Рішення № 31263980, 16.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1323/13 16.05.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

про стягнення 39743,12 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Куркотова Є.Б.

Ломака В.С.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися.

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 39734,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2828-0157/433 від 15.12.2010 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

08.02.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву №11/4733 від 07.02.2013, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 39743,12 грн., оскільки у позовній заяві було допущено описку щодо суми страхового відшкодування, яке було виплачено.

Подана заява за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог, а отже відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві прийнятої господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 39743,12 грн. - сума страхового відшкодування.

15.02.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву №11/4771 від 14.02.2013, відповідно до якої просить суд припинити провадження у справі, оскільки відповідач виплатив заборгованість, згідно платіжного доручення №1451 від 08.02.2013 в сумі 37990,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/1323/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.03.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/1323/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/1323/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Ломака В.С. та призначено справу до розгляду.

13.05.2013 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких просить припинити провадження у справі в частині стягнення 37990,70 грн. у зв'язку з сплатою даної суми відповідачем та стягнути з відповідача залишок страхового відшкодування в сумі 1752,42 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, втім 13.05.2013 через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням поданих ним пояснень.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; про причини неявки представника суд не повідомляв; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 між позивачем, як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2828-0157/433 (надалі -договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобам - автомобілем «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ , рік випуску 2010.

Згідно умов договору до страхових ризиків відноситься ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору з 16.12.2010 по 15.12.2011.

06.10.2011 о 22 год. 30 хв. на вул. Люстдорфська дорога - Костанді в м. Одесі трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Ayris» та автомобіля «Audi A6», а саме: Шпильова Оксана Володимирівна, керуючи автомобілем «Toyota Ayris», реєстраційний номер ВН 2903 СІ не переконалась в безпечності маневру, змінюючи напрямок руху праворуч, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ, під керуванням Поплінського Євгена Анатолійовича, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

Поплінський Є.А., на момент ДТП на законних підставах керував транспортним засобом «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ, що підтверджується довіреністю №8306 від 21.06.2011, виданою ТОВ «Порше Лізинг Україна».

ДТП сталася в результаті порушення водієм Шпильовою Оксаною Володимирівною вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ ОМУ ГУМВС про дорожньо-транспортну пригоду №8888614.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 26.10.2011 у справі №3-5505 встановлено порушення Шпильової О.В. п. 10.1 Правил дорожнього руху України, Шпильову О.В. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

10.10.2011 власник застрахованого автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок СТО.

Згідно рахунку-фактури №аС00002092 від 20.10.2011 виставленого власнику застрахованого автомобіля ТОВ «ЗС АВТО ЕЛІТ» вартість ремонтних робіт по відновленню автомобіля «Audi A6» складає 39743,12 грн.

Відповідно до звіту спеціаліста - автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля «Audi A6» №10-019 від 18.11.2011, складеного спеціалістом Паляницею Андрієм Борисовичем (сертифікат №9986/10 від 21.092010) вартість відновлювального ремонту, завданого автомобілю «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 38500,70 грн.

Позивачем 05.12.2011, за результатами розгляду заяви страхувальника, був складений та підписаний страховий акт №ПСКА-1102, згідно з яким пошкодження автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 39743,12 грн. шляхом перерахування на рахунок ТОВ «ЗС АВТО ЕЛІТ».

На підставі складеного страхового акту № ПСКА-1102 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2828-0157/433 від 15.12.2010, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 39743,12 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №12180 від 06.12.2011.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «СК «Українська страхова група» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «Toyota Ayris», реєстраційний номер ВН 2903 СІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ , належить Шуміку Володимиру Анатолійовичу та знаходився під керуванням Шпильової Оксани Володимирівни.

Доказів того, що Шпильова О.В. не мала права керування транспортним засобом «Toyota Ayris» та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Шпильова О.В. на законних підставах керувала транспортним засобом «Toyota Ayris», реєстраційний номер ВН 2903 СІ.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Шпильової Оксани Володимирівни встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota Ayris», реєстраційний номер ВН 2903 СІ відшкодовується Шпильовою О.В., як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Під час розгляду справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність Шуміка Володимира Анатолійовича, як власника «Toyota Ayris», реєстраційний номер ВН 2903 СІ, застрахована ПАТ «АСК «Інго Україна» згідно із полісом №АА/1621446, строк дії якого з 17.02.2011 по 16.02.2012, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

При цьому, договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/1621446) віднесено до 1 типу (п. 15.1 Закону, в редакції чинній на момент укладення договору), умовами якого є страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Отже, оскільки Шпильова О.В. експлуатувала автомобіль «Toyota Ayris», реєстраційний номер ВН 2903 СІ на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована ПАТ «АСК «Інго Україна».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № АА/1621446) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер АА 3179 ІТ, з урахуванням зносу, становить 38500,70 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах фактично виплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, визначені полісом № АА/1621446 розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00) , суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 39233,12 грн. (39743,12 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 39233,12 грн.).

Під час розгляду справи, відповідач в добровільному порядку сплатив страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 37990,70 грн., про що свідчить додане до матеріалів справи платіжне доручення №1451 від 08.02.2013, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Відтак, з огляду на те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу страхове відшкодування в сумі 39233,12 грн., з яких 37990,70 грн. сплачено ним добровільно після порушення провадження у справі, стягненню підлягає залишок страхового відшкодування в сумі 1242,42 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1698,42 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30959524) суму страхового відшкодування у розмірі 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 42 коп. та 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 42 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 37990,70 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.05.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: Є.Б. Куркотова

В.С. Ломака