Ухвала суду № 31272419, 15.05.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/524/13-ц Головуючий у 1-й інст. Невмержицький С.С.

Категорія 51 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 березня 2013 року, -

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 15.06.2012 року (а.с. 13), просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар'єр» (далі - ПАТ «Ігнатпільський кар'єр») середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4668,26 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 березня 2012 року він звільнився з роботи за власним бажанням, однак з ним до 21 травня 2012 року не було проведено остаточного розрахунку при звільненні.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 20 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Ігнатпільський кар'єр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 травня 2012 року по 21 травня 2012 року в сумі 949,44 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема, зазначив, що суд залишив поза увагою його доводи і наявні у матеріалах справи докази про те, що останнім днем його роботи на підприємстві було 23.03.2012 року та безпідставно виключив з часу затримки розрахунку період з 23.03.2012 року по 07.05.2012 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ПАТ «Ігнатпільський кар'єр» середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.03.2012 року по 07 травня 2012 року включно відсутні, оскільки позивач в день звільнення був відсутній на роботі.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Установлено, що наказом публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар'єр» від 23 березня 2012 року № 58-к ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням (а.с. 2).

07 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення розрахунку із заробітної плати та надання довідки про його заробітну плату за останні шість місяців, вказуючи на те, що відповідачем порушено вимоги трудового законодавства та станом на 07 травня 2012 року не проведено з ним розрахунку (а.с. 4).

21 травня 2012 року з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні, що підтверджується довідкою № 142 від 22.05.2012 року виданою відділенням №67 АТ «УкрСиббанк» (а.с. 5).

Згідно наданого представником відповідача табелю обліку використання робочого часу за березень місяць 2012 року, 23.03.12 року на підприємстві був цілозмінний простій, що відображено у відповідній графі табелю навпроти прізвища позивача відповідною літерою «Ц» (а.с. 64-65).

Проте, позивач в судових засіданнях в суді першої інстанції пояснив, що 23.03.2012 року він був відсутній на роботі. В подальшому змінив свої пояснення, зазначив, що був на роботі цього дня.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам щодо відсутності ОСОБА_1 у день звільнення на роботі, а доводи апелянта про те, що він був на роботі 23.03.2012 року і за цей день йому проведена оплата, є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт оплати простою не є беззаперечним доказом присутності його на робочому місці в день звільнення.

Інших доказів на підтвердження присутності на роботі 23.03.2012 року позивачем суду не надано.

Відтак, оскільки позивач в день звільнення 23.03.2012 року не був на роботі, вважати, що підприємство винне у не проведенні з ним розрахунку в цей день не можна, а тому суд обґрунтовано, у відповідності до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», стягнув на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку з наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, тобто з 08.05.20012 року по день проведення розрахунку, тобто по 21.05.2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді