Постанова № 31257743, 14.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 803/966/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ківерцівська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000421700 від 19.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу від 28.01.2013 року № 36 Ківерцівською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.02.2009 року по 31.01.2013 року. За результатами перевірки був складений акт № 93/1701/НОМЕР_1 від 26.02.2013 року. На підставі акта перевірки Ківерцівською МДПІ було винесене податкове повідомлення - рішення від 19.03.2013 року № 0000421700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68 074 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 17 018,50 грн., всього 85 092,50 грн. за порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1, п. 183.2 ст. 181 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про вчинення вищевказаного порушення, вказує, що перевірка була проведена в порушення вимог ПК України та при проведені перевірки охоплено період з лютого 2009 року, тобто понад встановлених законодавством 1095 днів, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, додатково суду пояснили, що в порушення ст. 78 ПК України для проведення перевірки був відсутній обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби та до початку проведення перевірки не була вручена копія наказу про проведення перевірки. Як зазначено в наказі про проведення перевірки № 36 від 28.01.2013 року датою перевірки є 29.01.2013 року, однак вона фактично проведена 26.02.2013 року. Наказ про проведення перевірки позивач отримала нарочно 10.04.2013 року, тобто перевірка могла бути проведена лише з 11.04.2013 року. Податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 року отримано ФОП ОСОБА_4 через 22 дні після складання акту, однак воно приймається протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки (28.02.2013 р.), що зроблено не було. Період перевірки з 01.02.2009 року по 31.01.2010 року є поза межами встановлених законодавством 1095 днів і не може бути підставою перевірки та висновком для нарахування податкового зобов'язання. Відповідно до ст. 117 ПК України штрафна санкція за неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ застосована не була. В зв'язку з наведеним просять позов задовольнити, визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнала. Суду пояснила, що 26.02.2013 року була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 за поданими нею звітами якою встановлено, що за період з лютого 2009 року по січень 2010 року ФОП ОСОБА_4 одержала загальну суму виручки в розмірі 337 257,54 грн., і оскільки, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300 000,00 грн., тому позивач відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). Оскільки позивачем не подано заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість в лютому 2010 року, тому сума податку на додану вартість, яку належить сплатити до бюджету за період з лютого 2010 року по січень 2013 року становить 68 074,05 грн. Вказала, що була проведена документальна невиїзна перевірка, яка передбачена ст. 79 ПК України, однак в наказі та акті перевірки вказана тільки ст. 78 ПК України, яка передбачає проведення документальних позапланових перевірок. Зазначила, що доказів про направлення поштового відправлення про надіслання наказу про проведення перевірки подати не може. Пояснила, що по ст. 117 ПК України штрафні санкції не застосовувались. Зазначила, що наказ про проведення перевірки позивач отримала нарочно 10.04.2013 року, податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 отримане теж нарочно 22.03.2013 року. Підтвердила, що розбіжностей при роздрукуванні z-звітів і подання підприємцем письмових щомісячних звітів про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій за період з лютого 2009 року по січень 2013 року не встановлено. З врахуванням цього вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до оглянутого судом Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа підприємець 22.12.2006 року.

Судом встановлено, що на підставі наказу №36 від 28.01.2012 року виданого Ківерцівською МДПІ працівниками даного податкового органу 26.02.2013 року проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.02.2009 року по 31.01.2013 року, через перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців 300 000 грн., що передбачене ст. 181 ПК України.

За результатами перевірки складено акт № 93/1701/НОМЕР_1 від 26.02.2013 року. Перевіркою встановлені порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1, п. 183.2 ст. 181 ПК України - ФОП ОСОБА_4 занижено суму податку на додану вартість за період з лютого 2010 року по січень 2013 року на суму 68 074,05 грн.

На підставі вищезгаданого акту перевірки Ківерцівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000421700 від 19.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 85 092,50 грн., з них: 68 074 грн. - за основним платежем, 17 018,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1, п. 183.2 ст. 181 ПК України про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 68 074 грн. - за основним платежем, 17 018,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та спростовується наступним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи ДПС мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено в судовому засіданні за поясненням представника відповідача підставою для проведення перевірки стало подання підприємцем до податкової інспекції щомісячних звітів про використання РРО за період з лютого 2009 року по січень 2013 року які були виявлені відділом оподаткування фізичних осіб безпосередньо перед виданням наказу № 36 про проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу ДПС рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77-78 цього Кодексу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї із обставин, які визначені цим пунктом.

При винесенні наказу щодо проведення перевірки, відповідач керувався, зокрема, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, яким передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: - за наслідками перевірки інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Також вбачається, що перевірка не проводиться, якщо платник податків надасть органу державної податкової служби письмові пояснення та їх документальне підтвердження. Якщо за наслідками розгляду зазначених документів виявиться порушення складання, оформлення або недостовірність даних, зазначених у документах, які запитуються, орган державної податкової служби здійснює документальну перевірку платника податків, однак як встановлено в судовому засіданні, такий запит позивачу не надсилався.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що в порушення вищезазначених норм, наказ від 28.01.2013 № 36 до проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 не вручався, отже відсутні підстави для її проведення. Даний наказ був вручений нарочно лише 10.04.2013 року про що свідчить її підпис на наказі.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.07.2012р. по справі К/9991/81109/11 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-Комерційна Фірма «Гермесімпекс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним наказу та визнання протиправними дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вказаним нормам на момент проведення перевірки у органу державної податкової служби було відсутнє право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, тобто порушено процедуру проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що наказ Ківерцівської МДПІ № 36 від 28.01.2013 року винесений за відсутності підстав передбачених п. 79.2 ст. 79 ПК України, за таких обставин дії відповідача щодо призначення, проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.02.2009 року по 31.01.2013 року є незаконними.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що акт перевірки Ківерцівськї МДПІ від 26.02.2013 року позивачем отримано поштою 03.03.2013 року, наказ про проведення перевірки 10.04.2013 року, однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000421700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 85 092,50 грн., з них: 68 074 грн. - за основним платежем, 17 018,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція було прийняте податковим органом 19.03.2013 року, тобто з порушенням строків визначених ст. 86 ПК України. Дане податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем в Ківерцівській МДПІ 22.03.2013 року.

Згідно ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. Тобто перевірка має бути проведена протягом 10 робочих днів з 29.01.2013 року, а фактично була проведена на протязі 29 календарних днів 26.02.2013 року, що є прямим порушенням ст.82 ПК України.

Відповідно було порушено п.п. 86.4 ст. 86 ПК України, яким встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку що зроблено не було. Тобто початок перевірки згідно наказу 29.01.2013 року, однак акт зареєстровано через 11 днів після граничного строку проведення перевірки.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ Ківерцівська МДПІ вказує, що згідно зі звітами про використання реєстратора розрахункових операцій, позивач за період з лютого 2009 року по січень 2010 року позивач одержала виручку на загальну суму 337 257,54 грн., і оскільки загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300 000,00 грн., тому позивач відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.181.1 ст.181 ПК України підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Також п. 181.1 ст.181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Однак, необхідно зазначити, що в акті перевірки взято у розрахунок обсяг виручки за період з лютого 2009 року по січень 2010 року, що виходить за межі перевіряємого періоду та передбаченого законодавством строку 1095 днів, що є грубим порушенням вимог ПК України, тому в силу п.102.1 ПК України платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такого податкового повідомлення-рішення не підлягає розгляду.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що Ківерцівська МДПІ діяла в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України.

Акт перевірки невідповідає чинному законодавству з наступних підстав. Акт отримано позивачем 03.03.2013 року. У вступній частині акту зазначено, що перевірку проведено з питань дотримання податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.02.2009 року 31.01.2013 року. Однак у висновках акта зроблено нарахування ПДВ, а про здійснення перевірки нарахування та сплати даного податку ні в наказі ні в преамбулі акту не вказано.

Також ст. 117 ПКУ встановлює відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) платником ПДВ в органах державної податкової служби, у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, подання заяв, або документів для взяття на облік, проте штрафна санкція за неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ застосована небула.

Ківерцівська МДПІ взяла для перевірки і нарахування ПДВ 4 останні роки визначивши дату реєстрації лютий 2010 року. Як зазначено в акті за період з 01.02.2009 року по 31.01.2010 року, загальна сума виручки склала 337 257,54 грн.. Даний період є поза межами 1095 днів і неможе бути підставою перевірки та прийняття рішення для нарахування грошового зобов'язання. Тому податкова інспекція при проведенні перевірки вийшла за межі ст. 102 ПК України. Відповідно до даної статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку. Акт перевірки датовано 26.02.2013 року.

В акті податкова керується п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України « Про ПДВ» який діяв на момент перевищення сум в січні 2010 року. Однак дана стаття визначала осіб які підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку, а п.п 2.3.1 даної статті не зобов'язував платника подати заяву про реєстрацію, як передбачено п. 181.1 ст. 181 ПК України, який на той момент не діяв. п. 9.4 ст. 9 даного Закону передбачав, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 19.03.2013 року за порушення допущені позивачем в період з 01.02.2009 року по 31.01.2013 року, що виходить за межі перевіряємого періоду та передбаченого законодавством строку давності 1095 днів, що є грубим порушенням вимог ПК України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Ківерцівською МДПІ в акті документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 обставин, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 19.03.2013 року № 0000421700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68 074 грн. за основним платежем та 17 018,50 грн. за штрафними фінансовими санкціями слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, а тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, статтей 2, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 20, 75, 78, 79, 86, 102, 181 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції рішення Волинської області Державної податкової служби № 0000421700 від 19.03.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 19 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич