Рішення № 31274073, 30.04.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.04.2013 Справа № 5008/581/2012

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача державного вищого навчального закладу „Ужгородського національного університету", м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог предмет

спору на стороні позивача Ужгородська міська рада, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород

про визнання права власності

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_4 (дов. від 15.08.12)

від відповідача - Комовці М.М. - юрисконсульт (дов. №02/21-11 від 21.01.13)

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача - Семак В.П. - головний спеціаліст - юрисконсульт (дов. №2 від 02.01.13)

від прокуратури - Кочеткова О.В. - прокурор відділу прокуратури міста Ужгорода

СУТЬ СПОРУ: з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.04.13 про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 53,2 м2, що розташоване по АДРЕСА_2 та зазначено в інвентарній справі під літерою „А'".

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що ним здійснено комплекс робіт по реконструкції отриманої в оренду, згідно договору оренди нежитлового приміщення №19 від 01.03.1997р., укладеного між позивачем та відповідачем, окремо стоячої будівлі площею 45,2 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходилася у аварійному стані, в результаті чого загальна площа збільшилася до 115,39 м2. При цьому площа орендованого майна збільшилася з 45,2 м2 до 59,3 м2, а інші - 56,09 м2 новостворене приміщення-добудова до нього, яку можна відокремити, не завдаючи шкоди орендованому майну. Позивач доводить, що враховуючи положення ст. 272 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 376 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на 28.09.1995р. чинній на день укладення договору), у нього є достатні підстави для визнання за ним права власності на новостворене приміщення (самочинне будівництво) площею 53,2 м2.

Відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає їх безпідставними, що обґрунтовує наступним: позивач безпідставно посилається на норми Цивільного кодексу України, зокрема ст. 332 Цивільного кодексу України (створення нової речі), який набрав чинності з 01.01.04, оскільки до правовідносин, які виникли в березні 1997 року слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР, який на час чинності, згідно ст. 272 оперував поняттям „поліпшення майна", які і мали місце у спірному випадку; поліпшення до орендованого майна проведені позивачем без дозволу орендодавця (відповідача), а наявна копія заяви від 24.02.1997 р. подана ще до виникнення орендних правовідносин і не може породжувати для сторін ніяких правових наслідків і у зв'язку з тим, що позивачем не дотримано порядку погодження на здійснення покращення орендованого майна, здійснені покрашення перейшли у власність держави і не підлягали компенсації, відшкодуванню; укладений договір оренди №41 підтверджує той факт, що позивач погодився з переходом у державну власність здійснених ним покращень; позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення позову до суду

Третя особа (Ужгородська міська рада) письмові пояснення по суті заявлених вимог не подала та участь уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила.

Третя особа (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області) з позовними вимогами не погоджується та підтримує заперечення викладені позивачем.

Прокурор, який за заявою від 24.04.13 №72-2886вих-13 вступив у справу, у зв'язку з необхідністю представництва інтересів держави в особі Ужгородського національного університету, який є балансоутримувачем майна, що є предметом позовних вимог і належить до державної власності, письмові пояснення по суті заявлених вимог не подав. У судовому засіданні прокурор підтримав доводи відповідача та вказав, що без згоди відповідача та на його вимогу спірне приміщення підлягає знесенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи на стороні відповідача та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між відповідачем (орендодавець по договору) та позивачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №19 від 01.03.1997р. (далі - договір оренди нежитлового приміщення), згідно п. 1 якого відповідач передав, а позивач прийняв в орендне користування строком з 01.03.1997 р. до 31.12.1998 р. нежиле приміщення - окремо стоячу будівлю по АДРЕСА_2 площею 45,2 м2 для використання під кафе. Вказане приміщення передані позивачу в аварійному стані, про що вказано у договору у п. 2. договору.

Начальником фінансового управління виконкому Ужгородської міської ради Борис С.І. та відділенням ФДМУ по Закарпатській області вказаний договір був погоджений ще 19.02.1997р.

У п. 5 договору оренди нежитлового приміщення, зокрема передбачено, що орендар зобов'язаний утримувати приміщення, а також фасадну частину будинку в добротному технічному стані, проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт орендованих приміщень.

Пункт 6 договору зокрема передбачає, що орендар не має права без дозволу орендодавця проводити капітальний ремонт, переобладнання, зміни в інженерних сітках і підключення додаткових потужностей.

Позивач 24.02.1997р. звернувся до ректора УжДУ Сливки В.Ю. із заявою про надання дозволу на добудову орендованого приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 26.03.1997 р. №41 „Про погодження розміщення об'єктів та дозволу на проектування" погоджено позивачу реконструкцію орендованого приміщення прохідної медичного факультету УжДУ по АДРЕСА_2.

В подальшому позивачем виготовлено проект реконструкції орендованого майна, який погоджений архітектурно-планувальним бюро при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що підтверджується відповідними проектами приєднаними до матеріалів справи.

Отримавши відповідні дозволи і погодження, позивачем проведено комплекс робіт по реконструкції приміщення, які закінчені 01.12.1997р., що підтверджується актом про закінчення ремонтних робіт, складений комісією у складі: ОСОБА_10 - начальника ЕТВ УжДУ, ОСОБА_11 - ст. виконроб УжДУ, ОСОБА_12 - бухгалтер УжДУ, ОСОБА_13 - завгосп УжДУ, ОСОБА_1 - орендар. Даний акт підтверджує, що роботи виконані згідно проектно-кошторисної документації на підставі рішення міськвиконкому №41 від 26.03.1997р., а також той факт, що відповідач (орендар) погодився з проведеними орендодавцем поліпшеннями.

В результаті проведених позивачем робіт по реконструкції приміщення та добудови загальна площа приміщення збільшилася до 115,39 м2, при цьому площа орендованого майна збільшилася з 45,2 м2 до 59,3 м2, а інші - 56,09 м2 добудова до орендованого приміщення.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача про те, що позивачем проводилися поліпшення без його дозволу.

01.10.2000р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №41, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування приміщення кафе площею 115,39 м2 по АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі відповідача (п. 1). Строк дії договору з 01.10.2000 р. до 31.12.01 (п. 9.1.).

29.12.06 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області (орендодавець по договору) та позивачем (орендар по договору) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №272-06/06-05, згідно п. 1.1. якого третя особа передала, а позивач прийняв в строкове платне користування вбудовані приміщення, площею 59,3 кв.м., вартість яких визначена згідно звіту про оцінку станом на 31.08.06 в сумі 142200 грн., розміщених за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі Ужгородського національного університету. Майно передається в оренду з метою використання: розміщення кафе, в якому не здійснюється продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору). Факт прийому-передачі орендованого майна підтверджується актом від 29.12.06. строк дії договору з 29.12.06 по 27.12.07.

Додатковим договором від 30.12.10 продовжено дію вказаного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна до 24.12.12

Позивач просить визнати за ним право власності на новостворене приміщення (самочинне будівництво) площею 53,2 м.2, яке побудоване за власні кошти та є відокремленим від орендованого майна без заподіяння йому шкоди.

Дослідивши обставини справ, суд прийшов до наступного висновку.

Будівля по АДРЕСА_2 знаходилася на балансі відповідача з 1986 р. та передана на баланс відповідача згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.03.86 та акту прийому-передачі основних засобів з балансу видавництва „Радянське Закарпаття" на баланс відповідача.

Позивачем в результаті проведених робіт по реконструкції орендованого приміщення проведено його поліпшення та добудовано приміщення площею 56,09 м2.

Як вбачається з матеріалів справи держава є власником вбудованого приміщення, площею 59,3 кв.м. Той факт, що згідно договору оренди №41 від 01.10.2000р. позивач прийняв в оренду приміщення кафе площею 115,39 м2 по АДРЕСА_2 не може вважатися беззаперечним доказом перебування у власності держави, вказаної площі, цілком. Правовстановлюючі документи на добудову площею 56,09 м2 у відповідача та Фонду державного майна по Закарпатській області відсутні і в договорі оренди від 29.12.06. Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області (орендодавець по договору) позивачу передано в оренду площу 59,3 кв.м. (без врахування добудованого приміщення площею 56,09 м2 ).

Згідно довідки комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" №Д-1271 від 14.02.11 будівля літ. А, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 рахується за Ужгородським національним університетом та передана в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 на підставі додаткового договору про продовження договору оренди №271-06-05 від 29.12.06 площею 115,90 м2, у тому числі: торгова площа - 76,30 м2; підсобно складські приміщення - 39,60 м2. Будівля магазину-кафе підлягає здачі в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на 28.09.1995р. чинній на день укладення договору та чинній дотепер) орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

26.06.11 на будівлю АДРЕСА_2 площею 115,9 м2 відповідачем виготовлено новий технічний паспорт (інвентарну справу) за №6842, в якому кафе зареєстровано під літ. А площею та А' площею .

У довідці комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" №Д-2252 від 26.06.11 вказано, що в будинку АДРЕСА_2 громадянином ОСОБА_1 в частині кафе літ. „А" проведено реконструкцію орендованого приміщення прохідної медичного факультету, згідно рішення №41 від 26.03.1997р., а частина кафе літ. „А'" - прибудова А' - самовільне будівництво, площа якого становить 55,6 м2.

У ході розгляду справи за клопотанням позивача ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.09.12 у справі №5008/581/2012 призначалася судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експерту ОСОБА_14 З висновку судової будівельно-технічної експертизи №153 від 16.01.13 вбачається, що при проведені експертом дослідженні виявлено, що фактична площа приміщення А' становить 53,2 м2, а не 56,09 м2, а тому на розгляд суду визначається вартість нежитлового приміщення площею 53,2 м2. Вказане приміщення можна відокремити від орендованого майна площею 59,5 м2, що розташоване за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_2. Також встановлено, що спірне приміщення площею 53,2 м2 та орендоване приміщення площею 59,5 м2 можна використовувати окремо одне від одного, не завдаючи їм шкоду.

Відповідача доводить, що позивач безпідставно посилається на норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04 з огляду на те, що спірні правовідносини виникли в березні 1997 року і до них повинні застосовуватися норми чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР. Проте, суд такі доводи відповідача відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відносини оренди, які виникли між позивачем та відповідачем виникли в березні 1997 року і тривали на момент набрання чинності Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що реконструкція позивачем проводилося за згодою орендодавця. Внаслідок таких дій було створено нову річ. При цьому, новостворена річ є власністю позивача в цілому, оскільки вартість новоствореного майна дорівнює вартості витрат, які поніс позивач на новозбудований об'єкт.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У ч. 4 ст.376 ЦК встановлено, що власник (користувач) земельної ділянки має право заперечувати право на визнання права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, що надає їй право вимагати знесення цього будівництва.

Позивач не заперечує, що статус самочинного будівництва на спірний об'єкт нерухомості виник у зв'язку з тим, що земельна ділянка не була відведена для цієї мети. Водночас, у якості спростувань заперечень відповідача як користувача земельної ділянки, доводить, що на момент завершення будівництва, той не був, ні власником, ні користувачем земельної ділянки, оскільки ним поданий доказ про право користування земельної ділянки відповідно до рішення Ужгородської міської Ради народних депутатів ХХІІ сесії ІІІ скликання від 21 червня 2000 року.

Таким чином, можна дійти висновку, що на момент завершення добудови до орендованого приміщення земельна ділянка знаходилася у комунальній власності, повноваженнями розпоряджається котрою наділена міська рада, яка реалізовуючи такі повноваження рішенням від 26.03.1997 р. №41 і погодила позивачу реконструкцію орендованого приміщення прохідної медичного факультету УжДУ по АДРЕСА_2.

Ужгородська міська рада, яка залучена до участі у справу як третя особа на стороні позивача заперечень щодо позовних вимог не подала.

З наведеного вбачаються підстави для визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 53,2 м2, що розташоване по АДРЕСА_2 та зазначено в інвентарній справі під літерою „А'". При цьому позивач не звільняється від обов'язку звернутися до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації.

Наведені відповідачем доводи, щодо застування позовної давності судом відхиляються, оскільки договір оренди №272-06/0605 від 29.12.06, згідно додаткового договору від 30.12.10 продовжений до 24.12.12. Відповідно завершення строку дії договору оренди тягне за собою вирішення майнових питань, що виникли в процесі цих правовідносин (у т.ч. створення нової речі), що в свою чергу об'єктивно створює підстави для задоволення або порушення прав орендаря та/або орендодавця, а відтак свідчить і про початок перебігу позовної давності.

Отже, позовні вимоги підлягаю задоволенні повністю.

Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 8329,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 53,2 м2, що розташоване по АДРЕСА_2 та зазначено в інвентарній справі під літерою „А'".

Стягнути з державного вищого навчального закладу „Ужгородського національного університет" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підгірна, 46, код 02070832) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_1) суму 8329,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.05.13.

Суддя О.В. Васьковський