Постанова № 31266289, 15.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа№ 910/346/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Чеботарьова І.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача - Яговенко І.О. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року

по справі № 910/346/13 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 20 959,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволені частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року по справі № 910/346/13 і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» прийнято до провадження.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заперечує проти апеляційної скарги. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, Товариство не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-5 ПАТ «Київенерго» №14/2270/11 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 249 553 тис. куб. м.

Згідно із п. 3.3. договору приймання-передачі газу, поставленого позивачем у відповідному місяці продажу, оформлюється актами приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Як передбачено п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30-відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в частині здійснення оплати за природний газ, спожитий у грудні 2011 р., позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 198,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 204,77 грн. та проценти річні у розмірі 2 555,63 грн.

Стаття 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу, відомостями платежів, підтверджується те, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений природний газ за грудень 2011 р., чим порушив свої зобов'язання передбачені Договором на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-5 ПАТ «Київенерго» №14/2270/11 від 30.09.2011 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1. договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Окрім того, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування пені та 3 % річних та перерахунок судом інфляційних витрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із судом першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Щодо заперечень апелянта стосовно відсутності вини, а, отже, підстав для задоволення пені, інфляційних та 3 % річних, через те, що своєчасне проведення розрахунків за природний газ залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Однак, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду доказів вжиття будь-яких заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості за спожитий газ, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що свідчить наявність вини відповідача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі № 910/346/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі № 910/346/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/346/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Смірнова Л.Г.