеріалів справи, через відсутність необхідності застосування спеціа-льних знань під час розгляду запропонованих Відповідачем питань і їх правовий характер - судом в задоволенні зазначеного клопотання правомірно відмовлено.(арк.справи 68, 75, 75-зворот).

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача суми процентів за користу-вання чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день, нарахованих за прострочення оплати товару відповідно до п.6.6 Договору за період 02.11.2012р. - 05.12.2012р., сума яких стано-вить 58 225 грн. 91 коп.

Позивач обґрунтовує дану вимогу положеннями ст.625 ЦК України, згідно яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.(ч.2 ст.536 ЦК України).

Апеляційний суд вважає, що за своєю правовою природою «проценти», передбачені п.6.6 Договору такими не є, оскільки встановлюються і нараховуються не за рік, а за день, тому підпа-дають під визначення неустойки, а саме - пені, згідно ст.549 ЦК України, частина третя якої вста-новлює, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'я-зання за кожен день прострочення виконання.

Правовий аналіз розділу « 6» Договору «Відповідальність сторін» дає колегії суддів підста-ви для висновку, що пунктом 6.4 Договору вже передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого або частково неоплаче-ного товару за кожний день прострочення оплати, при цьому і п.6.6 Договору передбачає сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, які також нараховуються у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення, що є неустойкою (пе-нею) у відповідності до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридич-ної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З мотивів, викладених вище, у даному випадку правомірним є стягнення за невиконання грошового зобов'язання пені, розмір якої не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Повторне стягнення за це саме правопорушення є безпідставним, а позов в цій частині - таким, що не підлягає задоволенню.

Проте, задовольняючи вимогу про стягнення 58 225 грн. 91 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, місцевий господарський суд зазначені обставини до уваги не при-йняв, що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість даної вимоги.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, з підстав п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, підлягає зміні через порушення норм матеріального права та невідповідність обста-винам справи висновків місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія судів вважає, що решта доводів Скаржника спростову-ються матеріалам справи і суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює дані право-відносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржува-ного рішення у повному обсязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про-цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в су-купності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом таки-ми, які згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викла-дених у рішенні.

Зміна рішення зумовлює перерозподіл судових витрат.

В зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, понесені Відповідачем витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з підстав ст.49 ГПК України, покладаються на Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013 р. у справі № 8/5025/1402/12 - задоволити частково.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 58 225 грн. 91 коп. процен-тів за користування чужими грошовими коштами та судового збору і викласти резолютивну части-ну рішення в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янець-Подільський комбікор-мовий завод», яке знаходиться: Вербецьке шосе, буд.1, с.Гуменці Кам'янець-Подільського райо-ну Хмельницької області (код ЄДРПОУ 34422333) на користь Товариства з обмеженою відповіда-льністю «Криворізький маслоекстракційний завод», яке знаходиться: вул.Коломойцівська, буд.3, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, (код ЄДРПОУ 38031810) 390 978 грн. заборгованості по розрахунках, 4 658 грн. пені та 7 927 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Витрати Відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 582 грн. 26 коп. покласти на Позивача.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №8/5025/1402/12 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.