Рішення № 31258029, 14.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" травня 2013 р. Справа № 906/250/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук Т.А. - довір. б/н від 20.07.2012;

від відповідача: Слівінський О.В.- довір. №01 від 05.03.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "ПОЛКОЛОРІТ С.А." (Polcolorit S.A.) (м.Пеховіце, Польща)

до Приватного підприємства "Житомирбудкераміка" (м.Житомир)

про стягнення 75065,34 Євро (еквівалентно 808796,30 грн.)

ВСТАНОВИВ:

За клопотанням сторін та на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", справу розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 05.03.2013 було оголошено перерву до 12:00 25.03.2013.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 59739,95 євро (еквівалентно 643671,91грн.) основної заборгованості по оплаті поставленого товару згідно контракту Nr 1/10/2009 від 12.10.2009, 10932,40 євро (еквівалентно 117791,84грн.) пені та 4392,99 євро (еквівалентно 47332,55грн.) 3% річних.

Ухвалою суду від 16.04.2013 було прийнято до розгляду письмові пояснення позивача від 08.04.2013 (а.с.87-90 т.1), згідно яких зменшено суму заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу через неврахування позивачем частково здійснених відповідачем проплат по оплаті товару на суму 1487,84 євро. В частині зменшення пені та 3% річних судом було відмовлено, оскільки їх розрахунки позивач провів всупереч вимогам чинного законодавства, про що зазначено в ухвалі.

07.05.2013 на виконання вимог ухвали від 16.04.2013, на адресу господарського суду від ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС надійшли копії податкових декларацій з податку на додану вартість з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за період з червня по грудень 2010 року, поданих ПП "Житомирбудкераміка" (а.с.120-152 т.1). Вказані документи були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві (з урахуванням письмових пояснень від 08.04.2013, а.с.87-90 т.1). Повідомив, що заборгованість відповідача за поставлений товар не змінилась і станом на день розгляду справи складає 44861,55 євро, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться виписки з банківського рахунку позивача, які 14.05.2013 надійшли на адресу суду (а.с.153-194 т.1).

Представник відповідача згідно поданого в судовому засіданні відзиву на позов від 14.05.2013 (а.с.195 т.1) заборгованість у заявленій позивачем до стягнення сумі підтвердив, однак проти нарахованих позивачем штрафних санкцій за несвоєчасно проведені відповідачем розрахунки заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву мотивів. На підтвердження факту отримання поставленого позивачем товару надав копії CMR, вантажно-митних декларацій, а на підтвердження частково здійснених оплат - копії банківських виписок (а.с.196-239 т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Компанія "ПОЛКОЛОРІТ С.А." є акціонерним товариством, яке відповідно до даних Польського Судового Реєстру станом на 12.02.2013, створене та зареєстроване в установленому польським законодавстві порядку (а.с.53-59 т.1).

Відповідно до укладеного між Акціонерним товариством "ПОЛКОЛОРІТ С.А." (позивач/продавець) та Приватним підприємством "Житомирбудкераміка" (відповідач/покупець) контракту Nr 1/10/2009 від 12.10.2009 (далі - контракт, а.с.10-11 т.1), доповненого Параграфом 8 "Кінцеві постановлення" згідно доповнення №1 від 24.12.2010 (а.с.12 т.1), продавець передає, а покупець купує продукти і товари продавця: - керамічні плитки глазуровані, неглазуровані та декоративні; - демонстраційні стенди та рекламні вироби (п.1 Пф.1).

Відповідно до умов контракту, кількість, асортимент та вартість кожної поставки товарів деталізовані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту. Невід'ємну частину цього контракту становить також цінник продавця (п.п.2,3 Пф.1 ).

Сторони погодили, що поставка товару згідно з цим контрактом здійснюється на умовах FCA зі складу продавця - в Пуховицях біля Еленої Гури (Incoterms 2000), якщо сторони письмово не постановлять інакше (п.1 Пф.3).

Поставка кожної партії товару відбувається на підставі замовлення. Покупець подає замовлення факсом, одночасно подаючи очікуваний термін одержання та кількість і асортимент товарів, а також дані отримувача товарів, коли таким є особа, інша, ніж покупець.

Продавець підтверджує покупцю факсом прийняття замовлення протягом 3 днів від дати одержання письмового замовлення покупця або інформує покупця про неможливість виконання замовлення, якщо йдеться про термін поставки, кількість товарів або асортимент (п.п.5,6,7 Пф.4).

Частиною 1 параграфу 4 передбачено, що ціна товару визначається у EUR (євро) і сформована на умовах FCA .

Згідно умов підписаного контракту, оплату набутого товару покупець має здійснювати в терміни, що не перевищують 90 днів від дати виставлення експортної фактури. Можливою є оплата у формі передплати. Оплата здійснюється у EUR (євро) на розрахунковий рахунок продавця.

Сторони визначили, що датою платежу вважається у кожному випадку дата поступлення грошей на рахунок продавця (зарахування) (п.2 Пф.4).

25.02.2012 між сторонами спору було укладено Додаткову угодою №2 від 25.02.2012 до контракту Nr 1/10/2009 від 12.10.2009 (а.с.13 т.1), згідно якої пункти 1,2 параграфу 6 контракту викладено в новій редакції, підпорядкувавши вирішення зобов'язань, які виразно не урегульовані цією умовою, українському законодавству та виключивши застосування Віденської конвенції від 11 квітня 1980 року про міжнародний продаж товарів, згідно з її ст.6, так само, як і застосування Нью-Йорської конвенції про строк позовної давності в міжнародному продажу Товарів від 14 червня 1974 року. Також сторони вирішили, що суперечки, що можуть виникнути за цим контрактом, будуть направлятися на розгляд Господарського суду за місцем знаходження боржника.

Як вбачається з пояснень представників сторін та підтверджується матеріалами справи, з метою належного виконання умов контракту в частині поставки товару, позивачем за інвойсами (рахунками-фактури) №ЕХ 201000746 від 11.06.2010, № ЕХ 201000940 від 14.07.2010, № ЕХ 201001509 від 30.10.2010 та №ЕХ 201001773 від 30.12.2010 (а.с.14,18-19,23,29 т.1) було поставлено на адресу відповідача, а останнім прийнято продукції на загальну суму 59739,95 євро, доказом чого є прибуткові накладні, міжнародні товаро-транспортні накладні (CMR) та вантажно-митні декларації (а.с.196-239 т.1).

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар виконав частково, сплативши на рахунок позивача 14878,40євро (а.с.154-165 т.1), внаслідок чого заборгованість відповідача згідно контракту Nr 1/10/2009 від 12.10.2009 склала 44861,55євро (59739,95 євро - 14878,40євро).

У зв'язку із здійсненням відповідачем розрахунків за отриманий товар лише частково, позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за контрактом Nr 1/10/2009 від 12.10.2009 (а.с.13 т.1), у відповідь на яку, відповідач листом (а.с.34 т.1) зобов'язався погасити наявну перед позивачем заборгованість до кінця року.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 44861,55євро, що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2010 року, поданих ПП "Житомирбудкераміка" (а.с.126-130 т.1); прибутковими накладними та вантажно-митними деклараціями (а.с.196-239 т.1); банківськими виписками (а.с.153-194 т.1); листом відповідача від 16.02.2011 (а.с.35 т.1); інвойсами (рахунками-фактури) №ЕХ 201000746 від 11.06.2010, № ЕХ 201000940 від 14.07.2010, № ЕХ 201001509 від 30.10.2010 та №ЕХ 201001773 від 30.12.2010 (а.с.14,18-19,23,29 т.1) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають частковому задоволенню на суму 44861,55євро, що еквівалентно 483363,64грн. (по курсу НБУ відносно 1 євро станом на дату подання позову до суду).

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно розрахунку останнього становить 10932,40євро (а.с.7 т.1), слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3 параграфу 4 контракту сторони визначили, що у випадку запізнення покупця з оплатою, продавець може нарахувати штраф у розмірі 0,1% за кожен день від незаплаченої частини ціни.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання.

Пеня ж, у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і є триваючою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки, тому задекламована сторонами в п.1 Пф.4 контракту відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару є фактично пенею, вимогу щодо стягнення якої і було заявлено позивачем.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена і в ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що обґрунтовано заявленою є їх сума 3468,38 євро, що еквівалентно 38196,01грн. У стягнені 7464,02 євро пені слід відмовити.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних складає 4392,99 євро (а.с.7 т.1).

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, курсу валют по відношенню до 1 євро, що існував на день подачі позову до суду, вимога про стягнення 3% річних у заявленій позивачем сумі є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правомірно стягуваною є сума 2947,26 євро, що еквівалентно 31755,49грн. У зв'язку з вказаним, у стягненні 1445,73 євро 3% річних суд відмовляє, оскільки їх заявлено позивачем безпідставно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 51277,19 євро, що еквівалентно 553315,14грн., з яких: 44861,55 євро (еквівалентно 483363,64грн.) боргу по оплаті поставленого товару, 3468,38 євро пені (еквівалентно 38196,01грн.) та 2947,26 євро 3% річних (еквівалентно 31755,49грн.)

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Житомирбудкераміка" (10009, м.Житомир, Корольовський район, вул. Селецька, буд.32, ідент. код 35611153)

на користь Акціонерного товариства "ПОЛКОЛОРІТ" (POLKOLORIT S.A.) (58-573, країна ПОЛЬЩА, місц. ПЄХОВІЦЕ, вул. ЄЛЕНЬОГУРСЬКА, 7, номер ПСР: 0000209059) (58-573, Роland, Piecowice, Jeleniogorska St., office 7, numer KRS: 0000209059):

- 44861,55 євро - основного боргу, що еквівалентно 483363,64грн.;

- 3468,38 євро - пені, що еквівалентно 38196,01грн.;

- 2947,26 євро - 3% річних, що еквівалентно 31755,49грн.;

- 11066,31грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.05.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу