Ухвала суду № 31272090, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/7773/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 2а-1670/7773/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби та з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000022301 від 14 січня 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "КМЗ") зареєстроване як юридична особа 19 серпня 1994 року Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області (том 1, а. с. 31), перебуває на обліку в Карлівській міжрайонній ДПІ та є платником податку на додану вартість з 01 липня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 1000338389 від 02 червня 2011 року (том 1, а. с. 32).

Відповідно до довідки АБ № 276052 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1, а. с. 33) видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: "виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства" (код за КВЕД 28.30); "виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування" (код за КВЕД 28.22); "виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну" (код за КВЕД 28.93); "оптова торгівля сільськогосподарськими машинами і устаткуванням" (код за КВЕД 46.61); "допоміжне обслуговування наземного транспорту" (код за КВЕД 52.21); "діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах" (код за КВЕД 71. 12).

На підставі наказу Карлівської МДПІ № 278 від 05 липня 2012 року " Про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ "Карлівський машинобудівний завод", направлення від 05 липня 2012 року № 000120 у період з 06 липня по 11 липня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "КМЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Транс Агентство Сервіс" за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року. Правомірність прийняття вищезгаданого рішення позивачем не оскаржується.

За наслідками перевірки Карлівською МДПІ складено Акт від 18 липня 2012 року № 76/22/14311169 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "КМЗ" (код ЄДРПОУ 14311169) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Транс Агентство Сервіс" за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року ", згідно із висновками якого встановлено, порушення позивачем вимог:

-пункту 198.1 статті 198 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32 129 грн., в тому числі за періоди: за квітень 2011 року в сумі 12 782 грн., за вересень 2011 року в сумі 19 347 грн.;

- частин 1-3 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемний правочин між ПАТ "КМЗ" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс", в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "КМЗ" при придбанні товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків Акта перевірки від 18 липня 2012 року № 76/22/14311169, відповідачем 03 серпня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000222301, яким ПАТ "КМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 161 грн. 25 коп. (32 129 грн. за основним платежем та 8 032 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 -а. с. 8).

17 серпня 2012 року позивачем в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу № 2854 на зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС в Полтавській області, за наслідками розгляду якої 19 жовтня 2012 року прийнято рішення № 2667/10/10-215, яким скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року в частині 116 грн. основного платежу, а в іншій частині скаргу ПАТ "КМЗ" залишено без задоволення; збільшено податкове повідомлення - рішення Карлівської МДПІ № 0000222301 від 03 серпня 2012 року в частині штрафної санкції на 1 585 грн. 75 коп. і зобов'язано Карлівську МДПІ прийняти податкове повідомлення - рішення на збільшену суму у відповідності до чинного податкового законодавства. Позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої було прийнято рішення № 5760/0/61-12/10-2115 від 22 листопада 2012 року, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення -рішення, а скаргу без задоволення (т. 1. -а. с. 17-25).

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року, яке, відповідно до вимог підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, вважається відкликаним (том 2, а. с. 114).

Натомість, податковим органом 14 січня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 631 грн., в тому числі 32 013 грн. основного платежу та 9 618 грн. штрафних фінансових санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 41 631 грн. стали господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Транс Агентство Сервіс".

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Транс Агентство Сервіс" (постачальник) 17 січня 2011 року укладено договір поставки № 170405/252 (том 1, а. с. 26-27). Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію (товар), асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього Договору та є його невід'ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього Договору і його невід'ємними частинами. Якість товару, що відвантажується повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (покупцю надається засвідчена печаткою постачальника копія) та відповідати державним стандартам, ТУ та іншим необхідним умовам (пункт 2.2 Договору). Постачальник відвантажує (передає) товар покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника (пункт 4.1 Договору). Постачальник зобов'язується передати покупцю або його представникові наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості виробника (копія) (пункт 4.3 Договору).

На виконання умов договору ТОВ "Транс Агентство Сервіс" виписало рахунки-фактури № ТДС-314612 від 04 серпня 2011 року, № ТДС-315382 від 09 вересня 2011 року, № ТДС-312063 від 13 квітня 2011 року, № ТДС-314613 від 04 серпня 2011 року, № ТДС-311881 від 05 квітня 2011 року, № ТДС-315168 від 01 вересня 2011 року та № ТДС-312025 від 11 квітня 2011 року, видало податкові накладні № 301477 від 14 квітня 2011 року, № 301470 від 14 квітня 2011 року, № 301469 від 06 квітня 2011 року, № 303402 від 13 вересня 2011 року, № 303401 від 02 вересня 2011 року, № 303270 від 04 серпня 2011 року, № 303271 від 08 серпня 2011 року, № 303273 від 09 серпня 2011 року, № 303272 від 09 серпня 2011 року, № 303274 від 10 серпня 2011 року, № 301473 від 18 квітня 2011 року, № 301472 від 18 квітня 2011 року та видаткові накладні № ТДС-303556 від 10 серпня 2011 року, № ТДС-302224 від 19 квітня 2011 року, № ТДС-303931 від 15 вересня 2011 року, № ТДС-302225 від 19 квітня 2011 року, № ТДС-303524 від 08 серпня 2011 року, № ТДС-302081 від 07 квітня 2011 року, № ТДС-303810 від 05 вересня 2011 року /том 1, а. с. 116, 117, 120, 121, 124, 125, 128, 129, 131, 132, 135, 136, 139, 140/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності в безготівковій формі, також на підтвердження зазначеної обставини позивачем надані платіжні доручення (том 1, а. с. 82-91).

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що позивачем було порушено порядок оформлення товарно-транспортних накладних (не зазначено серію ТТН, повної адреси пункту навантаження та відвантаження, а зазначено лише місто, не зазначено загальної вартості товарів тощо), а також, що під час перевірки не було надано подорожніх листів.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до пункту 11.6 зазначених Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Відповідно до пункту 11.7 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 13.1 цих Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Як зазначено позивачем в наданих поясненнях, транспортування товару від постачальника ТОВ "Транс Агентство Сервіс" на адресу ПАТ "КМЗ" здійснювалося власним транспортом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи на підприємстві ПАТ "КМЗ" працюють водії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтвердження чого надав копії наказів про прийняття на роботу (том 2, а. с. 149-156).

Транспортування товару відбувалось позивачем відповідно до Подорожніх листів (том 3, а. с. 8-22) та товарно-транспортних накладних (том 1, а. с. 118, 122, 136, 133, 137, 141) службовими автомобілями КАМАЗ 5320, державний номер НОМЕР_4, КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_5, КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_6, КАМАЗ 55102, державний номер НОМЕР_7 належних на праві власності ПАТ "КМЗ", що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (том 2, а. с. 157-111).

На підтвердження того, що придбаний у ТОВ "Транс Агентство Сервіс" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, а саме: був в подальшому реалізований, до суду надано: довіреності, видаткові накладні, копії яких, містяться в матеріалах справи (том 1, а. с. 80-114). Зазначена обставина також не заперечувалась відповідачем.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До того ж, згідно акту перевірки ТОВ "Транс Агентство Сервіс" № 310/236-36713483 від 10 лютого 2012 року (том 2, а.с. 141-148), копія якого міститься в матеріалах справи, ТОВ "Транс Агентство Сервіс" є зареєстрованою юридичною особою (том 2, а. с. 166) та платником ПДВ. Даний факт також не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження валових витрат та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ "Транс Агентство Сервіс" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 32 013 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Транс Агентство Сервіс" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, податковий орган не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 2а-1670/7773/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.