Рішення № 31274128, 16.05.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2013 року Справа № 920/300/13-гГосподарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Вдовенко Д.В., розглянувши матеріали справи №920/300/13-г

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.

Суми,

про стягнення 112 833 грн. 80 коп.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3 (довіреність № 186 від 15.01.2013року);

від відповідача: ОСОБА_2

В судовому засіданні 25.04.2013року судом оголошено перерву до 16.05.2013року.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 112 833 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за період з вересня 2012 року по 10.02.2013року відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 15.04.2009року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю, посилаючись на те, що орендоване за договором оренди № 2 від 15.04.2009року приміщення було ним звільнено 10.09.2012року.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

15 квітня 2009року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі загальною площею 253,6 кв.м.

Факт передачі в оренду відповідачу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 підтверджується відповідним актом від 15.04.2009року (а.с.13).

Відповідно до п. 1.3. договору, строк його дії встановлюється з дати передачі відповідачу об'єкта оренди за актом прийому-передачі та припиняється 14.04.2012року.

Згідно з п. 8.3. договору, строк дії договору автоматично продовжується, у випадку бажання сторін продовжити строк дії договору, на той же час та на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не попередила письмово про бажання розірвати або змінити його умови не пізніше ніж за 30 календарних днів до завершення дії договору.

Як зазначає позивач, відповідного попередження про бажання розірвати договір оренди від відповідача не надходило, а тому договір є поновленим, на строк який був встановлений раніше.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 01.03.2012року, сума орендної плати в 2012 році за місяць становить 20 472 грн. 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 112 833 грн. 80 коп. за період з вересня 2012 року по 10.02.2013року.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що у червні 2012 року, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, усно звернувся до позивача з проханням зменшити розмір орендної плати. У відповідь на таке звернення позивач запропонував відповідачу звільнити орендоване приміщення та розірвати договір оренди. Відповідач, погодившись з пропозицією позивача, 10.09.2012року звільнив нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі загальною площею 253,6 кв.м., сплативши орендну плату за вересень 2012 року в сумі 10 472 грн. 00 коп. В зв'язку зі звільненням орендованого приміщення, на виконання умов договору, відповідачем було оформлено два примірники акту приймання-передачі № 2 від 10.09.2012року, від отримання та підписання яких позивач відмовився, що засвідчено в акті двома свідками.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 112 833 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за період з вересня 2012 року по 10.02.2013року відповідно до договору оренди № 2 від 15.04.2009року є неправомірними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Договір оренди № 2 від 15.04.2009року був укладений між сторонами на строк з 15 квітня 2009 року по 14 квітня 2012 року, тобто на три роки.

Відповідно до ст.793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення договору оренди № 2 від 15.04.2009року.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору встановлено частиною 1 ст.220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так як сторони не дотримались вимог стосовно нотаріального посвідчення. договору оренди від 15 квітня 2009 року, останній є нікчемним правочином і не може розглядатися як підстава користування приміщенням, нарахування та сплати орендної плати.

Слід також зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично не користувався нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі загальною площею 253,6 кв.м. з вересня 2012 року, про що свідчить наступне.

Крім акту приймання-передачі орендованого майна № 2 від 10.09.2012року, від отримання та підписання якого позивач відмовився, що засвідчено в самому акті, в матеріалах справи також міститься договір № 986/04ОП від 29 червня 2011 року, укладений між ТОВ «ВЕНБЕСТ» та відповідачем, відповідно до умов якого останнім було передано під охорону магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. 20 вересня 2012 року відповідач уклав з ТОВ «Славяни» договір суборенди нежитлового приміщення № 2/12, відповідно до умов якого прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами. Цієї ж дати, 20 вересня 2012 року, до договору № 986/04ОП від 29 червня 2011 року були внесені зміни стосовно адреси об'єкту, що знаходиться під охороною, магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», замість АДРЕСА_1 визначена інша адреса - АДРЕСА_1

Враховуючи встановлені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 112 833 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за період з вересня 2012 року по 10.02.2013року відповідно до договору оренди № 2 від 15.04.2009року за їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. У позові - відмовити.

Повне рішення складено 20.05.2013р.

СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА