Рішення № 31264100, 14.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2013 р. Справа № 911/1137/13

За позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа», м. Переяслав-Хмельницький, Київська область;

до Приватного підприємця Гайдар Наталії Володимирівни, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область;

про стягнення 13782,37 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Алієва С.Н. (довіреність № 2 від 02.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємця Гайдар Наталії Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення 13782,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 93 від 01.02.2004 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за опалювальний період 2011 - 2012 років у загальній сумі 12414,17 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання пеню в розмірі 928,49 грн. та 3% річних у сумі 439,71 грн.

Ухвалою від 04.04.2013 року господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 911/1137/13 та призначив розгляд справи на 29.04.2013 року.

Присутнім у судовому засіданні 29.04.2013 року представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 04.04.2013 року не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2013 року суд відклав розгляд справи на 14.05.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних документів.

13.05.2013 року на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.05.2013 року, в якому відповідач зазначив, що повністю визнає позовні вимоги та просить суд розстрочити виконання рішення суду.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, а також зазначив, що заперечує проти розстрочки виконання рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2004 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (позивач, теплопостачальна організація) та відповідачем (споживач) укладено Договір № 93, відповідно до умов якого теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором (п. 1 договору).

Відповідно до п. 7.3., 7.4., 7.5., 7,6., 7,7. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця, а у випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, місяця, наступного за розрахунковим. Споживач щомісячно, до 5 числа місяця, що настає за звітним, надає теплопостачальній організації акт про обсяги фактично використаної теплової енергії.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, зокрема, актів прийому виконаних послуг по опаленню об'єктів, наданих КП КОР Переяслав-Хмельницьктепломережа позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав повністю, передавши відповідачу теплову енергію у 2011 році, а саме: у жовтні на суму 633,26 грн., у листопаді на суму 2128,26 грн., у грудні на суму 2275,43 грн., у 2012 році, а саме: у січні на суму 2886,74 грн., у лютому на суму 3475,42 грн., у березні на суму 2230,15 грн., у квітні, з урахуванням перерахунку, на суму 13414,17 грн.

Натомість, відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши на рахунок позивача лише 1000 грн., що вбачається з належним чином засвідченої копії банківської виписки.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 12414,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Підписання відповідачем актів приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за спірний період без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім цих послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, тому судом визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 12414,17 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 93 від 01.02.2004 року, на підставі п. 8.2.3. договору, пеню в сумі 928,49 грн. за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року та відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних - 439,71 грн., розрахованих за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року.

Пунктом 8 Договору передбачено, що за невиконання, або неналежне виконання, сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки з урахуванням неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання договірних зобов'язань винну сторону, крім випадку письмової відмови іншої сторони. Пунктом 8.2.3. Договору визначено - несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 928,49 грн. за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 439,71 грн., розрахованих за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунком позивача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду до кінця 2013 року слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду наявності підстав для відстрочення або розстрочення виконання рішення та те, що представник позивача заперечив проти такого відстрочення або розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку погашення боргу до кінця 2013 року.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця Гайдар Наталії Володимирівни (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Канівська, 7, код 2128728304) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33, код 20598264) 12414 (дванадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 17 коп. - основного боргу, 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 49 коп. - пені, 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 71 коп. - 3% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.05.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.