Ухвала суду № 31258578, 16.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"16" травня 2013 р. Справа № 806/624/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Бет" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року задоволено позов Приватного підприємства "Бет" .

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 23.01.2013 року №000038222 та №000037222.

Присуджено Приватному підприємству "Бет" понесені ним судові витрати у розмірі 819,80 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Житомирі), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано обставин, які встановлено податковим органом під час перевірки, а саме, щодо нікчемності угод позивача з його контрагентом.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП "Бет" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТПК "Техномашпостач", за період з 01.08.2010 року по 31.10.2012 року, складено акт №93/222/32412187/0100 від 09.01.2013 року (а.с.11-21).

Згідно висновків податкового органу, господарські операції за період, що перевірявся, щодо отримання ПАТ ПП "Бет" товарів (робіт, послуг) від ТОВ "ТПК" Техномашпостач" не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. На думку податкового органу такі угоди є нікчемними згідно п.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 605, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України .

В результаті недійсності правочинів, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено п.5.1, п.п.5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 36 436 грн., в т.ч. -9 місяців 2010 року (3 квартал) - 36 436 грн.; п.п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, всього у сумі 29 148 грн., в т.ч. - серпень 2010 року - 19 148 грн., - вересень 2010 року - 10 000 грн.

23 січня 2013 року, податковим органом, за результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №000038222, яким визначено суму податкового зобов'язання підприємства з податку на додану вартість у розмірі 36 435,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 29 148,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7287,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №000037222, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45 545,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 36 436,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -9109,00 грн.

Підставою для такого нарахування слугували господарські відносини позивача з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" за період з 01.08.2010 року по 31.10.2012 року. При цьому податковий орган у висновках акту перевірки посилається на акт про результати проведення документальної невиїзної перевірки від 07.04.2011 року №279/7/23-1/36803875 ТОВ "ТПК "Техномашпостач", з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за 2010 рік, січень, лютий 2011 року, за результатами якого встановлено порушення ст. 16, п. 184.1 ст. 184, ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201 ПК України.

Перевіряючи законність винесених податкових повідомлень - рішень та надаючи правову оцінку підставам нарахування податкових зобов"язань, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оспорювані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними.

Так, з матеріалів справи убачається, що за період з 01.08.2010 року по 31.10.2012 року ПП «Бет» отримало від ТОВ "ТПК "Техномашпостач" дивани, крісла, дошки тіка та дошки ясена на загальну суму 234 890,40 грн. в тому числі ПДВ 39148,40 грн. Зазначені суми позивачем включено до податкового кредиту та валових витрат.

На момент здійснення спірних операцій порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначалися Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

За змістом підпункту 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виходячи з приписів зазначених правових норм, єдиною підставою для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Як встановлено судом та не заперечується податковим органом, податкові накладні, відповідають по формі та змісту вимогам Законі України "Про податок на додану вартість". Окрім того, судом встановлено, що на підтвердження господарської операції позивачем надано рахунки-фактури, платіжні доручення, на підставі яких позивач формував податковий кредит, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ "ТПК" Техномашпостач".

Так само, не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу щодо порушення позивачем ст. 3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки в матеріалах справи містяться податкові та видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням всіх необхідних реквізитів (а.с.37-49).

Окрім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано всі необхідні первинні документи, які мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні, а тому підприємство мало правові підстави для віднесення до валових витрат витрати по придбанню Товарів у своїх контрагентів.

Окрім того, податковий орган не заперечує наявність у позивача придбаних товарно-матеріальних цінностей та використання їх у власній господарській діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що платником податку, первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі, податковими накладними доведено, що виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Такі дії позивача відповідають вимогам Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" .

Окрім того, слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Чинним законодавством України передбачено, що на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Матеріалами справи підтверджено, що на час господарських взаємовідносин з позивачем відомості про ТОВ "ТПК" Техномашпостач" наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Даний контрагент перебуває на податковому обліку та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Є безпідставними доводи податкового органу щодо обставин про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва проти ТОВ "ТПК" Техномашпостач", оскільки податковий орган не надав суду будь-яких об'єктивних доказів, які свідчили б про обізнаність позивача з можливими порушеннями закону постачальниками.

Окрім того, даних про те, що до кримінальної відповідальності притягнуто посадових осіб ПП "Бет" у співучасті з особами, яким досудовим слідством інкримінується вчинення фіктивного підприємництва контрагентів не надано та не встановлено судом. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень відомості про набрання законної сили вироком суду в обумовленій кримінальній справі - відсутні.

Також, податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ "ТПК" Техномашпостач" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Податковим органом, не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. За таких обставин, висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, посилання податкового органу на нікчемність правочину не відповідає матеріалам справи та не узгоджується з приписами ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що здійснення господарських операцій ПП "Бет" з ТОВ "ТПК" Техномашпостач", підтверджені належним чином оформленими первинними документами, у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а купівля деревини пов'язана з господарською діяльністю позивача, який займається виробництвом меблів.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.Ю.Бучик Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Бет" вул.Довженка,62,кв.22,м.Житомир,10002

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014