Рішення № 31264192, 15.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2013 р.Справа № 5017/2510/2012

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Невінгловська Ю.М.

судді - Гут С.Ф., Меденцев П.А.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ": Шепель В.С. (представник діючий на підставі довіреності);

від ДП "Іллічівський морський торговельний порт": Кушнірук О.С. (представник діючий на підставі довіреності).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ";

до відповідача: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 5 567 639,79 грн.;

та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ"

про стягнення 16 415 565,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" (надалі - ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі - порт, ДП «ІМТП») про стягнення грошових коштів у розмірі 5 567 639,79 грн., з яких 3 711 759,86 грн. - збитки та 1 855 879,93 грн. - відшкодування у якості моральної шкоди.

В обгрунтування заявленого позову ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШЕНЗ" посилається на те, що у зв'язку із визнанням постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. по справі № 19/17-3443-2011 недійсними договору підряду № 313-ОТ від 19.04.2011р. та додаткових угод до нього від 23.05.2011р. б/н та від 30.05.2011р. № 1, за думкою позивача, в наслідок вчинення ДП «ІМТП» протиправних дій, товариству було завдано збитків та моральної шкоди у розмірі 5 567 639,79 грн.

12.09.2012р. від ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" надійшло клопотання (вх. ГСОО 27961/2012 від 12.09.2012р.) про об'єднання справ № 5017/2510/2012 та №27-29/17-2550-2011 в одну справу, в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене клопотання розглянуто господарським судом у судовому засіданні від 12.09.2012р. та відмовлено у його задоволені, оскільки сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін, а також суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідач - ДП «ІМТП», надавши відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №27962/2012 від 12.09.2012р.), не визнав позов, та зазначив, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 5 567 639,79 грн., вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, як і факту спричинення йому збитків, а подані документи не свідчать про вчинення ДП «ІМТП» цивільного правопорушення, за яке б передбачалась цивільно-правова відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодувати майнову шкоду. Крім того, ДП «ІМТП» посилається на відсутність документів, підтверджуючих наявність та розмір моральної шкоди, пов'язаної саме з діями відповідача та яка полягає у втратах немайнового характеру, які настали у зв'язку з приниженням ділової репутації ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ". Отже, ДП «ІМТП» вважає позовні вимоги ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" незаконними та безпідставними, а суму заявлену до стягнення непідтвердженою належними засобами доказування, в зв'язку з чим просить суд у задоволені позовних вимог ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" відмовити в повному обсязі.

Також 12.09.2012р. ДП «ІМТП» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою (вх. ГСОО № 4128/2012 від 12.09.2012 р.), яка прийнята ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2012р. до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ". Згідно вимог викладених у зустрічній позовній заяві, ДП «ІМТП» просить суд стягнути з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 559 799,88 грн., санкції передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодекса України за порушення грошового зобов'язання в сумі 1 295 965,69 грн., отриманий доход у сумі 7 559 799,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що 19.04.2011 року між сторонами у справі було укладено договір підряду № 313-ОТ. Відповідно до зазначеного договору та укладених до нього додаткових угод ДП «ІМТП» перераховано на поточний рахунок ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" грошові кошти у розмірі 79 634 255,60 грн. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. у справі № 9/17-3443-2011, за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Міністерства інфраструктури України до відповідачів - ДП «ІМТП» та ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" договір підряду № 313-ОТ від 19.04.2011р. та відповідні додаткові угоди до нього визнано недійсними. Отже, за думкою позивача за зустрічним позовом, в порядку вимог ст. ст. 216, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 229 Господарського кодексу України, оскільки кошти отримані за недійсним правочином підлягали поверненню ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" з моменту проголошення постанови у справі №9/17-3443-2011, між тим, у добровільному порядку вони не були повернуті, судом мають бути стягнені з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" завдані такими діями ДП «ІМТП» збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7 559 799,88 грн. оскільки порт міг укласти договір банківського вкладу, або внести відповідні зміни у вже укладений договір та отримувати 17,5 відсотків річних від суми сплачених коштів у розмірі 79 634 255,60 грн. за недійсним правочином, та мають бути відшкодовані всі доходи, які ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" одержало чи могло одержати внаслідок протиправного користування коштами порту, з огляду на можливість отримання банківських процентів у розмірі 7 559 799,88 грн., а також сплатити фінансові санкції у вигляді 3% річних, передбачені положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 1 295 965,69 грн. за період з 28.02.2012р. по 12.09.2012р.

У судовому засіданні 28.09.2012 року ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" було подано до суду клопотання про призначення судом у справі комплексної економічно-будівельної експертизи (вх. ГСОО №29634/2012) по виконаних ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" роботам за договором підряду № 313-ОТ від 19.04.2011р., вартості матеріалів та устаткування, придбаних на виконання умов зазначеного договору та розміру доходу (прибутку) отриманого за вказаним договором, в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач просив суд поставити на вирішення зазначеної судової експертизи відповідні питання.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилався на те, що питання стосовно визначення розміру збитків потребує спеціальних знань в галузі економіки та будівництва.

Представником відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 09.10.2012р. подано до суду письмові пояснення (вх. ГСОО №30471/2012) з приводу клопотання позивача про призначення у справі комплексної експертизи та наведено заперечення на недоцільність запропонованих питань ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ".

Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення комплексної експертизи у справі, а також викладені сторонами питання, які мають бути поставлені перед експертом, у судовому засіданні 09.10.2012р., відмовив у його задоволенні з огляду на те, що встановлення вартості придбаних матеріалів та устаткування не потребує спеціальних знань та дана інформація міститься у первинних документах, а вартість виконаних робіт у відповідних звітних документах про виконання підрядних робіт, які створено за допомогою спеціалізованого програмного комплексу АВК-5, при цьому, обставини щодо встановлення вартості проведених чи не проведених позивачем робіт за недійсним правочином можуть бути предметом розгляду в іншому судовому провадженні, у разі наявності між сторонами відповідного спору.

Разом з тим, у судових засіданнях 10.12.2012р. та 23.01.2013р. ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" було повторно подано клопотання про призначення судом у справі комплексної економічно-будівельної експертизи, які цілком ідентичні змісту клопотання поданого 28.09.2012р. У наступних судових засіданнях представник позивача підтримував дані клопотання усно, але у задоволенні зазначених клопотань судом було відмовлено з огляду на вже наведені судом вищезазначені обставини.

Крім того, у судовому засіданні 28.09.2012р. ДП «ІМТП» подано клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач просив суд витребувати у ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" довідку про використання коштів у сумі 79 634 255,60 грн., які були перераховані портом на виконання договору № 313-ОТ, а в разі, якщо кошти не використані, довідку на якому рахунку та в якому банку вони перебувають, та договори банківського вкладу, які укладались ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" з 01.05.2011р. та інформацію про отриманий дохід по цих договорах у вигляді відсотків за період з 28.02.2012р. по даний час.

Суд, розглянувши клопотання відповідача у судовому засіданні 19.10.2012р., заявлене в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволенні з огляду на необґрунтованість заявленого клопотання, оскільки витребувані документи не встановлюють обставин справи, а лише ускладнять розгляд спору.

Водночас, 28.09.2012р. від ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" надійшли пояснення щодо зустрічної позовної заяви ДП «ІМТП», згідно яких, позивач за первісним позовом вважає зустрічну позовну заяву необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. В обґрунтування своїх заперечень, позивач за первісним позовом посилається на те, що ДП «ІМТП» з моменту проголошення постанови Вищого господарського суду України у справі № 19/17-3443-2011 будь-яких вимог в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про повернення грошових коштів не пред'являло, отже, строк повернення коштів ще не настав, в зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги до ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" є безпідставними, а застосування ч.1 ст. 1214 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування усіх доходів, які ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" могло одержати від знаходження у нього грошових коштів порту у сумі 79 634 255,60 грн. є помилковим, оскільки необхідно застосовувати іншу норму права - ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем за первісним позовом зазначено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) відповідачем за первісним позовом не було вжито заходів щодо запобігання виникненню збитків чи їх зменшення, а отже, шкода з боржника не стягується. Разом з тим, оскільки ДП «ІМТП», на думку позивача за первісним позовом, взагалі не мало наміру та не приймало будь-яких дій направлених на укладення договору строкового банківського вкладу саме на суму 79 634 255,60 грн., то воно не має права на відшкодування упущеної вигоди.

09.10.2012р. до суду надійшла заява ДП «ІМТП» про збільшення позовних вимог (вх. ГСОО №30472/2012), в яких заявник просив суд стягнути з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 559 799,88 грн., санкції передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання в сумі 1 295 965,69 грн., отриманий дохід у сумі 7 559 799,88 грн. та 3 675 720,81 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши у судовому засіданні 19.10.2012р. обставини правомірності звернення позивача за зустрічним позовом з клопотанням про прийняття судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, з огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про прийняття до розгляду відповідної заяви, оскільки ДП «ІМТП» після початку розгляду справи по суті у даній заяві змінено предмет та підставу позову, а саме доповнено позовні вимоги новою вимогою про стягнення 3 675 720,81 грн. за користування чужими грошовими коштами, на підставі ч. 2 ст. 1214 та ст. 536 Цивільного кодексу України. Отже, суд повідомив позивачу за зустрічним позовом про розгляд справи в межах позовних вимог за зустрічним позовом, заявлених у первісній редакції.

Ухвалою суду від 29.10.2012р., в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представників сторін, розгляд справи було продовжено до 12.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2012 року, враховуючи категорію і складність справи, суд призначив справу №5017/2510/2012 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 09.11.2012р. справу №5017/2510/2012 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Смелянець Г.Є., Оборотова О.Ю. та ухвалою суду від 12.11.2012р. справу було прийнято до провадження вказаним складом колегії.

Ухвалою суду від 24.12.2012р., в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представника ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", розгляд справи було продовжено до 24.01.2013 року.

Ухвалами суду від 23.01.2013р., 25.02.2013р., 23.04.2013р., згідно розпоряджень в.о. голови господарського суду та голови господарського суду, було здійснено заміну складу учасників колегії суддів при розгляді справи №5017/2510/2012, враховуючи перебування суддів на лікарняному та закінчення повноважень судді.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 29.04.2013р. справу №5017/2510/2012 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Гут С.Ф., Меденцев П.А. та ухвалою суду від 29.04.2013р. справу було прийнято до провадження вказаним складом колегії.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. ДП «ІМТП» надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 559 799,88 грн., санкції передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання в сумі 1 295 965,69 грн., отриманий дохід у сумі 7 559 799,88 грн. та 9 947 754,55 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши у даному судовому засіданні обставини правомірності звернення позивача за зустрічним позовом з клопотанням про прийняття судом до розгляду заяви про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, з огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про прийняття до розгляду відповідної заяви, оскільки ДП «ІМТП» у даній заяві, одночасно змінено предмет та підставу позову. Так, судом зазначається що згідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до початку розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, шляхом подання письмової заяви. При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Разом з тим, як вбачається із змісту даної позовоної заяви вимога про стягнення 9947754,55 грн. за користування чужими грошовими коштами містить в собі одночасну зміну предмета та підстав позовних вимог, оскільки вона є новим предметом позовних вимог, а не збільненням сум вже існуючих, при цьому підстава для заявлення цієї вимоги є також новою, оскільки дана матеріально-правова вимога грунтується на інших правових нормах, а саме на ч. 2 ст. 1214 та ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, та, як безпосередньо зазначено самим позивачем, є окремим випадком відшкодування доходів, який не розглядався судом. Отже, суд повідомив ДП "ІМТП" про розгляд позовних вимог за зустрічним позовом без врахування даної вимоги, в редакції зустрічної позовної заяви від 10.09.2012р.(вх ГСОО від 12.09.2012р. №4128/2012). При цьому, суд зазначив позивачу, що він не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом у загальному порядку.

Представник ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" у судовому засіданні 15.05.2013р. підтримав позовні вимоги та просив суд первісний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову з огляду на наведені усні та письмові заперечення відмовити.

Представник ДП «ІМТП» зустрічні позовні вимоги викладені в заяві, яка надійшла до суду 12.09.2012 року підтримав, проти первісного позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві та наданих поясненнях.

У судових засіданнях 12.09.2012р., 28.09.2012р., 09.10.2012р., 19.10.2012р., 29.10.2012р., 10.12.2012р., 24.12.2012р., 06.02.2013р. та 03.04.2013р. оголошувалась перерва у розгляді справи, згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зазначене право позивача цілком кореспондується з обов'язком суду порушити провадження за оформленими належним чином позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаною нормою встановлено, що факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність судового акта, який вступив в законну силу. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктивний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. у справі № 19/17-3443-2011, за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах Міністерства інфраструктури України до відповідачів - ДП «ІМТП» та ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", було прийнято рішення про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів ДП «ІМТП», оформленого протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів №29 від 21.03.2011р. (яким пропозиція конкурсних торгів ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" визнана найбільш економічно вигідною) та визнання недійсним договору підряду №313-ОТ від 19.04.2011р. та додаткових угод до нього б/н від 23.05.2011р. та №1 від 30.05.2011р., з підстав порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та невідповідності укладеного договору нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Отже, договір підряду №313-ОТ від 19.04.2011р. та додаткові угоди до нього від 23.05.2011р. та від 30.05.2011р. визнані в судовому порядку недійсними.

При цьому, матеріалами справи підтверджено факт перерахування ДП «ІМТП» за договором №313-ОТ від 19.04.2010р. грошових коштів у сумі 79 634 255,60 грн., шляхом безготівкового перерахунку.

Так, ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" у якості підстав звернення з позовом зазначає, що договір підряду №313-ОТ від 19.04.2011р. та додаткові угоди до нього визнані судом недійсними, саме з вини та внаслідок неправомірних, некомпетентних дій ДП «ІМТП». Разом з тим, роботи за твердженням позивача були виконані частково (у сумі 288 248,58 грн.) та на виконання відповідного договору позивачем були придбані матеріальні ресурси (на суму 1 756 826,24 грн.). Крім того, з огляду на договірну ціну за договором підряду №313-ОТ та обставин його недійсності, ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" не одержано доходи (прибуток) у розмірі 1 666 685,04 грн. Таким чином, загальний розмір збитків, завданих діями відповідача позивачу становить 3 711 759,86 грн. При цьому, позивач стверджує, що в зв'язку із сумнівними діями відповідача щодо укладення договору підряду №313-ОТ, контрагенти позивача відмовились від наміру укладати договори, з приводу яких велись переговори, чим заподіяно позивачу моральну шкоду, яка виявилась у приниженні ділової репутації ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", та яка оцінюється позивачем у розмірі 1 855 879,93 грн.

В підтвердження зазначених обставин позивачем надано до суду акти виконаних будівельних робіт та довідку про їх вартість, а також видаткові накладні про закупівлю матеріалів.

Згідно ч.2 ст.216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Вищий господарський суд України у своєму роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" звертає увагу господарських судів на необхідність при вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків перш за все з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу цієї майнової відповідальності, з тим щоб відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди.

Водночас, згідно п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 (з усіма змінами та доповненнями), як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоди, (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є винятком з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Водночас ч.2 ст. 22 цього кодексу визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, позивачем не враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність наступних факторів: 1) протиправної поведінки; 2) наявність шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вини завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Водночас, позивачем при зверненні з даним позовом про стягнення збитку у розмірі 3 711 759,86 грн., у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належними доказами вину відповідача у заподіяні збитків та їх розмір, а також не враховано, що господарська діяльність позивача, яка мала на меті отримання прибутку, здійснювалась ним на власний ризик.

Так, ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За змістом ст. 42 вищевказаного кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємницька діяльність характеризується рядом ознак, основні з яких знайшли своє відображення в даній статті, такі як:

1) самостійність та ініціативність, що відображається перш за все в нормі ст. 43 Кодексу, яка передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. По-друге, саме підприємці свідомо ставлять себе в таке становище, коли вони персонально відповідають за успіх або невдачу своєї діяльності;

2) систематичність, що передбачає здійснення такої діяльності постійно, регулярно та на професійній основі;

3) ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності;

4) спрямування на отримання прибутку - основна ознака підприємництва, оскільки визначає безпосередньо мету, задля якої здійснюється така діяльність

Статтею 44 Господарського кодексу України, якою встановлено принципи підприємницької діяльності, визначено, що підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з аналізу даних норм чинного законодавства, можливо зробити висновок, що після укладення договору підряду №313-ОТ відповідальність за ризики та отримання прибутку від своєї господарської діяльності несе сам позивач, оскільки рішення щодо закупівлі матеріалів для виконання робіт приймалось керівництвом позивача на власний розсуд.

Крім того, позивачем враховано, що, за загальним правилом, до початку виконання робіт на об'єкті підрядник повинен був одержати від замовника за актом приймання-передачі будівельний майданчик та повинна бути розроблена та погоджена документація з організації будівництва і виконання робіт, між тим, зазначені документи не розроблялись та не погоджувались, в звязку з чим і позивач не мав законних підстав приступати до виконання робіт. При цьому, своїм листом від 29.06.2011р. порт повідомляв позивача про неможливість подальшої співпраці та виконання умов договору, в зв`язку із відмовою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видати дозвіл на виконання будівельних робіт та реконструкцію причалу №29 та будівництво берегоукріплення.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач без наявності відповідних проектів та дозвільної документації, на власний ризик почав виконувати роботи на земельній ділянці, яка не належить порту та не була відведена для цієї мети, а отже, позивач міг запобігти своїми діями виникненню можливих збитків. При цьому, зазначені обставини ніяким чином не спростовані ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", а додані до матеріалів справи акти виконаних будівельних робіт не підписані з боку відповідача.

Вищевказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 711 759,86 грн.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, п.4 ч.2 цієї статті визначено, що моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, згідно Постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. (із змінами) під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти трати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на наведені приписи закону та відсутність в матеріалах справи доказів та обставин, підтверджуючих завдання позивачеві моральної шкоди, її обґрунтованого розміру, що визначений позивачем у сумі 1 855 879,93 грн., а також відсутності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, йог вини позовні вимоги ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" в частині стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічний позов ДП «ІМТП» суд зазначає наступне:

За правилами статті 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Із комплексного аналізу зазначених вище норм матеріального права суд дійшов висновку, що гроші є майном, яке є об'єктом власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Правомірність вимог щодо стягнення з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" грошових коштів у розмірі 79 634 255,60 грн., сплачених за недійсним правочином, в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, встановлена за результатами розгляду господарської справи №27-29/17-2550-2011. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, письмові вимоги про повернення сплачених ДП «ІМТП» коштів надсилались ще у 2011 році, між тим, з огляду на існування між сторонами спору щодо їх повернення, а також враховуючи, що договір №313-ОТ та додаткові угоди до нього були визнанні недійсними в судовому порядку лише 27.02.2012 року, обов'язок ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" по сплаті даних коштів наступив з 28.02.2012 року, тобто з моменту з якого відповідач дізнався про володіння цим майном без достатньої правової підстави, а саме з часу постановлення Вищим Господарським судом України постанови від 27.02.2012р. по справі №19/17-3443-2011.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 295 965,69 грн., нарахованих за період з 28.02.2012р. по 12.09.2012р. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі відсутності порушення його права. Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход.

Втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход та законодавець не пов'язує право позивача на відшкодування збитків з методом (способом) їх розрахунку. Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що грошові кошти у розмірі 79 634 255,60 грн. зберігались ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" без достатньої правової підстави та не були повернуті за письмовою вимогою власника, з огляду на наявність підстав існування втраченої вигоди, що вбачається з реальної можливості укладення договору банківського вкладу ДП «ІМТП» з розміщення даних коштів, а також того, що гроші є майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ДП «ІМТП» та стягнення з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7 559 799,88 грн., санкції передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання у розмірі 1 295 965,69 грн., отриманий доход у розмірі 7 559 799,88 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ-КОНСТРАКШНЗ" відмовити в повному обсязі.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт" - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ-КОНСТРАКШНЗ" (68093, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Заводська, буд. 1, ідент. код 33832730) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, ідент. код 01125672) збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 559 799/сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять/ грн. 88 коп., санкції передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодесу України за порушення грошового зобов'язання в сумі 1 295 965/один мільйон двісті дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять/грн. 69 коп., отриманий дохід у сумі 7 559 799/сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять/грн. 88 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ-КОНСТРАКШНЗ" (68093, Одеська обл., с. Малодолинське, м. Іллічівськ, вул. Заводська, буд. 1, ідент. код 33832730) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, ідент. код 01125672) витрати по сплаті судового збору у розмірі 64380 /шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят/грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.05.13р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Меденцев П.А.