Постанова № 31261489, 14.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа №1214/5369/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: Юрченко В.П., Нікуліна О.А., Попова В.В., при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області в особі інспектора ПС РПС ст.. сержанта міліції Кравцова Максима Володимировича про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, на обґрунтування якого вказано, що 12.08.2011 року в районі першої шахти м.Лисичанська він був протиправно затриманий інспектором патрульної служби роти ПС Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області ст. сержантом Кравцовим М.В. та трьома іншими особами, які йому допомагали. Після затримання його було доставлено до Лисичанського МВ, де відповідач та інші особи, які були з ним, пропонували здійснили запис у протоколі про адміністративне правопорушення, що він розпивав пиво «Балтика» у забороненому законом місці. В подальшому, відповідачем та іншими особами незаконно було здійснено його фотографування, що є порушенням п. 11 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ч. 2 ст. 19 Конституції України та незаконно примусово проведено відносно нього медичний огляд. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:

- Визнати незаконними дії відповідача щодо затримання його та доставляння до Лисичанського МВ УМВС 12.08.2011 р., проведення особистого огляду та огляду речей;

- Визнати незаконними дії відповідача щодо здійснення фотографування;

- Зобов'язати відповідача знищити усі цифрові зображення та фізичні фотокартки з його зображенням, які були зроблені під час адміністративного затримання 12.08.2011 року;

- Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання під час його затримання положень ч. 4 ст. 29 Конституції України та ч. 8 ст. 5 Закону України «Про міліцію»;

- Визнати незаконними дії відповідача щодо збирання та використання конфіденційної інформації про адресу його реєстрації, дату і місця народження та стан його здоров'я;

- Визнати відсутність компетенції (повноважень) у відповідача на примусове доставляння до Центральної міської лікарні ім.Титова для проведення медичного огляду щодо визначення перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- Визнати відсутність компетенції (повноважень) у відповідача на примусове доставляння його до травматологічного пункту Центральної міської лікарні ім.Титова для проведення медичного огляду на видимі тілесні ушкодження;

- Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не повідомлення його родичів про місце його перебування під час адміністративного затримання 12.08.2011 року.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 27 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконними дії Кравцова Максима Володимировича щодо затримання та доставляння ОСОБА_2 12.08.2011 р. до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області. В іншій частині відмовлено в задоволені позовних вимог.

З вказаною постановою суду першої інстанції не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено про порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що у попередньому судовому засіданні відповідач визнав повністю всі позовні вимоги, але суд, в порушенням норм процесуального права, не прийняв рішення про задоволення позовних вимог, а призначив справу для розгляду у судовому засіданні. Крім того, суд не прийняв до уваги, що були відсутні підстави для доставляння його до міського відділу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено на місці його затримання інспектором Безпарточним І.Е. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 260 КУпроАП, адміністративне затримання особи допускається у випадках передбачених п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпроАП, серед яких відсутні випадки розпивання пива. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» пиво не відноситься до спиртних напоїв. Відповідно до п.4 ч.2 ст. 262 КУпроАП, - адміністративне затримання у випадку розпивання пива в заборонених законом місцях дозволяється лише посадовим особам військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Також було незаконним його фотографування, а тому всі фотознімки підлягають знищенню. Крім того, апелянт зазначає про неповне встановлення всіх обставин по справі, що призвело не незаконного рішення судом першої інстанції, оскільки всі заявлені позовні вимоги підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивача (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги.

В судове засідання відповідач не з'явився з невідомих суду причин, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 12.08.2011 року, інспектором ПС РПС Лисичанського міського відділу УМВС Безпарточним І.Е. складено протокол про адміністративне правопорушення по ст. 178 КУпроАП відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 В протоколі зазначено, що 12.08.2011 р. о 20.55 год. по вулиці Сєвєродонецька м.Лисичанська в районі першої шахти гр.ОСОБА_2 розпивав пиво «Балтика» 0,5 л в забороненому законом місці.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі протоколу, ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 178 КУпроАП. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 13.08.2011 р. (відсутня в матеріалах справи) була скасована постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 13.10.2011 року (справа № 2а-4032/2011). (а.с.28)

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2011 р. Кравцовим М.В. складено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_2, який був доставлений в приміщення Лисичанського МВ УМВС о 21.20 год. у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпроАП для складання протоколу про адміністративне правопорушення. В протоколі здійснено запис, що ОСОБА_2 від оповіщення родичів відмовився, до кімнати затриманих не поміщався, особисті речі не вилучались. В протоколі є також наявним запис ОСОБА_2 про застосування до нього заходів фізичного та психологічного впливу. Протокол складався в присутності понятих.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини, які склались між сторонами, не стосуються справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а регулюються Законом України «Про міліцію» та іншими нормативно-правовими актами України, а тому позов підлягає розгляду в загальному порядку, встановленому для справ адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог (в тій частині, в якій суд залишив їх без задоволення), та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача в цій частині з таких підстав.

Позивач (апелянт) стверджує, що його затримання було незаконним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений Безпарточним І.Е. на місці затримання, а тому не було законних підстав здійснювати доставку до міського відділу УМВС. Разом з тим, як вбачається з первісної позовної заяви, ОСОБА_2 зазначав, що саме після затримання складався протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, доказом того, що протокол про адміністративне правопорушення складався після затримання ОСОБА_2 в приміщенні Лисичанського міського відділу УМВС свідчать висновки службового розслідування № 12 від 09.01.2012 р. та наказ № 9 від 10.01.2012 р. «Про покарання співробітників Лисичанського МВ УМВС». Доводи позивача про складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці затримання нічим не підтверджуються. Крім того, як вбачається з висновку службового розслідування та наказу № 9, підставою для затримання ОСОБА_2 стало повідомлення працівникам міліції неправдивого прізвища, ім'я, та по-батькові.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», - Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання. Таким чином, затримання ОСОБА_2 з метою встановлення його особи є правом міліції, оскільки на місці виявлення порушення це питання не було вирішено.

Крім того, пунктами 6 та 7 частини 1 статті 11 цього закону встановлено, що міліція має право проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю; складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Зазначеними вище доказами підтверджується, що підставою для затримання ОСОБА_2 було не повідомлення правдивих відомостей про особу, що унеможливлювало складання протоколу про адміністративне правопорушення на місці його виявлення, а тому вказана обставина стала підставою для затримання позивача та доставляння його до міського відділу. Дії працівників міліції в цій частині повністю узгоджуються з приписами Закону України «Про міліцію», а тому доводи апеляційної скарги про незаконне затримання, незаконний огляд речей задоволенню не підлягають.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними дії відповідача щодо затримання та доставляння ОСОБА_2 12.08.2011 року до Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області, зазначив, що ці обставини доказуванню не підлягають, оскільки цей факт встановлений висновком службового розслідування.

Разом з тим, висновки службового розслідування не є безаперечним доказом певних обставин, а є тим доказом, оцінка якого здійснюється судом в сукупності з іншими доказами та немає переваги над іншими доказами. Відповідно до статті 72 КАС України, підставами для звільнення від доказування є лише обставини, які встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній, господарській, кримінальній справі, або справі про адміністративні правопорушення. Крім того, цим висновком службового розслідування та в наказі № 9 (прийнятого за наслідками службового розслідування) не встановлено факт незаконного затримання ОСОБА_2, а зазначено, що Кравцов М.В. здійснив порушення пункту 11 статті 11 Закону України «Про міліцію», відповідно до якого, - міліція має право проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію лише тих осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту.

З таких підстав, суд першої інстанції здійснив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, та помилково задовольнив позовні вимоги в частині визнання незаконним затримання та огляду речей, при тому, що висновки службового розслідування зроблені лише в частині здійснення фотографування.

Керуючись приписами статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним вийти за межі доводів апеляційної скарги позивача, та скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог, і відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання незаконним дій Кравцова М.В. щодо затримання та доставляння ОСОБА_2 12.08.2011 р. до Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області.

В частині доводів апелянта про незаконне фотографування, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 12 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», - міліція має право проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень. Тобто, в цій частині також не було допущено відповідачем жодних протиправних дій, оскільки фотографування здійснювалось в приміщенні міського відділу, до якого ОСОБА_2 був доставлений за підозрою у вчиненні правопорушення. З висновку службового розслідування вбачається, що ОСОБА_2 висловлював претензії до працівників міліції, що також підтверджується особистим записом ОСОБА_2 в протоколі затримання про застосування заходів фізичного та психологічного впливу. Тобто, з метою попередження протиправних дій, (в тому числі і зі сторони працівників міліції) працівники міліції мали право на здійснення фотознімків. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що суду не надано належних доказів, що фотографування здійснювалось особисто Кравцовим М.В.

Щодо доводів апелянта про порушення частини 4 статті 29 Конституції України, частини 8 статті 5 Закону України «Про міліцію», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині. Частиною 4 статті 29 Конституції України передбачено, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Частиною 6 цієї статті встановлено, що про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про міліцію», - Міліція негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання.

Як зазначені в протоколі про затримання, ОСОБА_2 (в присутності понятих) відмовився від повідомлення родичів про його затримання. Крім того, з протоколу затримання вбачається, що ОСОБА_2 був доставлений до міського відділу о 21.20 год., а в 23.25 год. здійснювався медичний огляд щодо заподіяння тілесних ушкоджень, в 23.35 год. здійснювався медичний огляд для встановлення факту вживання психоактивної речовини та сп'яніння, що підтверджується довідкою від 12.08.2011 року та протоколом № 528 від 12.08.2011 року. Тобто, в приміщенні міського відділу ОСОБА_2 перебував менше двох годин, що він також підтвердив в судовому засіданні. Як вже зазначено, міліція зобов'язана була повідомити родичів про затримання ОСОБА_2 не пізніше як через дві години після його затримання. Оскільки до спливу цього часу, ОСОБА_2 вже не знаходився в міському відділі, крім того, він особисто відмовився від такого повідомлення, то відсутні протиправні дії відповідача.

Щодо позовних вимог в частині незаконного збирання відповідачем відомостей про місце реєстрації, дату народження та стан здоров'я суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині. Як вже зазначалось, пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», - міліція має право затримувати осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання. Тобто, міліція має право встановлювати особу шляхом збирання персональних даних, якими є прізвище, ім'я, та по-батькові, дата та місце народження, місце реєстрації. Без встановлення цих даних неможливо встановити особу. Відповідно до статті 256 КУпроАП, в протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково зазначаються відомості про особу порушника.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист персональних даних», - персональні дані це - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

З таких підстав, міліція має право на збирання персональних даних про особу, та ці відомості мають бути необхідними та достатніми для ідентифікації особи. З таких підстав, відсутні протиправні дії відповідача щодо встановлення персональних даних ОСОБА_2

В частині незаконних дій щодо проведення медичних оглядів, суд апеляційної інстанції зазначає, що особисто ОСОБА_2 в протоколі про затримання здійснив запис про застосування до нього заходів психологічного та фізичного впливу. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_2 примусово доставлявся для проведення медичного огляду. В протоколі медичного огляду № 528 зазначено, що ОСОБА_2 був направлений на на огляд 12.11.2011 року інспектором Кравцовим М.В. в зв'язку з складенням адміністративного протоколу.

З постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 13.10.2011 року (справа № 2а-4032/2011 р.) вбачається, що протокол медичного огляду на стан сп'яніння був одним із доказів по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст. 178 КУпроАП. (а.с.28,29). Під час розгляду справи суд дав оцінку вказаному доказу і прийняв відповідне рішення. Тобто, медичний огляд проводився за направленням працівника міліція для встановлення факту адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», - міліція має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки стаття 178 КУпроАП передбачає відповідальність за розпивання пива на вулицях, та в інших заборонених законом місцях, або появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, то, медичний огляд на стан сп'яніння може бути заходом з метою забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено всі обставини по справі, що привело до неправильного вирішення спору, оскільки в позові необхідно було відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2013 року - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі ОСОБА_2 до Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області в особі інспектора ПС РПС ст.. сержанта міліції Кравцова Максима Володимировича про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 16 травня 2013 року.

Головуючий В.П. Юрченко

Судді О.А.Нікулін

В.В.Попов