Рішення № 31257582, 17.05.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2852/13

провадження № 2/753/3093/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

за участю секретаря - Цибулюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Страхової компанії «Україна» (Відповідач-1), ОСОБА_3 (Відповідач-2) про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Страхової компанії «Україна» (Відповідач-1), ОСОБА_3 (Відповідач-2) про відшкодування шкоди.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 9 липня 2012 року у м. Києві на перехресті вул. Дніпровський узвіз-Героїв Крут в м. Києві з вини відповідача-2, ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, яким він керував. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не надала йому інформацію про страхову компанію, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність, позивач 28.11.2012 року, одразу після самостійного розшуку страхової компанії відповідачки, звернувся з вимогою про виплату йому страхового відшкодування. 05.02.2013 року позивач отримав від відповідача-1 лист-відповідь від 26.12.2013 року, в якому позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що позивачем було порушено вимоги Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема те, що позивачем не було повідомлено СК «Україна» про настання дорожньо-транспортної пригоди та не надано для огляду пошкоджений автомобіль на протязі семи робочих днів. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача-1 -22 529 грн. 10 коп., в тому числі витрат на ремонт транспортного засобу у розмірі 20 131 грн. 00 коп., збитків, понесених за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 350 грн., моральної шкоди в сумі 2048 грн. 10 коп.; стягнути з відповідача-2, ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2048 грн. 10 коп., покласти на сторони судові витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач-1 в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позову.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.07.2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Hyundai Tucson» , д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2012 року, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців (а.с.6).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2012 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 7).

Судом встановлено, автомобіль позивача було застраховано в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Лафорт», згідно з полісом АВ/6286566 від 31.01.2012 р. до 31.01.2012 р. (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2012 року ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії «Лафорт» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.31).

Судом встановлено, що автомобіль відповідача-2, ОСОБА_3 було застраховано в ПрАТ «Страхова компанія «Україна», згідно з полісом № АВ/1209394 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

26.11.2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Україна» із заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.15).

05.02.2013 року позивач отримав від відповідача-1 лист № 186 від 26.12.2012 р., в якому відмовив у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не було повідомлено СК «Україна» про настання дорожньо-транспортної пригоди та не надано для огляду пошкоджений автомобіль на протязі семи робочих днів. Крім того, ОСОБА_2 був здійснений ремонт пошкодженого транспортного засобу до повідомлення страховика про ДТП, що обмежило право СК «Україна» на визначення розміру заподіяної шкоди (а.с.8-10).

Згідно рахунку-фактури № СФ-0000041 від 17.08.2012 року та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) загальна вартість робіт (послуг) складає 20 131 грн.00 коп. (а.с.19-22). Зазначене також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 45 від 17.08.2012 р., згідно з якою оплата за ремонт автомобіля «Hyundai Tucson» , д.н.з. НОМЕР_1 складає 20131 грн.00 коп., ПДВ - 0,00 грн. (а.с.18).

Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статями 32, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено випадки, коли шкода не відшкодовується, а також дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.

Згідно із ст. 37 цього ж Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені вище статті Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять серед випадків, за яких шкода страховиком не відшкодовується, неповідомлення страхувальником про страховий випадок протягом семи робочих днів.

При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля «Hyundai Tucson» , д.н.з. НОМЕР_1 при ДТП суд, бере до уваги рахунок-фактуру від 17.08.2012р. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) як належний та допустимий доказ на підтвердження матеріальної шкоди заподіяної позивачу, як власнику транспортного засобу, для відновлення пошкодженої речі, оскільки, відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. На спростування вказаного звіту відповідач-1 належних та допустимих доказів, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, суду не надав.

Судом встановлено, що вищезазначена сума страхового відшкодування відповідачем-1 позивачу виплачена не була.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 45 від 17.08.2012 р., оплата за ремонт автомобіля «Hyundai Tucson» , д.н.з. НОМЕР_1 складає 20131 грн.00 коп., ПДВ - 0,00 грн. (20131,00 грн. - 510 грн. франшизи) = 19 621 грн.00 коп. і саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача -1 на користь позивача.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно полісу № № АВ/1209394 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 100 000 грн., франшиза - 510 грн.

За таких обставинсуд вважає необхідним стягнути з відповідача-2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми франшизи в розмірі 510 грн.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування в розмірі 19 621 грн.00 коп. знайшла своє доведення в судовому засіданні, є такою, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн..

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача-1 на користь позивача моральну шкоду в сумі 50, 00 гривень, з відповідача -2 моральну шкоду в розмірі 950 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 23, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Страхової компанії «Україна» (Відповідач-1), ОСОБА_3 (Відповідач-2) про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Страхової компанії «Україна» (код ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) матеріальну шкоду у розмірі 19 621 (девятнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. та 196 (сто дев'яносто шість) грн. 71коп. судового збору, а всього - 19 867 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн.67 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Київ, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) матеріальну шкоду у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн., 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. моральної шкоди та 43 (сорок три ) грн. 97 коп. судового збору, а всього - 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн.. 97 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Р. Лужецька