Постанова № 312706, 08.11.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2006 р.

Справа № 15/344-06-9356А

12 год. 35 хв. м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Паюк Е.В.;

від відповідача – Дабіжа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбункер-Іллічівськ” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансбункер-Іллічівськ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 00000342350/2 від 04.09.2006 р., посилаючись на неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 вересня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/344-06-9356А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 жовтня 2006 р. у справі № 15/344-06-9356А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов, при цьому відповідач посилається на правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, оскільки у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку з непідтвердженням факту виробництва або імпортування товару, отриманого платником податків та сплати до Державного бюджету виробником суми податку на додану вартість за проданий товар, тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

20 червня 2006 р. на підставі посвідчення № 01-04/515 від 20.06.2006 р., згідно наказу № 152 від 19.06.2006 р. начальника ДПІ у м. Іллічівську головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у м. Іллічівську проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбункер-Іллічівськ” на право бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларацій за листопад 2003 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у м. Іллічівську складено акт № 17131/23-101/5-31683528 від 22.06.2006 р., на підставі якого 27.06.2006 р. ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000342350/0 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 94 009,00 грн.

ТОВ „Трансбункер-Іллічівськ” оскаржило прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 00000342350/0 до ДПІ у м. Іллічівську. Рішенням ДПІ у м. Іллічівську про результати розгляду первинної скарги від 25.07.2006 р. № 12761/10-007 зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ „Трансбункер-Іллічівськ” – без задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням про результати розгляду первинної скарги та винесеним 27.06.2006 р. ДПІ у м. Іллічівську податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 18.08.2006 р. № 20696/25-0007 вищезазначені податкове повідомлення-рішення № 00000342350/0 залишено без змін, а скарга ТОВ „Трансбункер-Іллічівськ” –без задоволення. На підставі зазначеного рішення про результати розгляду повторної скарги ДПІ у м. Іллічівську 04.09.2006 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 00000342350/2.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 00000342350/2 від 04.09.2006 р. прийнято ДПІ у м. Іллічівську в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 00000342350/2 від 04.09.2006 р. винесено відповідачем у зв'язку з встановленням згідно акту про результати перевірки порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по витратам на придбання товарно-матеріальних цінностей згідно податкових накладних № 174 від 31.10.2003 р. (ПДВ 36284,30 грн.), № 73 від 11.10.2003 р. (ПДВ 19 146,24 грн.), № 180 від 31.10.2003 р. (ПДВ 18 645,97 грн.), № 185 від 31.10.2003 р. (ПДВ 19 934,20 грн.), виписані Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецсервіс-1” (код 32312777). Загальна вартість товару за вказаними накладними складає 564061 грн., у т.ч. ПДВ –94 009,00 грн.

З метою встановлення достовірності даних про суми податкового кредиту по ПДВ були направлені запити на проведення зустрічних перевірок з контрагентами позивача з питання підтвердження фактів надання до податкової інспекції декларації з ПДВ за відповідний період та включення до книги продажу і до складу податкового зобов'язання по ПДВ суми ПДВ, відображеної в податковій накладній.

Відповідачем отримана відповідь ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 4609/7/26-08 від 30.09.2004 р. про скасування державної реєстрації та анульовання свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Спецсервіс-1” (код 32312777) згідно рішення господарського суду м. Києва з підстав неповідомлення про зміну свого місцезнаходження. Як встановлено судом, ТОВ „Спецсервіс-1” (код 32312777) знято з обліку платника податків 13.02.2004 р., а актом від 23.03.2004 р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Так, згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1 зазначеного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з таких подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Також підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України „Про податок на додану вартість” передбачає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме:

- у разі, коли вартість придбаних товарі не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Будь-які інші вимоги щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачені.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Спецсервіс-1” було поставлено, а ТОВ „Трансбункер-Іллічівськ” було отримано товар на суму 564064,26 грн., у т.ч. ПДВ - 94010,71 грн., що підтверджується:

- актами прийому-передачі нафтопродуктів від 09.10.2003 р., від 11.10.2003 р., від 17.10.2003 р., від 19.10.2003 р.;

- залізничними накладними про доставку нафтопродуктів покупцю № 40616298, № 40616328, № 40616358, № 40616367;

- актами на приймання нафтопродуктів, що надійшли залізницею у вагонах-цистернах № 1945 від 13.10.2003 р., № 1949 від 14.10.2003 р., № 1972 від 24.10.2003 р.

Більш того, позивачем були перераховані ТОВ „Спецсервіс-1” грошові кошти згідно рахунків-фактур № 26 від 06.10.2003 р., № 36 від 13.10.2003 р., № 57 від 16.10.2003 р., № 60 від 20.10.2003 р., що підтверджується банківськими виписками від 08.10.2003 р. п/д № 175, від 14.10.2003 р. п/д № 201, від 22.10.2003 р. п/д № 2 11 та№ 215.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Так, податкові накладні № 174 від 31.10.2003 р., № 73 від 11.10.2003 р., № 180 від 31.10.2003 р., № 185 від 31.10.2003 р. складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Посилання відповідача на те, що факт виробництва товару або його імпортування та сплата ПДВ до бюджету не підтверджені у зв'язку з тим, що державну реєстрацію ТОВ „Спецсервіс-1” скасовано рішенням господарського суду м. Києва, також ТОВ „Спецсервіс-1” знято з обліку платника податків і свідоцтво про реєстрацію його як платника податку анульовано, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного. Як встановлено судом, на момент складання вищевказаних податкових накладних ТОВ „Спецсервіс-1” був платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що вказує на правомірність виписування податкових накладних ТОВ „Спецсервіс-1”. Також відповідно ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Рішення господарського суду м. Києва не є доказом ліквідації ТОВ „Спецсервіс-1”, а є лише підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Таким чином, ТОВ „Трансбункер-Іллічівськ” правомірно включило до складу податкового кредиту суми по ПДВ по витратам на придбання товарно-матеріальних цінностей згідно податкових накладних, що були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецсервіс-1”.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

А відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Але чинним законодавством України, зокрема Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість також до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Адже відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними ствердження відповідача про завищення позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, в розмірі 94 009,00 грн.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 00000342350/2 від 04.09.2006 р. підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 34 коп.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбункер-Іллічівськ” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 00000342350/2 від 04.09.2006 р.

3. СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбункер-Іллічівськ” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Першого Травня, 3; код ЄДРПОУ 31683528) судові витрати в розмірі 3/три/грн. 40 коп.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 08.12.2006 р.

Суддя Петров В.С.