Постанова № 31257787, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року 16 год. 07 хв. № 826/2112/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Чухманенко С.П., відповідача - Шмігеля Т.В. (довіреність від 05.11.2012р. № 11584/9/10-209), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року № 0001562210, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» (далі - ТОВ «Веллтоп», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року № 0001562210.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.01.2013р № 88/22.10/36087018 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Веллтоп» та його контрагентом - ТОВ «УПІ-Магістраль» (ідентифікаційний код 36240675) є нікчемними правочинами (такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків), і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року, є протиправними, нормативно та документально необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.09.2011р. № 137, укладеного між ТОВ «Веллтоп» (Клієнт) і ТОВ «УПІ-Магістраль» (Експедитор), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідачем не доведено наявність умислу у ТОВ «Веллтоп» та його контрагента на порушення публічного порядку (тобто, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових осіб ТОВ «Веллтоп» і ТОВ «УПІ-Магістраль». Більш того, висновки відповідача про нереальність (безтоварність) господарських операцій між позивачем і названим контрагентом ґрунтуються лише на акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012р. № 5598/22-521/36240675 про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «УПІ-Магістраль» по взаємовідносинам з ТОВ «ІСТ СЕЙЛ МАРКЕТ»; всі отримані від ТОВ «УПІ-Магістраль» роботи і послуги були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Зважаючи на вищевикладене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2011 року загальну суму податку на додану вартість у розмірі 132 486, 08 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з названим контрагентом-суб'єктом господарської діяльності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 03.04.2013р. б/н і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Веллтоп» по взаємовідносинам з ТОВ «УПІ-Магістраль», за результатами якої складений Акт від 31.01.2013р. № 88/22-10/36087018. Згідно висновку цього Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Веллтоп» вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до занижено податку на додану вартість на загальну суму 132 486, 08 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 114 759, 44 грн. та за листопад 2011 року на суму 17 726, 64 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме - Акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012р. № 5598/22-521/36240675.

За результатами перевірки ДПІ 13 лютого 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0001562210, яким Товариству донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 608, 00 грн. (в т.ч. 132 486, 00 грн. - основного платежу та 33 122, 00 грн. - штрафних санкцій).

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 31 січня 2013 року згідно з нормами ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі службового посвідчення від 15.12.2008р. серії УКМ № 021439 та наказу ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 29.01.2013р. № 264, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Веллтоп» (ідентифікаційний код 36087018) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «УПІ-Магістраль» (ідентифікаційний код 36240675) за період - вересень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 31.01.2013р. № 88/22.10/36087018 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 7 - 23).

Зазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Веллтоп» в перевіряємому періоді мало фінансово-господарські взаємовідносини з рядом суб'єктів господарської діяльності, в т.ч. з ТОВ «УПІ-Магістраль» (договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу залізницею від 09.09.2011р. № 137).

Протягом вересня 2011 року згідно наданих до перевірки документів (стор. 4 - 5, 10 - 12 цього Акта перевірки) виявлено надання ТОВ «УПІ-Магістраль» на користь перевіряємого підприємства транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 661 053, 02 грн. (в т.ч. ПДВ - 110 175, 50 грн.). Станом на 30 вересня 2011 року дебіторська заборгованість ТОВ «УПІ-Магістраль» перед ТОВ «Веллтоп» становить 133 863, 46 грн. (за даними податкових накладних загальна сума послуг становить 794 916, 48 грн., в т.ч. ПДВ - 132 486, 08 грн.).

Розрахунки між цими суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі. ТОВ «Веллтоп» в рахунок передоплати замовлених послуг були перераховані кошти на поточний рахунок контрагента в сумі 794 916, 48 грн.

Інші відомості щодо господарських операцій ТОВ «Веллтоп» між ТОВ «УПІ-Магістраль» та з іншими суб'єктами господарювання (покупці товарів, орендодавці), що були встановлені перевіряючим за результатами аналізу наданих підприємством до перевірки документів (лист ТОВ «Веллтоп» від 30.01.2013р. № 30/01/13, вх. № 6294/10 від 30.01.2013р.), наведені на стор. 11-12 Акта перевірки.

При цьому в ході проведення перевірки перевіряючим до уваги був взятий Акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012р. № 5598/22-521/36240675 про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «УПІ-Магістраль» (код ЄДРПОУ 36240675) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ІСТ СЕЙЛ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37813842), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року.

Згідно висновків цього Акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012р. № 5598/22-521/36240675, на думку податківців, у ТОВ «УПІ-Магістраль» відсутні матеріальні та трудові ресурси, виробнича база і складські приміщення, що необхідні для здійснення господарської діяльності, а саме: в частині відвантаження та перевезення товарів, - відсутні у підприємства необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «УПІ-МАПСТРАЛЬ ».

З огляду на відомості, зазначені в цьому Акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012р. № 5598/22-521/36240675, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшов до висновків про те, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому як наслідок - податкові накладні, виписані ТОВ «УПІ-Магістраль» не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Веллтоп» сум податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 114 759, 44 грн. і за листопад 2011року - 17 726, 64 грн. в бухгалтерському та податковому обліку останнього.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки перевіряючий встановив порушення ТОВ «Веллтоп» вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 132 486, 08 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року - 114 759, 44 грн. і за листопад 2011 року - 17 1726, 64 грн.

13 лютого 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта від 31.01.2013р. № 88/22.10/36087018 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0001562210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу, визначило ТОВ «Веллтоп» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165 608, 00 грн., в т.ч. 132 486, 00 грн. - основний платіж, 33 122, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

У розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 09 вересня 2011 року між ТОВ «Веллтоп» (Клієнт) та ТОВ «УПІ-Магістраль» (Екпедитор) був укладений договір транспортного експедирування за № 137, згідно якого Експедитор зобов'язуються надавати послуги з організації перевезення вантажів Клієнта по лініям залізничних шляхів України і в міжнародному перевезенні, а Замовник зобов'язується оплатити вартість перевезень. Конкретний перелік обов'язків Експедитора і Клієнта визначені у п. 2.1, 2.2 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 вказаного Договору вартість перевезень визначається на підставі Протоколів узгодження договірної ціни, які є невід'ємними частинами цього Договору. Протокол узгодження договірної ціни складається з суми перевізних платежів за перевезення і винагороди Експедитора.

Оплата за перевезення здійснюється Клієнтом наперед, в національній валюті України, та на підставі рахунків Експедитора, в безготівковій формі (п. 4 Договору).

При цьому предмет перевезення - товар (меляса бурякова, врожаю 2011 року) був попередньо придбаний ТОВ «Веллтоп» у ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» відповідно до договору поставки від 30.08.2011р. № 30/08/11-1 (т. 1 а.с. 51-54, 137-146) на умовах FCA станція Княжево, Одеської залізниці, код 407709 (завантаження на складі Постачальника, завантажено Крижопільським цукровим заводом), відповідно до Інкотермс-2010 для залізничного транспорту. Відповідні залізничні вагони до ст. Княжево були орендовані ТОВ «Веллтоп» у ТОВ «Укрространс» згідно договору оренди від 06.09.2010р. № 100906-ЗП05-01, та у ТОВ «Амадеус Марин» згідно договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2011р. № 44/11 (т. 1 а.с. 106-122).

Після завантаження залізничних вагонів Крижопільським цукровим заводом зазначеним товаром на ст. Княжево, дані вагони були відправлені ТОВ «УПІ-Магістраль» відповідно до листів-розпоряджень Клієнта (ТОВ «Веллтоп») на ст. Миколаїв-Вантажний, Одеська область (пункт призначення).

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати перевезень) за вказаним Договором підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самого договору з доданим до нього Протоколом узгодження договірної ціни - т. 1 а.с. 60-63):

- листами-розпорядженнями ТОВ «Веллтоп» на проведення відповідних перевезень, адресованих Експедитору (т. 1 а.с. 123-131);

- актами про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.09.2011р. № 648 з Додатком № 1 (перелік здійснених перевезень: пункт відправлення - ст. Княжево, пункт призначення - ст. Миколаїв-Вантажний з посиланнями на номери вагонів і залізничних накладних, об'ємів і дат відправлень вантажів) на загальну суму 661 053, 02 грн., в т.ч. ПДВ - 110 175, 50 грн. (т. 1, а.с. 64). Всього ТОВ «УПІ-Магістраль» надало транспортно-експедиційні послуги з перевезення 4 686,35 т меляси бурякової зі ст. Княжево (Одеська залізниця) до ст. Миколаїв-Вантажний (Одеська залізниця), де знаходяться резервуари ТОВ «Евері» (м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117) згідно договору від 01.09.2010р. № СТ01-М/1009 (т. 1 а.с. 55-59, 147, 148-150; т. 2 а.с. 1-16);

- накладними на перевезення вантажів з відмітками Одеської залізниці (т. 1 а.с. 67-79);

- виписками Київської філії ПАТ «ЧБРР» (МФО 380203), ПАТ «Фідобанк» (МФО 300175) і Миколаївської філії АТ «Брокбізнесбанк» (МФО 326922) по особовим рахункам позивача (т. 1 а.с. 89 - 99). Оплата за поставлені товари здійснювалася ТОВ «Веллтоп» шляхом перерахування безготівкових коштів зі своїх рахунків у перелічених вище банках на рахунки свого контрагента: № 26003301020215 в ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767), що не заперечується відповідачем.

За результатами здійснення транспортно-експедиційних послуг контрагентом позивача виписані такі податкові накладні (т. 1, а.с. 80-88): № 24 від 09.09.2011р. на суму 147 238, 56 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 539, 76 грн.), № 30 від 13.09.2011р. на суму 16 359, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 726, 64 грн.), № 44 від 15.09.2011р. на суму 171 778, 32 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 629, 72 грн.), № 59 від 20.09.2011р. на суму 24 539, 76 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 089, 96 грн.), № 67 від 21.09.2011р. на суму 10 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 666, 67 грн.), № 68 від 21.09.2011р. на суму 19 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 166, 67 грн.), № 69 від 21.09.2011р. на суму 41 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 833, 33 грн.), № 81 від 22.09.2011р. на суму 275 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 833, 33 грн.), № 128 від 30.09.2011р. на суму 90 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 000, 00 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного вище Положення.

Відповідно до усних і письмових пояснень позивача (т. 1 а.с. 104-105), наданих в ході розгляду даної справи, придбання послуг у ТОВ «УПІ-Магістраль» було зумовлено необхідністю виконання ТОВ «Веллтоп» (Постачальника) своїх договірних зобов'язань по поставці сільськогосподарської продукції на користь Покупця (ТОВ «Кримська водочна компанія», договір поставки від 28.09.2011р. № 28-09-11), що підтверджується додатково наданими позивачем первинними, розрахунковими та іншими документами (т. 2 а.с. 17 - 48).

При цьому суд зазначає, що здійснення вказаних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління регіональної статистики від 24 вересня 2012 року АА № 643850 (т. 1 а.с. 25).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «УПІ-Магістраль») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в жовтні-листопаді 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вказані звітні (податкові) періоди, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «УПІ-Магістраль» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 31.01.2013р № 88/22.10/36087018 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «УПІ-Магістраль».

Зокрема, в Акті перевірки від 31.01.2013р № 88/22.10/36087018 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам зазначеного Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 656, 08 грн. відповідно до задоволених майнових вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 13 лютого 2013 року № 0001562210.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» (місцезнаходження: 01019, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 36087018) 1 656 (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість) грн. 08 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова