Постанова № 31263389, 16.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р.Справа № 2а-5156/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Жука С.І.

при секретарі:Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0006212200.

Свої позовні вимоги ТОВ «Нафтотранссервіс» обґрунтувало незаконністю спірного рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання ним вимог діючого законодавства за березень 2011 року, результати якої відображені в акті від 2 серпня 2012 року № 1528/22-6/30245835 /а.с. 9-30/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 198.3 ПК України, внаслідок чого ним (позивачем) було завищено податковий кредит на загальну суму у 241627 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту за безтоварними операціями з отримання від ПНВКП «Атон» нафтопродуктів.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0006212200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 241628 гривень (основний платіж - 241627 гривень, штрафні санкції - 1 гривня) /а.с. 8/.

Відповідно до абз. « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, збільшення податкового кредиту можливо виключно на підставі реально здійснених господарських операцій.

Податковим органом було здійснено висновок про безтоварність вищенаведених операцій позивача у зв'язку з тим, що в ході перевірки у позивача були відсутні документи на транспортування товару; з наданих первинних документів не було можливості встановити місце отримання позивачем товару та відповідальних за операцію осіб; у суб'єктів господарської діяльності, в ланцюзі постачання нафтопродуктів до позивача, не було ресурсів для здійснення такої господарської діяльності (відсутність місць зберігання пального, наливних транспортних засобів та тощо).

Отже, колегія суддів вважає, що зазначені обставини дають достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача.

В обґрунтування реальності здійснення вищенаведеної господарської операції позивач зазначав, що він здав в суборенду ПНВКП «Атон» два резервуара з інвентарними номерами 3, 4 ємкістю 60000 та 70000 кубометрів (розташовані м. Херсон, ст. Текстильна) /а.с. 58-61/, які в свою чергу орендував у Херсонської філії ПАТ «Київ-Дніпровське».

Придбані у зазначеного контрагента нафтопродукти не транспортувалися до місць зберігання позивача, а лише були перекачані з вищенаведених орендованих резервуарів контрагента до резервуарів позивача на ст. Текстильна у м. Херсоні. /а.с. 53-57/.

Колегія суддів вважає вищенаведені позивачем обставини такими, що не відповідають дійсності у зв'язку з наступним.

Так, перевіркою була встановлена відсутність у зазначеного контрагента позивача власних чи орендованих транспорту та місць зберігання нафтопродуктів.

Первинна документація про перекачку нафтопродуктів з резервуарів контрагента до резервуарів позивача з'явилася лише в суді першої інстанції. В ході перевірки та адміністративного оскарження спірного рішення зазначена первинна документація позивачем податковому органу не пред'являлася /а.с. 31-38/.

Позивач не міг здати в суборенду ПНВКП «Атон» вищенаведені резервуари (інвентарні номери 3, 4 ємкістю 60000 та 70000 кубометрів) у зв'язку з тим, що не орендував у Херсонської філії ПАТ «Київ-Дніпровське» резервуарів такої ємкості (кубометрів або літрів) та з такими інвентарними номерами /а.с.127, 135/.

Окрім того, договором оренди резервуарів (інвентарні номери 44, 411, 47, 48 і 49 ємкістю 75, 50, 25 та 6 кубометрів), укладеним між позивачем та Херсонською філією ПАТ «Київ-Дніпровське», була встановлена пряма заборона на їх здачу позивачем в суборенду (п. 2.3 Договору) /а.с. 128/.

Окрім того, договір оренди резервуарів позивачем у Херсонської філії ПАТ «Київ-Дніпровське» було спочатку укладено на один рік з 1 березня 2009 року по 1 березня 2010 року, а договір суборенди між позивачем та його контрагентом начебто тих же резервуарів відразу було укладено більш ніж на два роки з 30 вересня 2009 року по 31 грудня 2011 року, тобто поза межами строку оренди предмету суборенди /а.с. 59, 131/.

Отже, на думку колегії суддів, вищенаведені обставини дають достатніх підстав для висновку, що ПНВКП «Атон» не було суборендарем у позивача та не могло поставляти нафтопродукти позивачу шляхом простої перекачки.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Частиною 1 ст. 10 вищенаведеного Закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на наявність первинної документації, якими були оформлені вищенаведені безтоварні господарські операції, так як вони (бухгалтерська та фінансова документація) є не підтвердженими інвентаризаціями відповідно до вищенаведених вимог закону, тобто достовірно не доводять факту реальних змін майнового стану позивача або його контрагентів у зв'язку зі здійсненням вищенаведеної операції.

Окрім того, ч. 2 ст. 10 того ж Закону передбачено, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Абзацом «г» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за N 202/412 передбачено, що проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів).

Таким чином, єдиним доказом товарності вищенаведеної господарської операції позивача може бути лише інвентаризація на день встановлення таких фактів (під час перевірки).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не має таких належних та допустимих доказів товарності своїх операцій з ПНВКП «Атон».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаного у вищенаведеного контрагента товару у зв'язку з тим, що з наданих документів немає можливості встановити ідентичність придбаних у них товарів реалізованим іншим платникам податків.

Отже, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0006212200 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 20 травня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/