Ухвала суду № 31272141, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 820/99/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "А.М.Б" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 820/99/13-а

за позовом Прокуратури Ленінського району м. Харкова в інтересах Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Акціонерне товариство "А.М.Б"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з адміністративним позовом до акціонерного товариства "А.М.Б.", в якому просив з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь бюджету заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 38392 грн. 96 коп. та пені у розмірі 460 грн. 51 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Акціонерне товариство "А.М.Б.", код 22723288, зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.04.1994 року.

Відповідно до довідки № 395 від 15.09.2009 року, АТ "А.М.Б." (код 22723288) взято на облік в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС 02.01.1995 року за № 923.

Згідно довідки позивача, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб в сумі 38392 грн. 96 коп. та пені у сумі 460 грн. 51 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з вимог чинного законодавства щодо платного використання земель в Україні, та самостійного узгодження відповідачем податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно з пунктом 286.2 та пунктом 286.3 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Положення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 Кодексу).

Відповідачем до податкового органу надано податкові декларації за № 44787 від 19.07.2011 року, № 9016225404 від 16.02.2012 року, № 9011999149 від 16.03.2012 року, № 9016440084 від 16.03.2012 року, з помісячною розбивкою відповідних платежів.

Сума, визначена у деклараціях, відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи відповідач має податковий борг перед бюджетом із земельного податку в сумі 38392 грн. 96 коп.

Відповідно до підпунктів 129.1.1 та 129.4 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою всієї суми узгодженого податкового зобов'язання, відповідачу нарахована пеня в розмірі 460 грн. 51 коп.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання зазначеної норми позивачем винесено податкову вимогу № 150 від 29.03.2011 року, яка вручена уповноваженій особі відповідача 29.03.2011 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не зупинення провадження по справі, у звязку з наступним.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Кодексу).

На час розгляду даної адміністративної справи позивачу на праві власності належали нежитлові приміщення по вул. Котлова, 54 у м. Харкові, придбані за договорами купівлі-продажу від 22.06.2011 року та 23.06.2012 року (а.с. 46, 50) Дані договори зареєстровані в Державному реєстрі правочинів, що посвідчується відповідними витягами (а.с. 47, 51). Згідно договорів відповідач зобов'язувався оформити право користування земельними ділянками, на яких знаходяться придбані будівлі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 року про визнання недійсними зазначених вище договорів оскільки положення Податкового кодексу України встановлюють відповідний період сплати податку за землю, що дорівнює періоду існування права власності на нерухоме майно та/або права користування (власності) земельною ділянкою.

Не оформлення відповідачем належним чином документів на право користування земельною ділянкою, не виключає обов'язок сплати ним, як землекористувачем, земельного податку за користування землею, на якій розташовані будівлі, що належать відповідачу на праві власності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "А.М.Б" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 820/99/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.