Постанова № 31270166, 14.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/459/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Нестле Україна» звернулося у суд з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.11.2012 року №00001474020, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з огляду на те, що останнім на підтвердження даних заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним правил порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року) надано не засвідчені належним чином копії первинних документів.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 19.10.2012 року №1191/4020/32531437 та виявлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що, з урахуванням перегляду акту за запереченнями позивача, призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 781874 грн.

У зв'язку із проведеною перевіркою прийнято податкове повідомлення-рішення №00001474020 від 13.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 977343 грн., з них 781874,00 грн. - за основним платежем, 195469,00 грн. - за штрафними санкціями.

Як убачається із акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням стало несвоєчасне подання не завірених належним чином копій первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів/послуг від контрагентів які не зареєстрували видані позивачу податкові накладні у Єдиному реєстрі, тобто їх подання з порушенням строків, встановлених для подання податкової декларації з ПДВ та відповідних додатків до неї за звітний період - серпень 2012 року. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що копії податкових накладних, що додавались до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним правил порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) були отримані податковим органом лише 24.09.2012 року, в той час як останнім днем для подання відповідної декларації та додатків до неї було 20.09.2012 року.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податку накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року до загальної суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) віднесено суму у розмірі 781874,00 грн. Зазначена сума сформована на підставі сплати позивачем ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг у контрагентів, які виписали позивачу податкові накладні, проте не зареєстрували їх у Єдиному реєстрі податкових накладних: №6 від 04.05.2012 року (контрагент - ФОП ОСОБА_1), №6931 від 12.07.2012 року (ТОВ «Маневр»), №6659 від 30.06.2012 року (ТОВ «Перша лізингова компанія»), №963 від 30.06.2012 року (ФОП ОСОБА_1), №2490 від 30.06.2012 року (ТОВ «АТБ Маркет»), №2 від 13.07.2012 року (ТОВ «Проінвест білдінг), №6933 від 13.07.2012 року (ТОВ «Маневр»). На виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України зазначена інформація була відображена позивачем у додатку №8 до податкової декларації.

Колегією суддів установлено, що такі дії позивача відповідають вимогам пункту 14 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1490/20228, яким визначено перелік додатків до податкової декларації та пункту 21, згідно якого у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Із матеріалів справи убачається, що податкова декларація з ПДВ надсилалась позивачем в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку і була доставлена до податкового органу 20.09.2012 року, що підтверджується відповідними квитанціями №1 та №2.

Також, листом від 21.09.2012 року №180 податковому органу було направлено копії податкових накладних, що підтверджують факт отримання товарів / послуг за угодами з контрагентами, які не зареєстрували ці накладні у Єдиному реєстрі. Вказаний лист був отриманий податковим органом 24.09.2012 року.

З огляду на встановлені обставини та приведені правові норми, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про відсутність на законодавчому рівні правила, що документи, зазначені у абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України мають надійти до податкового органу до закінчення строку встановленого для подання податкової декларації з ПДВ.

Таким чином, твердження відповідача, що позивачем подано копії документів до додатку №8 податкового декларації з ПДВ за серпень 2012 року після строків подання такої декларації, що є порушенням п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає безпідставним.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем податковому органу надані не завірені копії податкових накладних.

У пункті 201.10 ст. 201 ПК України встановлено обов'язок подання копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг. Однак у даній статті відсутні вимоги щодо подання саме належним чином завірених копій документів.

У той же час, єдина вимога Податкового кодексу України щодо надання платниками податків належним чином завірених копій первинних документів передбачена статтею 85 Кодексу. У пункті 85.4 наведеної правової норми закріплено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків, належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських та бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, та вилучати на підставі рішення суду оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, що скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, із залишенням копій таких документів платнику податків.

Тобто, отримання належним чином засвідчених копій первинних документів є правом контролюючого органу, яке може були реалізоване на підставі їх запиту під час проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується із покликанням апелянта на те, що Національний стандарт України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003 не встановлює порядок подання документів до податкових органів, а лише визначає особливості їх оформлення та посвідчення їх копій у випадку, якщо обов'язковість такого посвідчення визначена нормативними документами.

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не встановлено обов'язку платника податку надавати належним чином засвідчені копії первинних документів при відносинах, що регулюються пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а тому приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог не може бути відмовлено з підстав, викладених у висновках суду першої інстанції.

Окрім того, судова колегія зважає на те, що до судового розгляду були надані й інші первинні документи, що супроводжували господарські операції з контрагентами позивача, які не внесли виписані ними податкові накладні до Єдиного реєстру: договори, додатки до них, акти прийому-передачі наданих послуг / виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення, рахунки-фактури та інша документація.

Таким чином, відповідачем за результатами камеральної перевірки, тобто виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), без дослідження вищевказаних первинних документів було необґрунтованого позбавлено позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, що була ним сплачена у процесі господарської діяльності.

Колегія суддів наголошує, що у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення ТОВ «Нестле Україна» спірного грошового зобов'язання .

Отже, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його задоволення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 13.11.2012 року №00001474020.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М