Рішення № 31270971, 08.05.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/2208/2012

Провадження № 2/265/34/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С. С.,

при секретарі Ковальовій М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Чеснюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна, яке заходиться у спільній частковій власності, виділ в натурі, відшкодування судових витрат,

Третя особа: Публічне акціонерне товариство „Державний ощадний банк України",-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна, яке заходиться у спільній частковій власності. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до свідоцтв на право на спадщину за законом виданих 26 травня 2009 року державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори Одерій Г.В. йому на праві власності належить 1/2 частка жилого будинку АДРЕСА_1, а також 1/2 частина земельна ділянки розташована за вказаною адресою, загальною площею 0,441 га. Згідно свідоцтв на право на спадщину за законом, власником іншої 1/2 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки є відповідачка по справі ОСОБА_2 При прийнятті спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 йому стало відомо, що належна йому частка спадкового майна, у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння, в забезпечення виконання умов кредитного договору №2213001 укладеного 07.04.2004 року між ВАТ „Державним ощадним банком України" та ОСОБА_2 знаходиться в заставі. При укладанні договору застави будинку АДРЕСА_1 між Банком та його померлою матір'ю ОСОБА_6, не дивлячись на те що з моменту народження він був зареєстрований та мешкав у спірному будинку, його згоду на укладання договору ніхто з'ясовував. У зв'язку із викладеним вважав дії відповідачів незаконними та такими що порушують його права як власника. Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим ВАТ „Державним ощадним банком України" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та нього про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, частка якого належить йому. Відповідачка ОСОБА_2 відмовляється від добровільного розділу спірного домоволодіння в натурі, а тому, позивач посилаючись на вимоги діючого законодавства просив виділити йому в натурі 1/2 частину спірного домоволодіння АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачки судові витрати.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 не одноразово уточнював свої позовні вимоги і відповідно до остаточної редакції своїх вимог просив суд виділити йому в натурі 1/2 частину спірного домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки розташованої за вказаною адресою, стягнути з відповідачки вартість проведеної будівельно-технічної експертизи, а також судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав свої позовні вимоги в остаточній редакції, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 з'явившись до судового засідання позовні вимоги визнали частково, зазначаючи, що відповідачка згодна на виділ в натурі позивачу 1/2 частини спадкового майна, однак поділ майна повинний бути справедливим. З висновками проведеної по справі будівельно-технічної експертизи вона не згодна, оскільки запропонований експертом варіант поділу майна значно погіршує її становище по відношенню до позивача.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" Чеснюк О.І., що діє на підставі довіреності в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, а також зазначила, що 07 квітня 2004 року між ВАТ „Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 07 квітня 2004 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір застави №1, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, однак позивач ОСОБА_1 немає ніякого відношення до суми боргу за вказаним кредитним договором.

Заслухавши сторони їх представників, представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

У відповідності до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 26 травня 2009 року, посвідчених державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, запис в реєстрі за №1-1084 та 1-1083, після смерті ОСОБА_6, позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, а також 1/2 частини земельної ділянки за зазначеною адресою. (а.с.15,16)

Сторони в судовому засіданні не заперечували що інша 1/2 частина жилого будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка за зазначеною адресою, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, належить відповідачці по справі ОСОБА_2

Разом с тим в судовому засіданні встановлено, що 07 квітня 2004 року між ВАТ „Державний ощадний банк України", з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого, було укладено кредитний договір № 2213001, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 46000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 19 % річних строком на 180 місяців та кінцевим терміном повернення - 06 квітня 2019 року.

Крім того, в забезпечення зазначеного кредитного договору № 2213001, між ВАТ „Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6, було укладено договір застави № 1 від 07 квітня 2004 року, за умовами якого заставодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передала в заставу предмет, що належить заставодавцю на праві власності. Предметом застави є нерухоме майно, а саме житловий будинок з усіма будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 572 Цивільного Кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» від 11 листопада 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно ст. 586 Цивільного Кодексу України заставодавець має право користуватись предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті заяви. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншої особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 589 Цивільного Кодексу України передбачено що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» №898 - ІV від 05.06.2003 року (з подальшими змінами та доповненнями) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Зважаючи, що розділ спадкового майна, яке заходиться у спільній частковій власності та виділ в натурі 1/2 частини житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 призведе до порушення прав та інтересів третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач заявляючи позовні вимоги виділ в натурі 1/2 частини земельної ділянки розташованих по АДРЕСА_1 не ставив перед судом питання щодо призначення по справі будівельно-технічної експертизи щодо визначення можливих варіантів розділу земельної ділянки за вказаною адресою, а тому суд позбавлений можливості здійснити розділ спадкового майна з виділом 1/2 частини земельної ділянки в натурі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 356, 358, 367, 572, 586, 589 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про заставу», ст. 23 Закону України «Про іпотеку» №898 - ІV від 05.06.2003 року (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна, яке заходиться у спільній частковій власності, виділ в натурі 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки розташованих по АДРЕСА_1, відшкодування судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення а у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя __